Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Головного управління Держземагентства у Вінницькій області (далі - ГУ Держземагентства), третя особа - ОСОБА_11, про визнання незаконним та скасування наказу,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагентства від 10 жовтня 2014 року № 2-3257/15-14 СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» (далі - Спірний наказ).

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_10 вказав, що Спірний наказ порушує його права, оскільки він звертався про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства з дотриманням вимог частини першої статті 7 Закону України від 19 червня 2003 року № 973-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 973-IV), проте відповідач безпідставно надав перевагу третій особі - ОСОБА_11

Суди встановили, що ОСОБА_10 24 вересня 2014 року звернувся до начальника ГУ Держземагентства з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 65,97 га на території Комсомольської сільської ради Козятинського району Вінницької області (далі - Сільрада). Вказане клопотання надійшло разом з доданими до нього матеріалами та зареєстровано відповідачем 26 вересня 2014 року.

23 вересня 2014 року ОСОБА_11 також звернулася з аналогічним клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в орендну орієнтовною площею 53,8 га на території Сільради. Вказане клопотання надійшло разом з доданими до нього матеріалами та зареєстровано відповідачем 24 вересня 2014 року.

10 жовтня 2014 року ГУ Держземагентства прийняло Спірний наказ, яким ОСОБА_11 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовано площею 54,00 га в оренду із земель державної власності сільськогосподарського призначення на території Сільради для ведення фермерського господарства.

29 жовтня 2014 року ГУ Держземагентства листом відмовило ОСОБА_10 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з тих підстав, що такий дозвіл відповідно до Спірного наказу наданий ОСОБА_11

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 18 грудня 2014 року позов задовольнив.

Вінницький апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого 2015 року постанову суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 28 травня 2015 року постанову суду апеляційної інстанції скасував і залишив у силі постанову суду першої інстанції.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_11 звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2015 року і залишити в силі постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2015 року.

На обґрунтування заяви додано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року - на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції частин першої та сьомої статті 7 Закону № 973-IV.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_11 не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішення, копію якого надано для порівняння, не дає підстав вважати, що суд неоднаково застосував зазначені норми права в подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, позовні вимоги заявлено з тих підстав, що Спірним наказом порушено переважне право позивача на отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, оскільки ним чітко зазначено орієнтовну площу земельної ділянки (65,97 га), надано викопіювання із технічної документації, погоджене належним чином управлінням Держземагентства у Козятинському районі Вінницької області, зазначено кількість членів фермерського господарства, надано копії трудової книжки, паспорта, індивідуального номера.

Суд касаційної інстанції за встановлених нижчестоящими судами фактичних обставин визнав, що відповідач Спірним наказом надав перевагу третій особі за відсутності в неї при зверненні із заявою всіх обов'язкових документів, як це передбачено частиною першою статті 7 Закону № 973-IV.

Натомість у справі, постанову Вищого адміністративного суду України від 19 травня 2015 року в якій надано для порівняння, прокурор оскаржив до суду законність розпорядження районної державної адміністрації (далі - РДА) про надання певній особі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з огляду на результати перевірки, проведеної прокуратурою району в порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів у діяльності РДА, у ході якої встановлено, що оскаржуване розпорядження винесено з порушенням чинного законодавства, оскільки особа у заяві не зазначила точних розмірів земельних ділянок з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, не навела доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі, не зазначила необхідність отримання таких великих площ земельних ділянок та не надала документів про створення фермерського господарства.

Вищий адміністративний суд України в цій справі визнав розпорядження РДА про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою законним, оскільки наведені прокурором доводи не підтвердилися встановленими обставинами справи.

Аналіз зазначених судових рішень свідчить, що прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено відмінністю фактичних обставин, які були встановлені під час розгляду цих справ і з яких виходив Вищий адміністративний суд України при касаційному розгляді.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_11 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_11 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда Судді:О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький