Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

3 квітня 2019 року

м. Київ

Справа № 808/1346/18

Провадження № 11-1499апп18

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - управління ПФУ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року (суддя Бойченко Ю. П.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року (судді Баранник Н. П., Малиш Н. І., Щербак А. А.),

УСТАНОВИЛА:

У квітні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року (справа № 2а-3001/2009) з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 1 червня 2009 року з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV «Про соціальний захист дітей війни» (далі - Закон № 2195-ІV; у редакції, чинній на час звернення до суду у справі № 2а-3001/2009), виходячи із розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (у зазначеній вище редакції; далі - Закон № 1058-ІV), з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період ОСОБА_3, як спадкоємиці ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Запорізький окружний адміністративний суд ухвалою від 16 квітня 2018 року, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року, на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті провадження, оскільки позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

За висновками судів попередніх інстанцій, оскільки спір у справі виник у зв'язку з набуттям позивачем права на пенсію, яка входить до складу спадщини, то він має приватно-правовий характер і не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_3 звернулася з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. ОСОБА_3 наводить доводи про те, що предметом спору є бездіяльність управління ПФУ, тому її позов має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 5 листопада 2018 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_3, встановив строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У відзиві на касаційну скаргу управління ПФУ просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, вважаючи, що спір у справі має розглядатися в порядку цивільного судочинства, оскільки стосується, виплати пенсії, яка належала спадкодавцеві, але не була ним одержана за життя.

У відповіді на відзив ОСОБА_3 зазначає, що спір у справі стосується виключно неправомірної бездіяльності управління ПФУ щодо перерахунку та виплати недоотриманих сум пенсії.

20 грудня 2018 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.

Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Оскільки в касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень у зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції, ВеликаПалата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 14 січня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі, відзиві на неї та відповіді на відзив доводи в межах, установлених статтею 341 КАС, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

У ході розгляду справи суди встановили такі її обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року після смерті свого батька ОСОБА_4 ОСОБА_3 прийняла спадщину.

За життя на користь ОСОБА_4 були ухвалені постанови Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року. Цими рішеннями відповідача було зобов'язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_4 з 22 травня по 31 грудня 2008 року та з 1 січня по 1 червня 2009 року з урахуванням підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

На дату смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 року зазначені судові рішення відповідачем не були виконані.

ОСОБА_3, посилаючись на частину першу статті 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини першу, третю статті 52 Закону № 1058-ІV, зазначає, що недоотримана спадкодавцем пенсія у вигляді підвищення в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV виходячи з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Закону № 1058-ІV, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період, входить до складу спадщини. У зв'язку із цим просить задовольнити її вимоги.

Крім того, обґрунтовуючи своє право на отримання підвищення до пенсії, яке належало нарахувати ОСОБА_4 за рішенням суду, позивачка посилається на своє спадкове право та норми 1227 ЦК.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку з наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку з порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС).

Суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Аналізуючи зміст наведених вище правових норм у контексті вирішення питання юрисдикційної належності тих вимог, які ставить перед судом позивачка, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до вимог статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ про визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до постанов Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 4 серпня 2009 року та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2010 року, обґрунтовуючи своє право на отримання підвищення до пенсії, яке належало спадкодавцю за рішенням суду, тим, що такі виплати входять до складу спадщини відповідно до статті 1227 ЦК.

Отже, виник спір про цивільне право, предметом якого є майнова вимога позивачки визнати за нею в порядку спадкування право власності на майно - грошові кошти. Тому спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц (провадження № 14-95цс19).

Таким чином, висновок судів попередніх інстанцій про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частин першої статті 170 КАС у зв'язку з тим, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, є обґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу ОСОБА_3слід залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року - без змін.

Керуючись статтями 243, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3залишити без задоволення.

2. Ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: Н.О. Антонюк Н.П. Лященко С.В. БакулінаЛ.І. Рогач В.В. БританчукІ.В. Саприкіна В.І. ДанішевськаО.М. Ситнік О.С. ЗолотніковО.С. Ткачук О.Р. КібенкоВ.Ю. Уркевич В.С. КнязєвО.Г. Яновська Л.М. Лобойко