Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 року місто Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Балюка М.І.,Берднік І.С.,Гуля В.С.,Жайворонок Т.Є.,Шицького І.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - ДК «Газ України») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2013 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 за позовом ДК «Газ України» до публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - ПАТ «Київенерго») про стягнення 129 419,25 грн,

встановила:

30 січня 2012 року ДК «Газ України» звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Київенерго» про стягнення заборгованості за договором № 06/11-1214БО-41 поставки природного газу.

В обґрунтування своїх позовних вимог, ДК «Газ України» зазначила, що відповідач своїх зобов'язань за договором поставки природного газу не виконав - за поставлений природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим у ПАТ «Київенерго» виникла заборгованість у сумі 129 419,25 грн, з яких

122 344,82 грн - основний борг, 5 620 грн - пеня, 367,03 грн - інфляційні втрати і 1 086, 97 грн - 3% річних.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що порушення строків оплати за поставлений позивачем природний газ відбулося не з вини ПАТ «Київенерго», оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснюються за особливим алгоритмом розрахунків і регулюються державою, а заборгованість за договором поставки природного газу виникла у зв'язку з різницею у тарифах на теплову енергію внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені НКРЕ і на відшкодування яких із державного бюджету мали бути перераховані субвенції відповідно до статті 20 Закону України «Про теплопостачання».

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду міста Києва від 12 лютого 2013 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20 травня 2013 року, відмовлено ДК «Газ України» у задоволенні позову про стягнення 5 620 грн пені, 367,03 грн інфляційних втрат і 1 086, 97 грн 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня

2013 року постанову Київського апеляційного господарського суду від

20 травня 2013 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про те, що заборгованість ПАТ «Київенерго» перед ДК «Газ України» виникла внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії та послуг із централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також фактом укладення договору

№ 312/517з-ГУ, таким чином, відсутність вини ПАТ «Київенерго» позбавляє ДК «Газ України» права застосовувати до відповідача штрафні санкції, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

ДК «Газ України» відповідно до статті 11119 Господарського процесуального кодексу України подала заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня

2013 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012 на підставі неоднакового застосування однієї і тієї самої норми матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а саме статті 604 ЦК України.

В обґрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України: від 9 квітня 2014 року у справі № 910/16351/13, від 13 травня 2014 року у справі № 902/950/13 та від

23 квітня 2014 року у справі № 922/2339/13, в яких висловлено позицію про те, що при укладенні договорів, якими змінено спосіб виконання зобов'язань за договорами про газопостачання (у справі № 922/2339/13 - про поставку електроенергії), в розумінні статті 604 ЦК України не відбулося новацій.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

30 серпня 2011 року між ДК «Газ України» (Постачальник) і ПАТ «Київенерго» (Покупець) було укладено договір № 06/11-1214БО-41 поставки природного газу заводу «Енергія» Київенерго для вироблення теплової енергії на потреби установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання (далі - Договір).

За умовами пункту 1.1 Договору Постачальник поставляє Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує природний газ в обсягах, передбачених пунктом 1.2 Договору.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу з урахуванням вартості транспортування газу територією України здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу (за звітний місяць) до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 4.1 Договору).

Згідно з пунктом 7.1, підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Договору

у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим Договором. У разі порушення покупцем умов пункту 4.1 Договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачеві природний газ на суму 122 344,82 грн, що підтверджується актами передачі - приймання природного газу.

30 листопада 2012 року відповідно до статті 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 11 червня 2012 року № 517 «Про затвердження порядку та умов надання у 2012 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі - Постанова КМУ № 517) між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України у місті Києві, Головним фінансовим управлінням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням комунального господарства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПАТ «Київенерго», ДК «Газ України» та НАК «Нафтогаз України» було укладено договір

№ 312/517з-ГУ про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування (далі - Договір № 312/517з-ГУ).

Пунктом 7 Договору № 312/517з-ГУ сторони погодили, що ПАТ «Київенерго» перераховує на рахунок ДК «Газ України» кошти у сумі

122 344,82 грн, у тому числі податок на додану вартість 2 035,53 грн, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з Договором.

З метою виконання Договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до Договору та засвідчують, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета Договору (пункти 11 (2), 16 Договору № 312/517з-ГУ).

Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про визнання Договору № 312/517з-ГУ новацією стосовно Договору в частині порядку та способу виконання зобов'язання і стягнення з відповідача штрафних санкцій на підставі частини 2 статті 625 ЦК України у зв'язку з порушенням умов Договору в частині оплати поставленого природного газу, який використовувався для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання.

Приписами статей 526 ЦК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843595/ed_2013_10_12/pravo1/T030435.html?pravo=1> та 193 Господарського кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2013_10_12/pravo1/T030436.html?pravo=1> (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частина 2 статті 604 ЦК України передбачає припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація).

Отже, характерною ознакою новації є не зміна частини первісного зобов'язання, а укладення між тими сторонами нового зобов'язання (новація), що і є підставою для припинення попереднього зобов'язання. Договір про організацію взаєморозрахунків таких ознак не містить.

Однак слід погодитися з висновками суду касаційної інстанції про відсутність підстав для стягнення пені, передбаченої підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Договору № 06/11-1214БО-41, та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, оскільки уклавши Договір № 312/517з-ГУ, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до Договору № 06/11-1214БО-41.

Порушенням зобов'язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом приписів статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності) якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснена поза межами порядку і строків, встановлених Договором № 312/517з-ГУ, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 16 якого сторони засвідчили, що після виконання Договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета Договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені Договором

№ 312/517з-ГУ, що підтверджується платіжним дорученням від 30 листопада 2012 року № 12860.

За таких обставин у задоволенні заяви ДК «Газ України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2013 року слід відмовити.

Керуючись статтями 11123-11126, 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Відмовити у задоволенні заяви дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2013 року у справі № 5011-42/1230-2012-69/542-2012.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді М.І. Балюк І.С. Берднік В.С. Гуль Т.Є. Жайворонок І.Б. Шицький