Історія справи

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,суддів:Патрюка М.В., Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,- Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» до ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_10, про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2012 року публічне акціонерне товариство «Альфа - Банк» (далі - ПАТ «Альфа - Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_9, третя особа - ОСОБА_10, про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач указував, що 19 травня 2008 року між ним і ОСОБА_10 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_10 кредит у розмірі 16 073, 68 доларів США та прийняв від нього в заставу як забезпечення виконання зобов'язань за договором автомобіль Шевроле Авео, а ОСОБА_10 зобов'язався в порядку й на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойку та інші передбачені платежі в сумах, строки й на умовах, які передбачені договором. Також з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 19 травня 2008 року між ПАТ «Альфа - Банк» і ОСОБА_9 було укладено договір поруки.

У зв'язку з неналежним виконанням боржником кредитних зобов'язань ОСОБА_10 та ОСОБА_9 24 лютого 2012 року банком були надіслані вимоги про дострокове повернення кредиту протягом тридцяти днів, однак такі вимоги залишились не виконані. Посилаючись на це, позивач просив стягнути з ОСОБА_9 228 858 грн 45 коп заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинска Дніпропетровської області від 23 липня 2012 року в задоволенні позову відмовлено з підстав того, що у зв'язку з видачею судового наказу про примусове стягнення заборгованості виконання зобов'язання повинно виконуватись відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено в частині обґрунтування підстав відмови в задоволенні позовних вимог та зазначено, що відповідно до положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) порука припинилась.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2013 року відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції ПАТ «Альфа - Банк» просить скасувати ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення представника ПАТ «Альфа - Банк» - Йосипова А.А. - на підтримку заяви, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Відповідно до змісту статті 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Апеляційний суд, з висновками якого погодився касаційний суд, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із того, що ПАТ «Альфа - Банк» скористалось у 2009 році своїм правом на дострокове повернення кредиту, звернувшись до суду із заявою про видачу судового наказу про дострокове стягнення суми за кредитним договором з ОСОБА_10 та звернення стягнення на заставлене майно, а із цим позовом до поручителя банк звернувся лише в 2012 році, тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України.

У справі, на яку як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції частини четвертої статті 559 ЦК України (ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2013 року), суд касаційної інстанції зазначив, що звернення стягнення на предмет застави не є вимогою про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором, а тому строк виконання основного зобов'язання повинен відраховуватись від наступного дня, визначеного як строк дії кредитного договору.

Отже, за однакових фактичних обставин судом касаційної інстанції неоднаково застосовано частину четверту статті 559 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

При цьому право дострокового повернення означає, що кредитор вимагає виконання зобов'язання до настання строку виконання, визначеного договором.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

За положеннями частини першої статті 95 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 96 цього Кодексу.

Отже, визначення судового наказу як особливої форми судового рішення свідчить про те, що кредитор за наявності підстав має право на дострокове стягнення всього кредиту в судовому порядку за спрощеною процедурою (судовим наказом).

Аналіз змісту статей 1054 і 559 ЦК України та статті 95 ЦПК України свідчить про таке.

У разі якщо кредитор змінив строк виконання основного зобов'язання (дострокове виконання основного зобов'язання), звернувшись до суду з вимогою про видачу судового наказу про дострокове стягнення з позичальника суми за кредитним договором, при цьому договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, то шестимісячний строк, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України, для пред'явлення вимоги до поручителя обчислюється з наступного дня видачі судового наказу або з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як дата дострокового повернення всього кредиту.

Судом установлено, що у зв'язку з порушенням боржником строків повернення кредиту та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право та звернувся до суду з вимогою про видачу судового наказу про стягнення суми за кредитним договором з ОСОБА_10

Судовим наказом від 7 жовтня 2009 року Шахтарським міськрайонним судом Донецької області з ОСОБА_10 стягнуто заборгованість за кредитним договором у сумі 128 156 грн 34 коп. та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет застави.

З урахуванням зазначених правових норм суд касаційної інстанції обґрунтовано виходив із того, що передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум повинен обчислюватись з 8 жовтня 2009 року, та оскільки такі вимоги були заявлені до поручителя ОСОБА_9 більше ніж через шість місяців (4 квітня 2012 року) після настання строку виконання зобов'язань, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припинила свою дію.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв'язку із чим відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Судова палати у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Судді: А.Г. Ярема М.В. Патрюк Л.І. Григор'єва В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко