Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2014 року Справа № 904/7989/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, Жукової Л.В., Грека Б.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"на постанову та на рішенняДніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 рокуу справі господарського судуДніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Дніпрогаз"доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4простягнення 22 913,86 грн.в засіданні взяли участь представники:

- позивача:не з"явився,- відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дніпрогаз" (далі - ПАТ "Дніпрогаз") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі -ФОП ОСОБА_4) про стягнення 22 913,86 грн., з яких 21 957,36 грн. заборгованості за поставлений по договору природний газ у червні 2013 року, 781,44 грн. пені, 175,06 грн. -3% річних.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року рішення місцевого господарського суду від 12.12.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові рішення мотивовані недоведеністю належними та допустимими доказами факту поставки відповідачу у червні 2013 року природного газу в об"ємі 4983, куб.м. на суму 23 363,98 грн. за договором №2013/П-ПР-10285/138838 від 01.01.2013 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "Дніпрогаз" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 01.01.2013 року між ПАТ "Дніпрогаз" (постачальник) та ФОП ОСОБА_4 (споживач) було укладено Типовий договір на постачання природного газу за регульованим тарифом № 2013/П-ПР-1085/138838, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався постачати природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором, для забезпечення потреб, а споживач - оплатити позивачу вартість газу та наданих послуг у розмірах, строки та на умовах, передбачених договором.

Додатком 2 до Договору, сторони погодили договірні обсяги постачання природного газу на 2013 рік.

Згідно з пунктом 2.4 договору, місячний обсяг відбору газу в пунктах призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг газу.

Відповідно до пункту 3.3 договору, кількість реалізованого споживачу газу визначається на межі балансової належності об'єктів споживача за допомогою вузлів обліку, визначених у додатку 1 до договору. На підставі результатів вимірювання обсягу газу вузлами обліку сторонами складаються щомісяця акти приймання-передачі газу та/або акту виконаних робіт (.п.3.5 договору).

Згідно з пунктом 4.6 договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем авансовими платежами із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору. Авансові платежі сплачуються споживачем постачальнику на розрахунковий рахунок зі спеціальним режимом використання у розмірі 100 відсотків від вартості запланованого або погодженого постачальником обсягу газу на розрахунковий період до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У випадку недоплати вартості послуг постачання газу за розрахунковий період споживач проводить остаточний розрахунок не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі збільшення підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату додатково заявлених обсягів газу в п"ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому договором порядку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, додатком № 2 до договору, сторони погодили договірний обсяг постачання природного газу споживачу у червні 2013 року на рівні 0,5 куб.м. Письмових повідомлень відповідача про збільшення обсягів постачання природного газу у вказаний період не надходило.

На виконання п.4.6 договору, відповідач перерахував позивачу 21.05.2013р. грошові кошти у розмірі 1139,37 грн.; 31.05.2013р. - грошові кошти у сумі 267,25 грн., всього - 1406,62 грн. авансового платежу вартості договірного обсягу постачання природного газу у червні 2013 року.

Позивач просить стягнути з відповідача 21 957,36 грн. заборгованості за поставлений по договору природний газ у червні 2013 року в об"ємі 4983 куб.м. на суму 23 363,98 грн. В підтвердження заявлених позовних вимог, позивач посилається на акт приймання-передачі природного газу за червень 2013 року, який підписаний лише позивачем.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з п. 3.14 Правил користування природного газу для юридичних осіб, затверджених постановою НКРЕ від 13.09.2012 р. №1181, обсяг споживання /розподілу/транспортування газу підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі, що оформлюється згідно з даними комерційного обліку природного газу. Акти приймання-передачі газу є підставою для остаточних розрахунків. У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку.

Відповідно до п.5.2 Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 27.12.2005 року №618 (надалі - Правила обліку природного газу) для визначення об'єму протранспортованого, поставленого та реалізованого споживачу газу приймаються дані комерційного вузла обліку газу облікової організації. У разі відсутності вузла обліку газу в облікової організації приймаються дані комерційного вузла обліку газу споживача.

Комерційним вузлом обліку газу, відповідно до Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання є вузол обліку газу, за даними якого сторонами договору на постачання газу оформлюються акти приймання-передачі газу і здійснюються взаєморозрахунки. Комерційний облік газу - визначення кількості протранспортованого газу розподільними мережами та обсягів його реалізації за актами звітності, підготовлених на підставі даних комерційних вузлів обліку газу. Коректор об'єму газу - сукупність засобів вимірювальної техніки, яка вимірює тиск та температуру газу, що протікає у вимірювальному трубопроводі, і перетворює вихідні сигнали від лічильника газу та обчислює об'єм газу за стандартних умов.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в Акті №10285 перевірки технічного стану вузла обліку від 13.06.2013р., складеного представниками позивача на об'єкті відповідача (котельня) за адресою м. Дніпропетровськ, вул. Канатна,126 встановлено наступне газоспоживаюче обладнання: котел Ferrols Pegasus F2 W85T (2 шт.), котел sime (2 шт.), котел Fer (1 шт.), Росс АОГ (3 шт.), що в свою чергу узгоджується із Переліком комерційних вузлів обліку газу та газоспоживного обладнання, визначеного у додатку 1 до договору. При цьому зі змісту вказаного Акту вбачається, що 13.06.2013р. засіб вимірювальної техніки - лічильник Курс-01 та коректор Тандем ТР працівниками позивача було знято для направлення відповідачем на чергову державну перевірку. У Акті зазначено, що вхідна засувка знаходиться у закритому стані. Доказів безоблікового, самовільного споживання відповідачем природного газу не встановлено.

Вказаним Актом також зафіксована інформація з коректора: об'єм газу накопичувальний - 158285 куб.м., покази лічильника - 49355 куб.м.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, згідно з даних встановленого у відповідача вузла обліку, а саме - звіту із подобового архіву коректора "Тандем" №419, на початок періоду обліку (31.05.2013р.) показники рахункового механізму сягали 49310,0 куб.м (об'єм, СУ= 158031,0 кубм), на кінець періоду (13.06.2013р.) - 49355,0 куб.м (об'єм, СУ=158285,0 куб.м). Об'єм використаного газу за вказаний період складає 254 куб.м.

Враховуючи вищевикладене, те, що акт приймання-передачі природного газу у червні 2013 року не підписаний споживачем, а об'єм використаного відповідачем газу за даними вузла обліку споживача у період 31.05.2013 року по 13.06.2013 року складає 254 куб.м. та газопостачання на об"єкт споживача відповідно до Акту від 13.06.2013 року після вказаної дати не здійснювалось, та за відсутності доказів безоблікованого чи самовільного споживання відповідачем природного газу, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про відмову у задоволенні заявлених до стягнення вартості 49355 куб.м. природного газу за червень 2013 року, оскільки отримання відповідачем природного газу у вказаному об"ємі позивачем не був доведений належними та допустимими доказами.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом касаційної інстанції до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваного судового рішення, а лише зводяться до переоцінки досліджених судом доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дніпрогаз" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.02.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2013 року у справі № 904/7989/13 залишити без змін.

Головуючий , суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В.Жукова

Б.М.Грек