Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2014 року Справа № 910/136/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Шегери І.П. дов. №163-У від 25.12.13

розглянувши касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014,

у справі № 910/136/14 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Східна мастильна компанія"

до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення 646670,99 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Східна мастильна компанія" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення 646670,99 грн., в тому числі 599514,64 грн. основного боргу та 47156,35 грн. - 3% річних, за поставлену за умовами укладеного між сторонами договору продукцію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2014 (суддя Пінчук В.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 (судді: Рябуха В.І., Кондес Л.О., Ропій Л.М.), позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 599514,64 грн. боргу, 47156,35 грн. 3% річних та 12933,42 грн. судового збору.

Судові рішення мотивовані встановленням факту неоплати відповідачем отриманої продукції, яка була поставлена позивачем за укладеним між сторонами договором.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірнє підприємство "Укравтогаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 613 Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 34, 54 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові. Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що подані позивачем первинні документи не можуть бути достатніми доказами обґрунтування вимог позивача в розумінні змісту ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", крім того, при поставці товару позивачем не були надані сертифікати якості, що свідчить про неналежне виконання останнім своїх зобов'язань за договором.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

01.10.2010 сторонами укладено договір поставки №139-У (далі - договір), відповідно до якого постачальник (позивач) зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупцю (відповідачу) матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів (Антифриз "Тосол-40"), код згідно ДК 016-97-24.66.3, у кількості 197,75 тонн, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити вартість поставленої продукції на умовах, передбачених договором (п.1.1 договору).

Згідно з п.3 договору ціна продукції зазначена у специфікації, яка є невід'ємною частиною даного договору. Загальна вартість договору складається з сумарної вартості продукції, зазначеної у специфікації до договору. Ціна на продукцію залишаються незмінними протягом строку дії договору.

Відповідно до п.4 договору розрахунок за поставлену продукцію проводиться покупцем на підставі рахунку-фактури та підписаного сторонами акта приймання-передачі продукції.

Покупець повинен оплатити 100% вартості продукції, що була поставлена протягом 120 календарних днів з дати поставки та отримання рахунку-фактури.

Постачальник виставляє покупцю рахунку-фактури окремо на кожну прийняту покупцем партію продукції. Рахунки-фактури повинні бути складені постачальником відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних.

Оплата по договору здійснюється покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений в п.12 договору.

У пункті 5.7 договору зазначено, що факт надходження продукції підтверджується видатковою накладною, яка підписуються повноваженими представниками сторін у день отримання продукції.

Протягом 3 робочих днів з дати поставки партії продукції постачальник надає покупцю підписаний зі свого боку акт приймання-передачу партії продукції у двох примірниках. Зазначений акт повинен бути складений згідно відповідної видаткової накладної (п.5.12 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 30.09.2011 (п.11.1 договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких скріплено печатками товариства та підприємства.

На виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято матеріали мастильні спеціальні та засоби для автомобілів (Антифриз "Тосол-40"), код згідно ДК 016-97-24.66.3 всього на 919514,64 грн. На кожну партію поставленого товару позивачем було належно оформлено видаткову накладну та рахунок, а також підписаний сторонами відповідний акт приймання-передачі продукції.

Отриманий товар відповідач оплатив частково, в результаті чого утворився борг у розмірі 599514,64 грн. На вказану суму основного боргу позивачем було нараховано 47156,35 грн. - 3% річних. Розрахунок річних перевірений судами попередніх інстанцій та визнаний правильним.

З урахуванням вищезазначених обставин, в тому числі і щодо факту невиконання відповідачем зобов'язання за договором щодо повної оплати отриманого від позивача товару, норм ст.ст. 526, 610, 612, 625, 712 Цивільного кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов. Поряд з цим, господарські суди надали належну правову оцінку доводам відповідача про ненадання позивачем сертифікатів якості поставленої продукції, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що отримана продукція була неякісною. Жодних претензій щодо якості продукції протягом дії договору поставки відповідачем не заявлялось.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Тому доводи касаційної скарги щодо заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та переоцінки доказів у справі не входять до кола повноважень суду касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2014 у справі №910/136/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Мачульський Г.М. Шаргало В.І.