ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 904/6073/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - суддіГрека Б.М., - (доповідача у справі),суддів :Бондар С.В., Васищака І.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Сорус"на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.16у справі№904/6073/15господарського судуДніпропетровської областіза позовомЗаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Сорус"треті особиТовариство з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-Клуб", Художній салон Дніпропетровської організації спілки художників Українипровизнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володінняза участю представників від:позивачане з'явилися, були належно повідомленівідповідачаАмбразевчи О.С. (дов. від 01.03.16)третьої особиХімченко С.А. (директор), Мірошниченко В.І. (дов. від 12.01.16), Россіхіна А.В. (дов. від 12.01.16)прокуратуриЗбарих С.М. (посв. від 05.09.14)

В С Т А Н О В И В :

Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (позивач-1), Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "СОРУС" про визнання права комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове вбудоване приміщення №57а (поз.1-9) в житловому будинку літ. А-5, на першому поверсі, загальною площею 192,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 46, та витребування цього майна з чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "СОРУС" на користь територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.15 (головуючий колегії Соловйова А.Є., судді Дубінін І.Ю., Бандарев Е.М.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.16 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Кузнецова В.О., суддів: Чередка А.Є., Вечірка І.О.), у задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено; позов задоволено повністю. Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове вбудоване приміщення №57а (поз. 1-9) в житловому будинку літ. А-5, на першому поверсі, загальною площею 192,6 кв.м., яке розташовано за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 46. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОРУС" майно - нежитлове вбудоване приміщення №57а (поз. 1-9) в житловому будинку літ. А-5, на першому поверсі, загальною площею 192,6 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 46.

Судові акти обґрунтовані тим, що згідно рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.11.97 у справі №Д10-54 визнано недійсними акт органів місцевого самоврядування та правочин, на підставі якого відчужене спірне нерухоме майно на користь третьої особи-1, визнані недійсними, таким чином, остання не маючи не те достатніх законних правових підстав здійснила відчуження спірного нерухомого майна на користь відповідача, який, внаслідок того, що він не знав і не міг знати про відсутність у продавця (Відповідача) прав на відчуження такого майна.

Не погоджуючись із судовими актами у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сорус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Крім того, судові акти порушують права інших осіб, які володіли спірним майном, та які не були залучені до участі у справі.

На думку скаржника, була наявна воля Дніпропетровської міської на вибуття майна з комунальної власності, зокрема на продаж спірного комунального майна Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-клуб". До укладення з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренессанс-клуб" договору купівлі-продажу №532/Н від 08.08.97 приймалось відповідне рішення сесії Дніпропетровської міської ради № 16 від 30.07.97. Також скаржник вважає, що у позові має бути відмовлено, у зв'язку зі спливом строку позовної давності, оскільки відповідачем у встановленому порядку до прийняття рішення у справі зроблено заяву про застосування позовної давності.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідно до реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна, виданого Дніпропетровським бюро технічної інвентаризації від 10.04.97, нежитлове приміщення №57а (поз. 1-9) в житловому будинку літ. А-5, на першому поверсі, загальною площею 192,6 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 46, належало місцевим радам на підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів №46 від 26.11.91.

17.07.97 Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів прийнято рішення №1114 "Про продаж приміщень будинку по пр. К.Маркса, 46 А-5 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб" Код 24439634", згідно з яким визнано за доцільне продаж зазначеного нерухомого майна та доручено представництву Фонду державного майна України укласти з ТОВ "Ренесанс-клуб" договір купівлі-продажу вказаного нерухомого майна.

08.08.97 між представництвом Фонду державного майна України в м. Дніпропетровську (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб" (покупець) укладено договір №532/Н купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення), а саме: в житловому будинку А-5 вбудоване приміщення на першому поверсі №57а (поз. 1-9) загальною площею 192,6 кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 46. Згідно акту приймання передачі нежитлової будівлі (приміщення) від 29.08.97, продавець передав, а покупець прийняв спірне нерухоме майно. 29.08.97 Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб" видане свідоцтво №1316 про власність на вищевказаний об'єкт нерухомого майна.

Рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.11.97 по справі №Д10-54 визнано недійсним рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №1114 від 17.07.97, а також визнано недійсним договір купівлі-продажу спірного приміщення, укладеного між представництвом Фонду державного майна України в м.Дніпропетровську та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.14 рішення арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.11.97 по справі №Д10-54 скасовано, прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою Вищого господарського суду України від 03.12.14 постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.09.14 скасовано, припинено апеляційне провадження щодо здійснення перегляду рішення Арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.11.97.

З урахуванням приписів ст.115 Арбітражного процесуального кодексу України, який діяв станом на момент прийняття рішення від 14.11.97 у справі №Д10-54, рішення, ухвала, постанова арбітражного суду набирають законної сили негайно після їх прийняття і підлягають обов'язковому виконанню підприємствами, організаціями, посадовими особами.

Таким чином, згадане рішення набрало законної сили з моменту його прийняття, а саме з 14.11.97 та з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 03.12.14, є чинним станом на момент звернення прокурора з даним позовом до суду.

10.12.97 Дніпропетровською міською радою прийнято рішення №8 "Про внесення доповнень до рішення міської ради від 30.07.97 №8 "Про підсумки приватизації комунальної власності м. Дніпропетровська та заходи з її проведення в 1997 році та подальші роки" згідно якого приміщення комунальної власності за адресою: м. Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, 46 передано в оренду Дніпропетровській організації Спілки художників України, а згідно рішення Дніпропетровської міської ради №45/16 від 19.10.11 "Про внесення змін до рішення міської ради від 09.06.99 №16 "Про формування і використання об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська" визначено Комунальне підприємство "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради балансоутримувачем вказаного спірного нерухомого майна.

Згідно з довідками №1113/2 від 17.07.12 та №2020 від 29.11.12 Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю", нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення №57а (поз. 1-9) в житловому будинку літ. А-5, на першому поверсі, загальною площею 192,6 кв.м. за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 46, обліковується на балансі останнього.

Відповідно до листа №7/4-1266 від 07.11.12 заступника начальника управління корпоративних прав Департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради Нікітіна С.М., останнім Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб" надано дублікат акту передачі нежитлової будівлі (приміщення) від 29.08.97 та дублікат свідоцтва №1316 про власність на об'єкт нерухомого майна в житловому будинку А-5 вбудоване приміщення на першому поверсі №57а (поз. 1-9) загальною площею 192,6 кв.м., за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 46.

Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гунніною І.О. Товариству з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб" виданий дублікат договору №532/Н купівлі-продажу нежитлової будівлі (приміщення) від 08.08.97.

На підставі дублікатів зазначених документів реєстратором комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради Дюбо Р.Ю. прийнято рішення про державну реєстрацію прав власності за товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб" на нежитлове приміщення за адресою: м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 46, за реєстраційним номером 38644838 зареєстрованого в журналі обліку заяв про державну реєстрацію за №8387/07 від 26.11.12, про що комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради видано витяг № 36785666 від 17.12.12 про державну реєстрацію прав.

16.04.13 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ренесанс-клуб" та Товариством з обмеженою відповідальністю "СОРУС" укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, у будинку літ. А-5, на 1-му поверсі, загальною площею 192,6 кв.м., що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м.Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 46, який посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Гуфман Я.С. за реєстровим №53.

На підставі вищевикладених обставин судами задоволений позов прокурора, визнано право комунальної власності на вищевказане майно та витребувано його з незаконного володіння скаржника. При цьому суди посилалися на те, що третя особа-1, не маючи прав власності щодо майна, здійснила відчуження спірного нерухомого майна на користь відповідача, який, відтак, також не набув на нього права власності.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними з огляду на наступне.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України). Згідно статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з незаконного володіння. Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. У разі, якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно.

Передумовою для застосування ст. 392 ЦК є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, яка посилається на свої права власника. Вимога про визнання права власності може бути поєднана з іншими вимогами (про витребування майна з чужого незаконного володіння, про виключення майна з акта опису та ін.).

Втім, суди не досліджували та не дали оцінки тому, на які докази посилався позивач на підтвердження свого права власності щодо спірного майна станом на момент подання позову, та чим доводив факт його оспорювання чи невизнання відповідачем.

За ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В даному випадку суди не звернули уваги на те, що рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 14.11.97 по справі №Д10-54 визнано недійсним лише рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №1114 від 17.07.97 та договір купівлі-продажу. Рішення виконкому Дніпропетровської міської Ради народних депутатів №547 від 17.07.97 та рішення Дніпропетровської міської ради від 30.07.97 №16 про його затвердження (а.с. 153-156) недійсними не визнавалися. Між тим, у вищезгаданих рішеннях йдеться про погодження продажу спірного об'єкту.

У разі відчуження майна за відплатним договором відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі (пункти 1-3 зазначеної норми). Наявність у діях власника майна волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Під час розгляду вимог про витребування майна у його набувача мають бути враховані всі умови, передбачені ст. 388 ЦК (постанова Верховного Суду України від 06.12.10, справа № 3-13гс10, від 23.12.15 №5024/1463/2012).

Крім того, судами не досліджено, хто є кінцевим набувачем майна, за ким наразі зареєстроване право власності, на якій підставі було набуте майно, чи наявні права третіх осіб щодо спірного майна, чи наявні підстави, що унеможливлюють витребування спірного майна у добросовісного набувача, чи вчиняє набувач спірного майна дії щодо оспорювання (невизнання) власності позивача.

За таких обставин Вищий господарський суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті спору, так як не всі обставини справи є з'ясованими, а відтак, спір стосується не правозастосування, а встановлення обставин справи, що не відноситься до компетенції Вищого господарського суду України. Тому ухвалені у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорус" задовольнити, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 15.12.15 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.16 у справі №904/6073/15 скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - суддя Б. М. Грек

Судді С. В. Бондар

І. М. Васищак