Історія справи

Постанова від 29.02.2024 року у справі №314/173/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29лютого 2024 року

м. Київ

справа № 314/173/20

провадження № 61-9667св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Запорізька районна державна адміністрація Запорізької області, Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова Вікторія Миколаївна, Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С., від 24 травня 2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до

ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області, Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, треті особи: приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Морозова В. М., Михайлівська сільська рада Вільнянського району Запорізької області, про визнання недійсним та скасування розпоряджень, державного акта, договору та витребування земельної ділянки.

2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, що їй на праві постійного користування належить земельна ділянка, площею 0,98 га, розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, із цільовим призначенням - для особистого підсобного господарства.

3. На початку 2018 року вона дізналась, що у 2010 році власником вказаної земельної ділянки, став ОСОБА_3 , якому на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації № 235 від 05 червня 2010 року було передано у власність земельну ділянку, площею 2 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства,.

4. Земельній ділянці, переданій ОСОБА_3 у власність, присвоєно кадастровий номер 2321584000:01:002:0112, а його право власності зареєстровано 20 жовтня 2017 року.

5. 03 листопада 2017 року вказану земельну ділянку ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 , уклавши договір купівлі-продажу.

6. 14 березня 2018 року Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області на запит щодо надання можливості ознайомитися із розпорядженням № 235 від 05 червня 2010 року повідомлено, що вказане розпорядження в документах Вільнянської районної державної адміністрації за 2010 рік не значиться.

7. На запит позивача Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області повідомило, що державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 , в архіві не значиться.

8. Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:

- визнати недійсним та скасувати розпорядження Вільнянської районного державної адміністрації № 235 від 05 червня 2010 року щодо надання ОСОБА_3 у власність земельної ділянки, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею

2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства серії НОМЕР_2, виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі розпорядження Вільнянської районного державної адміністрації № 235

від 05 червня 2010 року;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею 2 га, укладений

03 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М.;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37934184, від 03 листопада 2017 року та виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 37934184 від 03 листопада 2017 року, вчинений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Морозовою В. М.;

- витребувати у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,98 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112.

9. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області

від 02 квітня 2021 року залучено в якості правонаступника відповідача в особі Вільнянської районного державної адміністрації Запорізької області - Запорізьку районну державну адміністрацію Запорізької області.

10. Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області

від 15 червня 2022 року закрито провадження в частині позовних вимог до ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та правонаступників якого не виявлено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

11. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області, у складі судді Мануйлової Н. Ю., від 07 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

12. Суд першої інстанції виходив з того, що сторонами у справі не було заявлено клопотання про призначення експертизи, а докази, які надані позивачем, не є достатніми для підтвердження накладення земельних ділянок.

13. Щодо вимоги про визнання недійсним та скасування розпорядження Вільнянської районного державної адміністрації № 235 від 05 червня

2010 року, суд вказав, що оскільки таке розпорядження районною державною адміністрацією не видавалось, тому відсутні підстави для визнання його недійсним та скасування.

Короткий зміст оскаржуваної постанови апеляційного суду

14. Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта про право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та виключення запису з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, витребування земельної ділянки скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення про задоволення позову.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, серії ЯЖ

№ 496556, виданий на ім`я ОСОБА_3 .

Визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, укладений 03 листопада 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 37934184, від 03 листопада 2017 року та виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності 37934184 від 03 листопада 2017 року.

Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,98 га, що знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112.

В іншій частині рішення районного суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

15. Апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що обставини накладення земельних ділянок, які позивач підтверджувала наявними у справі доказами, але які суд визнав недостатніми, додатково підтверджені топографо-геодезичною зйомкою та висновком судової земельно-технічної експертизи, та у своїй сукупності свідчать про те, що право позивача порушено, оскільки фактично належна їй земельна ділянка, яку вона набула у постійне користування у 2000 році, поглинута земельною ділянкою із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, яку ОСОБА_3 отримав у власність без законних підстав.

16. При цьому колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог про визнання недійсним та скасування розпорядження Вільнянської районного державної адміністрації № 235 від 05 червня 2010 року, оскільки таке розпорядження не видавалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року, залишивши в силі рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 07 липня

2022 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. У червні 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 14 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у серпні 2023 року надійшли до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

20. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19,

від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18, від 04 вересня 2019 року у справі

№ 593/643/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Зауважує, що апеляційний суд безпідставно врахував докази, які не були подані до суду першої інстанції, а позивач не вказала об`єктивних причин неможливості надати ці докази у визначений законом строк, зокрема і неможливість проведення експертизи. Позивач брала участь у розгляді справи в суді першої інстанції та не була позбавлена можливості скористатися своїми процесуальними правами.

22. Вважає, що апеляційним судом безпідставно враховано висновок експертизи, яка проведена за суперечливими відомостями, межі земельної ділянки були змінені в процесі розпаювання, що унеможливлює визначення розташування належної ОСОБА_1 земельної ділянки, якій не присвоєно кадастровий номер.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

23. У серпні 2023 року Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області подало до Верховного Суду відзив, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

24. Вказує, що не є належним відповідачем, оскільки не видавало розпоряджень та не реєструвало спірну земельну ділянку.

25. Погоджується з висновками суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог та наголошує, що вирішення питання про призначення судової експертизи та зупинення у зв`язку з цим провадження у справі можливо лише до початку розгляду апеляційним судом справи по суті.

Обставини справи, встановлені судами

26. Відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗП № 002142, виданого 02 лютого 2001 року, ОСОБА_1 належить на праві постійного користування земельна ділянка, площею

0,98 га, цільове призначення - для ведення особистого підсобного господарства, що розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

27. 03 листопада 2017 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 2 га, із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Михайлівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

28. Підставою набуття права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку є договір купівлі-продажу від 03 листопада 2017 року, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

29. Земельна ділянка з кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, площею 2 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, належала ОСОБА_3 згідно із державним актом на право приватної власності на землю, серія та номер: НОМЕР_2, виданого

08 вересня 2011 року на підставі розпорядження Вільнянської районної державної адміністрації № 235 від 05 червня 2010 року.

30. Відповідно до листа Вільнянської районної державної адміністрації Запорізької області № 0849/01-32 від 14 березня 2018 року, розпорядження

№ 235 від 05 червня 2010 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства не приймалось.

31. Згідно з довідкою № 02-01-45/1929 від 20 листопада 2019 року, виданою виконавчим комітетом Михайлівської сільської ради, земельна ділянка, площею 0,98 га, що надана в постійне користування ОСОБА_1 , розташована на території Михайлівської сільської ради поблизу АДРЕСА_2 .

32. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 та її перетину із земельною ділянкою ОСОБА_2 було надано відомості з Публічної кадастрової карти України, схему розташування земель мешканців АДРЕСА_2 , яким видані державні акти в цьому контурі на підставі рішення Михайлівської сільради № 91 від 24 жовтня 2000 року, складену власниками земельних ділянок та затверджену зборами громадян с. Соколівка.

33. Під час апеляційного перегляду справи позивачем було надано топографо-геодезичну зйомку, з якої апеляційний суд встановив накладення земельної ділянки ОСОБА_1 , із земельною ділянкою ОСОБА_2 .

34. Відповідно до висновку № 0066, складеного 17 травня 2023 року судовим експертом Майстренком І. О. за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи, згідно документів та даних, наявних в матеріалах цивільної справи, межі земельної ділянки, площею 2 га, кадастровий номер 2321584000:01:002:0112, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , накладаються на межі земельної ділянки, площею 0,98 га, що належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП

№ 002142, виданого 02 лютого 2001 року. Площа накладення становить - 100%.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

36. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

38. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

39. У розглядуваній справі апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , виходив з того, що обставини накладення земельних ділянок, які позивач підтверджувала наявними у справі доказами, але які районний суд визнав недостатніми для висновку про перетин земельних ділянок сторін, додатково підтверджені топографо-геодезичною зйомкою та висновком судової земельно-технічної експертизи, та у своїй сукупності свідчать про те, що право позивача є порушеним, оскільки фактично належна їй земельна ділянка, яку вона набула у постійне користування у 2000 році, поглинута земельною ділянкою із кадастровим номером 2321584000:01:002:0112, яку ОСОБА_3 отримав у власність без законних підстав.

40. ОСОБА_2 оскаржує в касаційному порядку постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року, зокрема в частині врахування апеляційним судом доказів, які не були подані до суду першої інстанції.

41. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави

(частина перша статті 2 ЦПК України).

42. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

43. Відповідно до частини першої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

44. Згідно із частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

45. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

46. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина перша та друга статті 367 ЦПК України).

47. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 367 ЦПК України).

48. За змістом пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.

49. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи.

50. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження місця розташування спірних земельних ділянок було надано відомості з Публічної кадастрової карти України із зазначенням земельної ділянки кадастровий номер 2321584000:01:002:0112, схему розташування земель мешканців

с. Соколівка у контурі № НОМЕР_1 , яким видані державні акти в цьому контурі на підставі рішення Михайлівської сільради № 91 від 24 жовтня 2000 року, складену власниками земельних ділянок та затверджену зборами громадян

с. Соколівка.

51. Встановивши відсутністьправових підстав для набуття права власності на земельну ділянку ОСОБА_3 , який в подальшому відчужив земельну ділянку ОСОБА_2 , та оцінивши вказані докази, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність позивачем накладення належної їй земельної ділянки із земельною ділянкою ОСОБА_2 .

52. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, ОСОБА_1 наполягала на тому, що перетин земельних ділянок є підтвердженим долученим до справи в суді першої інстанції схемою розташування земельних ділянок в контурі 754 та рішенням органу місцевого самоврядування про відмову у наданні їй дозволу на виготовлення технічної документації щодо відновлення меж належної на праві постійного користування земельної ділянки у зв`язку з тим, що її земельна ділянка розташована у межах належної ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 2321584000:01:002:0112.

53. Під час апеляційного перегляду справи позивачем було додатково надано топографо-геодезичну зйомку, з якої вбачається накладення земельної ділянки ОСОБА_1 , із земельною ділянкою ОСОБА_2 , а крім того апеляційним судом було призначено судову земельно-технічну експертизу.

54. Вирішуючи питання щодо долучення до матеріалів справи додатково поданих позивачем доказів та призначення експертизи, апеляційний суд, з огляду на відсутність рішення органу місцевого самоврядування про надання у власність ОСОБА_3 земельної ділянки, з метою перевірки доводів апеляційної скарги та встановлення обставин справи, дійшов обґрунтованого та вмотивованого висновку щодо долучення до матеріалів справи топографо-геодезичної зйомки, а такожпризначення відповідної експертизи.

55. Колегія суддів також звертає увагу на те, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю позивачем своїх вимог, не надав оцінки наявному в матеріалах справи рішенню Михайлівської сільської ради Запорізької області № 9 від 17 лютого 2021 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення технічної документації щодо відновлення меж належної їй на праві постійного користування земельної ділянки, площею 0,98 га, у зв`язку з тим, що належна їй земельна ділянка розташована у межах належної ОСОБА_2 земельної ділянки, кадастровий номер 2321584000:01:002:0112.

56. Отже доводи позивача про накладення земельних ділянок, на чому наполягала ОСОБА_1 , були підтверджені як органом місцевого самоврядування, так і відомостями Публічної кадастрової карти України та були лише додатково підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

57. З урахуванням викладеного, колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційної інстанції норм процесуального права.

58. Посилання заявника на те, що судову експертизу проведено за суперечливими даними, є необґрунтованими, оскільки складений експертом висновок, не містить вказівок про недостатність чи неповноту матеріалів, необхідних для проведення експертизи.

59. Крім того, апеляційний суд надав оцінку висновку експерта відповідно до вимог статті 89 ЦПК України в сукупності з іншими наявними доказами.

60. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

61. За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 607/2905/18,

від 11 вересня 2020 року у справі № 608/687/19, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17,

від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 12 серпня 2020 року у справі № 704/192/18, від 04 вересня 2019 року у справі № 593/643/16-ц, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

62. Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року в касаційному порядку не оскаржує.

63. З огляду на межі доводів та вимоги касаційної скарги ОСОБА_2 , доводи відзиву Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на касаційну скаргу не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.

64. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

65. Постанова апеляційного суду є достатньо вмотивованою та містить висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

66. В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що апеляційний суд ухвалив оскаржуване судове рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

2. Постанову Запорізького апеляційного суду від 24 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников