Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 918/399/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.,суддіДанилова М.В., Фролова Г.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 рокуу справі№ 918/399/13Господарського судуРівненської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"простягнення 2 297 386, 44 грн.

В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Конопліцький І.В. дов. № 14-10 від 14.01.2015,- відповідача:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року у справі № 918/399/13 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі за текстом - ТОВ "Рівнетеплоенерго") на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 611 213, 85 грн. пені, 480 893, 78 грн. 3 % річних, в решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2013 року, апеляційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз" задоволено частково, рішення Господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року у справі № 918/399/13 змінено та викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 800 000, 00 грн. пені, 480 893, 00 грн. 3% річних, 14 954, 08 грн. інфляційних, всього - 1 295 847, 08 грн. 08 коп. В решті позову відмовити."

У листопаді 2015 ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до Господарського суду Рівненської області із заявою про визнання наказу Господарського суду Рівненської області від 14.08.2013 року № 918/399/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 428 449, 03 грн. пені, 14 954, 08 грн. інфляційних втрат та 480 893, 00 грн. 3% річних

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 року у задоволенні заяви ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу Господарського суду Рівненської області від 14.08.2013 року № 918/399/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 428 449, 03 грн. пені, 14 954, 08 грн. інфляційних втрат та 480 893, 00грн. 3 % річних - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою місцевого господарського суду, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу Господарського суду Рівненської області від 14.08.2013 року № 918/399/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 428 449, 03 грн. пені, 14 954, 08 грн. інфляційних втрат та 480 893, 00грн. 3 % річних.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 року у справі № 918/399/13 апеляційну скаргу ТОВ "Рівнетеплоенерго" залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 року у справі № 918/399/13 - без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.12.2015 року у справі № 918/399/13 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 04.02.2015 року, аргументуючи порушення норм права, зокрема, ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", ст. 598 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 03.03.2016 року колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Фролової Г.М., Ходаківської І.П. касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 17.03.2016 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.03.2016 року, у зв'язку з перебуванням з 16.03.2016 року по 22.03.2016 року на лікарняному судді-доповідача, розгляд справи перенесено на 31.03.2016 року.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року № 08.03-04/682, у зв'язку з перебування судді Ходаківської І.П. у відпустці, призначено проведення автоматичної зміни складу суду колегії суддів у судовій справі Господарського суду Рівненської області № 918/399/13.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.03.2016 року у справі № 918/399/13, у зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. у відпустці, сформовано склад колегії суддів: Яценко О.В. - головуючий, Данилова М.В., Фролова Г.М.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року у справі № 918/399/13 частково задоволено позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" до ТОВ "Рівнетеплоенерго": стягнуто з відповідача на користь позивача 61 1213 грн. 85 коп. пені, 480 893 грн. 78 коп. 3% річних, та 21 842 грн. 28 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23 липня 2013 року, яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 10.10.2013, рішення господарського суду Рівненської області від 05.06.2013 року у справі № 918/399/13 змінено в частині стягнення пені, судових витрат та скасовано в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у сумі 14 954, 08 грн. В решті рішення залишено без змін. Резолютивну частину рішення викладено у такій редакції: "1. Позов задовольнити частково. 2. Стягнути з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 800 000 грн. 00 коп. пені, 480 893 грн. 00 коп. 3% річних, 14954,08грн. інфляційних, всього - 1 295 847 грн. 08 коп. та 40 170 грн. 36 коп. витрат зі сплати судового збору. 3. В решті позову відмовити."

Місцевим та апеляційним господарськими судами досліджено, що 14.08.2013 на виконання вищезазначеної постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23 липня 2013 року у справі № 918/399/13, Господарським судом Рівненської області видано наказ № 918/399/13 про стягнення з ТОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 800 000 грн. 00 коп. пені, 480 893 грн. 00 коп. 3% річних, 14 954, 08 грн. інфляційних, всього - 129 5847 грн. 08 коп. та 40 170 грн. 36 коп. витрат зі сплати судового збору. Строк для пред'явлення наказу до виконання встановлено до 15 серпня 2014 року.

25.11.2015 року до Господарського суду Рівненської області звернулось ТОВ "Рівнетеплоенерго" із заявою від 24.11.2015 року за № 03-05/3892/3001 про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню (в порядку ст.117 ГПК України), в якій останній просив визнати наказ Господарського суду Рівненської області за № 918/399/13 від 14.08.2013 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 428 449, 03 грн. пені, 14 954, 08 грн. інфляційних втрат, 480 893, 00 грн. 3% річних.

Так, вказана заява обґрунтована тим, що на день набрання чинності Законом України № 423-VIII в обліку ПАТ "НАК "Нафтогаз України" і ТОВ "Рівнетеплоенерго" значилася заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року (сума основного боргу) за договорами, укладеними до цієї дати, а саме: за договором № 13/3184-БО-28 від 28.12.2012, у сумі 2 917 230, 24 грн. (судовий наказ № 918/483/14); за договором № 14/2608/11 від 30.09.2011 (судовий наказ № 918/2063/13), у сумі 5 750 641, 84 грн. 03.09.2013 року, у межах строків, встановлених Законом України за №423-VIII, ТОВ "Рівнетеплоенерго" здійснило повне погашення суми основного боргу, за спожитий природний газ у період до 01.01.2014 року, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, а тому, виконавши умови, встановлені Законом України за № 423-VIII, ТОВ "Рівнетеплоенерго" отримало право на списання пені, штрафних та фінансових санкцій, які підлягають стягненню за рішенням суду, у зв'язку з чим, його зобов'язання перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати пені, інфляційних втрат та 3 % річних, що підлягали стягненню на підставі постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2013 року у справі №918/399/13 припинилися.

Також, відповідач зазначив, що 18.09.2015, на підставі норм ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", що діяв на момент існування відповідних правовідносин, Протоколом засідання комісії з питань реструктуризації та списання заборгованості за спожитий природний газ, створеної наказом директора № 331 від 17.09.2015 проведено списання пені, штрафних та фінансових санкцій, які підлягали стягненню на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" у відповідності до рішень судів, що набрали законної сили і не погашені станом на 05.06.2015 року, у т. ч. і у даній справі. Крім того, на думку заявника, Закон України "Про засади функціонування ринку природного газу" визначає лише єдину умову, яка надає право на реструктуризацію заборгованості та списання пені, штрафних та фінансових санкцій - відсутність заборгованості станом на 06.09.2015 року за природний газ, спожитий до 31.12.2013 року, відповідно, зазначена умова є самостійною та не передбачає наявність передумов, а реструктуризація заборгованості та списання пені, штрафних та фінансових санкцій, є правом боржника, яке виникає після виконання вказаної умови.

За приписами ч. ч. 2, 4 ст. 117 ГПК України господарський суд, який видав наказ, за заявою стягувача або боржника може, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом; господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Отже, законодавством передбачено лише два конкретних випадки, коли господарський суд своєю ухвалою може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, а саме: коли наказ було видано помилково; коли обов'язок боржника припинився добровільним виконанням або з інших причин.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" від 14.05.2015 за № 423-VIII, який набрав чинності 06.06.2015 (далі за текстом - Закон № 423-VIII), внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 № 2467-VI (далі за текстом - Закон № 2467-VI), зокрема, ст. 18 Закону №2467-VI доповнено ч. 13 наступного змісту: "13. Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості.

Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини.

У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін.

Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України."

Враховуючи положення наведеної норми, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що нормами останньої врегульовано питання щодо погашення заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року, та за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року, яка залишилася не погашеною станом на 06.06.2015 року, без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, тобто, заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду) підлягає реструктуризації шляхом її розстрочення на 24 місяці, на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості, лише за умови погашення боржниками у трьохмісячний строк, починаючи з 06.06.2015 (дата набрання чинності Законом України № 423-VIII від 14.05.2015), заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014р., без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду та лише за умови виконання вищевказаних вимог зазначені пеня, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у період листопад 2011 року - серпень 2012 року ПАТ "Рівнегаз" (який, на підставі договору № 14/6062/12 про відступлення права вимоги, передав ПАТ "НАК "Нафтогаз України" право вимоги до ТОВ "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу № 22-ТЕ/11 від 29.09.2011 у сумі 21 107 482, 32 грн.) поставило ТОВ "Рівнетеплоенерго" природний газ, а ТОВ "Рівнетеплоенерго" сплатило у повному обсязі, однак, з порушенням строків, встановлених у договорі, заборгованість у сумі 21 107 482, 32 грн., у зв'язку з чим ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача 1 720 485, 75грн. пені, 95 967, 97 грн. інфляційних та 480 932, 73 грн. 3% річних, всього - 2 297 386, 44 грн., які нараховано на заборгованість у сумі 21 107 482, 32грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій ТОВ "Рівнетеплоенерго", ще до моменту порушення провадження у справі №918/399/15, а саме 28.03.2013 року, повністю погашено заборгованість у сумі 21 107 482, 32грн. за природний газ, спожитий у листопаді 2011 року - серпні 2012 року, на суму якої ПАТ "НАК "Нафтогаз України" нараховано штрафні та фінансові санкції у даній справі.

Отже, оскільки станом на 06.06.2015 (день набрання чинності Законом України № 423-VIII) у ТОВ "Рівнетеплоенерго" у даній справі була відсутня заборгованість за природний газ, спожитий до 01.01.2014, то суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого висновку про те, що норми ч. 13 ст. 18 Закону України за № 2467-VI щодо списання пені, штрафних та фінансових санкцій не підлягають застосуванню у даному випадку.

В той же час, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що норми ч. 13 ст. 18 Закону № 2467-VI щодо списання пені, штрафних та фінансових санкцій, слід розглядати як невід'ємну частину реструктуризації заборгованості теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий у період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2014 року, яка не погашена на день набрання чинності Законом № 423-VIII, шляхом її розстрочення на 24 місяці, на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості, відповідно, списання зазначених сум пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів передбаченої цією частиною процедури реструктуризації заборгованості (на підставі відповідного типового договору про реструктуризацію заборгованості, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України), і не може розглядатися як самостійна підстава для списання поза вищевказаною процедурою, тобто у відриві від контексту ч. 13 ст. 18 Закону № 2467-VI.

Крім того, судами попередніх інстанцій вірно зазначено про те, що протокол комісії з питань реструктуризації та списання заборгованості (пені, штрафних та фінансових санкцій) від 18.09.2015 не є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, - він лише свідчить про прийняття відповідачем в односторонньому порядку рішення щодо списання своєї заборгованості перед позивачем.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком судів про те, що скаржником, в порядку ст. 33 ГПК України, не доведено належними доказами існування законних підстав для визнання наказу господарського суду Рівненської області від 14.08.2013 № 918/399/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 428 499, 03 грн. пені, 14 954, 08 грн. інфляційних втрат та 480 893, 00 грн. 3 % річних.

Отже, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що під час розгляду справи апеляційним господарським судом фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, господарським судом вірно застосовані норми права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі судового акту.

Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками апеляційного господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового акту не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року у справі № 904/9793/13 залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 року у справі № 904/9793/13 залишити без змін.

Головуючий суддяО.В. Яценко СуддіМ.В. Данилова Г.М. Фролова