Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2014 року м. Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,Жайворонок Т.Є.,Шицького І.Б.,суддів:Берднік І.С.,Колесника П.І.,Яреми А.Г., - Григор'євої Л.І.,Лященко Н.П., Гуля В.С.,Потильчака О.І., Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л., Ємця А.А.,Сімоненко В.М., за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Скрипки М.В.,

Міністерства юстиції України - Станецької О.В.,

Фонду державного майна України - Демиденко О.А.,

Міністерства інфраструктури України - Сєчко А.В.,

Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» - Хімчак Т.В.,

товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» - Климюк В.Ю., Лукомського П.В., Дзери Ю.М., Телюка П.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2013 р. у справі

№ 27/28 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного територіально- галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» до Міністерства інфраструктури України, Фонду державного майна України, Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг», товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології та інвестиції», товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз», за участю третіх осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Л.І.Т. Груп», головного управління комунальної власності Київської міської державної адміністрації, про визнання недійсними угод, рішення зборів, статуту та витребування майна, -

в с т а н о в и л и:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (далі - ДТГО «Південно-Західна залізниця») звернувся до господарського суду м. Києва із позовом про визнання недійсними угод, рішення зборів, статуту та витребування майна.

Обґрунтовуючи позов, заступник Генерального прокурора України зазначив, що передачу спірного майна до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (далі - ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг») здійснено Міністерством транспорту України, Фондом державного майна України та Державною адміністрацією залізничного транспорту України «Укрзалізниця» з перевищенням своїх повноважень та всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.1998 р. № 840 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 р. № 351, згідно з якою Міністерству транспорту України разом із Фондом державного майна України доручено забезпечити відповідно до законодавства збільшення державної частки статутного фонду ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» за рахунок власних коштів та рухомого складу залізниць до 630 млн гривень, у тому числі за рахунок рухомого складу залізниць на суму не менш як 230 млн гривень, для розміщення на договірних засадах замовлення на виготовлення літаків Харківським державним авіаційним виробничим підприємством та оновлення рухомого складу залізниць на умовах лізингу.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2013 р. у справі

№ 27/28, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р., відмовлено у задоволенні позову заступника Генерального прокурора України, заявленого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДТГО «Південно-Західна залізниця», до Міністерства транспорту та зв'язку України, Фонду державного майна України, Державної адміністрації залізничного транспорту України «Укрзалізниця», ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» і товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасні технології та інвестиції» (далі - ТОВ «Сучасні технології та інвестиції») про визнання недійсними угод, рішення зборів, статуту та витребування майна.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.11.2013 р. у справі № 27/28 касаційні скарги Генеральної прокуратури України та товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово Фудз» (далі - ТОВ «Імперово Фудз») залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2013 р. - без змін.

Вищий господарський суд України у своїй постанові погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови у задоволенні позову про визнання недійсними угод, рішення зборів, статуту та витребування майна. Зазначаючи про правомірність угод щодо відчуження нерухомого майна, яке відповідно до статуту ДТГО «Південно-Західна залізниця» є державною власністю та було передано останнім до статутного фонду ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» (створеного на підставі постанови Кабінет Міністрів України, схваленої Міністерством промислової політики та Міністерством транспорту, і погоджену з Фондом державного майна), суд касаційної інстанції погодився з тим, що спірне майно вибуло із володіння держави у встановленому законодавством порядку та наголосив, що в розумінні положень Закону України «Про приватизацію державного майна», Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992 р. № 2558-ХІІ, внесення державного майна до статутного фонду ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» в якості оплати державної частки не є відчуженням такого майна, а тому положення законодавства України про приватизацію не поширюються на такі відносини.

З огляду на викладене Вищий господарський суд України погодився, що ТОВ «Імперово Фудз» є добросовісним набувачем, а тому відсутні підстави для витребування спірного майна.

У порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заступник Генерального прокурора України подав заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2013 р. у справі № 27/28 на підставі неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, а саме положень ст. 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. «г» ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна».

На обґрунтування неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 01.07.2013 р. у справі № 5020-1104/2012, від 01.07.2013 р. у справі № 5020-1067/2012, від 11.07.2013 р. у справі

№ 39/5005/11507/2012 та копію ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2014 р. у справі

№ 6-18957св14, в яких, зокрема, висловлено правову позицію, що державне майно відповідно до положень ч. 5 ст. 75 Господарського кодексу України, може бути відчужене лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно належить, і лише на конкурсних засадах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2014 р. у справі № 27/28 заступнику Генерального прокурора України поновлено строк на подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 12.11.2013 р. у справі № 27/28 та вирішено питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи та заперечення сторін щодо норми матеріального права, неоднаково застосованої судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у справі № 27/28 є визнання недійсним наказу Міністерства транспорту України в частині оплати акцій майном залізниць; визнання недійсним п. 1 додаткової угоди про створення ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» у частині оплати акцій шляхом передачі будівлі; визнання угоди купівлі-продажу акцій в частині оплати акцій шляхом передачі будівлі; витребування приміщення із володіння. Судами встановлено, що спірне майно не належить до інфраструктури майнового комплексу ДТГО «Південно-Західна залізниця», а внесення державного майна до статутного фонду ВАТ «Лізингова компанія «Укртранслізинг» в якості оплати акцій було здійснено за згодою центрального органу управління таким майном (Міністерство транспорту України) та за погодженням з Фондом державного майна України (оскільки саме Фонд безпосередньо передавав це майно).

Відповідно до п. 1 ст. 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Із постанов Вищого господарського суду України у справах від

01.07.2013 р. № 5020-1104/2012 та від 01.07.2013 р. № 5020-1067/2012, на які посилається заступник Генерального прокурора України як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, вбачається, що предметом позову у зазначених справах є визнання недійсним договору купівлі-продажу майна державного підприємства. Судами встановлено, що державне підприємство продало нерухоме майно, яке входить до складу основних фондів підприємства та згідно з матеріалами інвентарної справи Бюро технічної інвентаризації визначено як причал, що знаходиться на береговій лінії та видається в море.

У постанові Вищого господарського суду України від 11.07.2013 р.

№ 39/5005/11507/2012 суд касаційної інстанції зазначив, що предметом позову було визнання недійсними дій Фонду державного майна України щодо видачі переліку нерухомого майна та, як встановлено судами, спірним майном у цій справі є об'єкти мобілізаційної автоколони, які не були приватизовані в процесі корпоратизації, а також не увійшли до статутного фонду підприємства і не підлягали приватизації, оскільки були внесені до переліку майна, що не підлягає приватизації.

Щодо посилань заявника на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.07.2014 р. у справі

№ 6-18957св14, то предметом позову у цій справі є визнання недійсним державного акта на землю, скасування запису про державну реєстрацію та повернення земельної ділянки. Судами встановлено, що спірна земельна ділянка на момент видачі селищною радою державного акта перебувала у віданні районної ради, а рішення, на підставі якого видано спірний акт, стосувалося надання дозволу на будівництво, а не виділення земельної ділянки.

Аналіз зазначених рішень судів касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень ст. 388 ЦК України та п. «г» ч. 2

ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна» при розгляді вище зазначених справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог і встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 , 11128 ГПК України, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

У задоволенні заяви заступника Генерального прокурора України відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК України.

Головуючий В.П. Барбара Судді: І.С. Берднік Л.І. Григор'єва В.С. Гуль В.І. Гуменюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник Н.П. Лященко О.І. Потильчак Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко І.Б. Шицький А.Г. ЯремаПравова позиція по справі № 3-160гс14

Відповідно до п. 1 ст. 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Суддя

Верховного Суду України І.Б.Шицький