Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2019 року

м. Київ

Справа № 320/3496/17

Провадження № 11-1439апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О. Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу № 320/3496/17 за позовом Приватного підприємства «Рассвет» (далі - ПП «Рассвет») до Мелітопольської міської ради Запорізької області (далі - Міськрада), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Морена» (далі - ТОВ «Морена»), управління Держгеокадастру у Мелітопольському районі Запорізької області, про визнання рішення недійсним

за касаційною скаргою ПП «Рассвет» на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2018 року (судді Чабаненко С. В., Шальєва В. А., Юрко І. В.),

УСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ПП «Рассвет» звернулось до суду з позовом до Міськради, треті особи - ТОВ «Морена», управління Держгеокадастру у Мелітопольському районі Запорізької області, у якому просило визнати недійсним рішення Міськради VI скликання 63 сесії від 29 січня 2015 року № 1/2 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі/на місцевості» (далі - рішення Міськради, оскаржуване рішення).

На обґрунтування позову ПП «Рассвет» заначило, що рішенням Міськради порушено його права та охоронювані законом інтереси, оскільки відповідач надав дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою в межах земельної ділянки, яка перебуває у спільному користуванні ПП «Рассвет» та ТОВ «Морена».

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області постановою від 19 грудня 2017 року позов задовольнив частково. Суд визнав недійсним рішення Міськради у частині надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) орієнтованою площею 0,39 га на вулиці Чкалова, 144 в місті Мелітополі Запорізької області для розміщення та експлуатації складських приміщень ТОВ «Морена». У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 4 червня 2018 року постанову суду першої інстанції скасував, провадження у справі закрив на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Закриваючи провадження у справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цій справі позивач звертається до суду з позовом з метою захисту свого приватного інтересу, порушеного, на його думку, суб'єктом владних повноважень шляхом прийняття рішення з питання, яке стосується надання дозволу на розроблення проекту землеустрою третій особі. Крім того, апеляційний суд вважав, що подальше оспорювання правомірності користування відповідною земельною ділянкою має вирішуватися в порядку господарської юрисдикції.

Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ПП «Рассвет» звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2018 року скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На обґрунтування касаційної скарги ПП «Рассвет» посилається на те, що справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства з тих підстав, що цей спір виник щодо правомірності рішення Міськради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, тобто відповідач у спірних правовідносинах здійснює владні управлінські функції, а саме контрольні функції у сфері управлінської діяльності.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 серпня 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ПП «Рассвет», а ухвалою від 11 грудня 2018 року на підставі частини шостої статті 346 КАС передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки в касаційній скарзі ПП «Рассвет» просить скасувати постанову апеляційного суду у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 26 грудня 2018 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Як установили суди попередніх інстанцій, рішенням Міськради надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі/на місцевості орієнтовною площею 0,39 га на вул. Чкалова, 144 в місті Мелітополі Запорізької області для розміщення та експлуатації складських приміщень ТОВ «Морена».

ПП «Рассвет» є користувачем земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови загальною площею 722 кв.м., розташованої в м. Мелітополі на вул. Чкалова, 144, 144/1, для розміщення та експлуатації магазину, офісу та складських приміщень (кадастровий номер 2310700000:01:003:0002) на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Міськрадою 22 березня 2011 року строком на 50 років.

ТОВ «Морена» є суміжним землекористувачем земельної ділянки площею 0,39 га відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ЗП № 001735 від 22 серпня 2001 року. Відповідно до плану зовнішніх меж визначено територію спільного користування ПП «Рассвет» та ТОВ «Морена», яка використовується як проїзд.

Рішенням від 30 вересня 2016 року № 1/26 Міськрада надала дозвіл ПП «Рассвет» на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на вул. Чкалова, 144 площею 126 кв.м для поділу проїзду загального користування з подальшою передачею в оренду.

Позивач неодноразово звертався до Міськради з вимогою вирішити питання щодо встановлення меж проїзду загального користування між ПП «Рассвет» та ТОВ «Морена», проте це питання не вирішено позитивно. Крім того, рішенням Міськради від 26 червня 2017 року № 1/19 ПП «Рассвет» відмовлено в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 40,2 кв.м на вул. Чкалова, 144 для поділу проїзду загального користування, яке позивачем не оскаржувалось.

Перевіряючи в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду керується таким.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. При цьому необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

За правилами пункту 6 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову; далі - ГПК) господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

З установлених судами фактичних обставин справи вбачається, що спір виник щодо правомірності рішення Міськради про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,39 га ТОВ «Морена» на вулиці Чкалова, 144 в місті Мелітополі Запорізької області для розміщення та експлуатації складських приміщень, яка знаходиться у спільному користуванні ПП «Рассвет» і ТОВ «Морена».

Таким чином, виник спір про цивільне право, і подальше оспорювання права користування спірною земельною ділянкою не має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, адже адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права користування земельною ділянкою.

Отже, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що в разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою земельної ділянки, яка перебуває у спільному користуванні і щодо якої є спір, з огляду на суб'єктний склад сторін має вирішуватися судами за правилами ГПК.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 та 13 червня 2018 року у справах № 826/13628/16 та 522/5668/17 відповідно.

Отже, викладений в оскаржуваній постанові висновок суду апеляційної інстанції про те, що справа за позовом ПП «Рассвет» не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

За правилами частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ПП «Рассвет» без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Рассвет» залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. Б. Прокопенко Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко С. В. Бакуліна Л. І. Рогач В. В. Британчук І. В. Саприкіна Д. А. Гудима О. М. Ситнік О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич Л. М. Лобойко О. Г. Яновська В. С. Князєв