Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року Справа № 910/20443/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддівМачульського Г.М. (доповідач), Божок В.С., Кравчука Г.А.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації"на постановуКиївського апеляційного господарського судувід11.02.2016за заявоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"провідстрочку виконання рішення судуу справі№910/20443/13Господарського судуміста Києваза позовомДержавного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"треті особи1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву 2. Міністерство екологічного розвитку і торгівлі Українипрозвільнення та повернення орендованих приміщень,

за участю

- позивача:1) Демський А.Л. (довіреність від 15.12.2015) 2) Марцінів Ю.К. (довіреність від 26.10.2015)- відповідача: Гацій І.І. (довіреність від 29.03.2016),

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2015, позов Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (далі - відповідач) задоволено повністю, зобов'язано відповідача звільнити та повернути орендоване державне нерухоме майно-нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, Повітрофлотський проспект, 94, загальною площею 506,10 кв.м.

Відповідач 28.12.2015 подав до господарського суду заяву, в якій просив відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 на два роки.

Заява мотивована тим, що в орендованих приміщеннях знаходиться авіаційний тренажер, демонтаж якого повинен відбуватись фахівцями виробника - компанії зареєстрованої у Великій Британії, залучення яких потребує часу, і сам процес демонтажу може зайняти значний проміжок часу.

Оскарженою хвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2016 (суддя Ярмак О.М.), залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Отрюх Б.В., судді Тищенко А.І., Михальська Ю.Б.), заяву відповідача задоволено частково, відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015 до 12.01.2017.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати вищевказані ухвалу та постанову і відмовити у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Треті особи відповідно до приписів статті 1114 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не використали наданого законом процесуального права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.

Відповідно до приписів статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. При відстрочці або розстрочці виконання рішення, ухвали, постанови господарський суд на загальних підставах може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку. В необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю.

Відтак підставами для відстрочки виконання рішення суду можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом, при цьому згоди сторін на вжиття таких заходів ця стаття не вимагає.

Судами встановлено, що в 2011 році на території позивача було встановлено пілотажний тренажер літака БС-9-82 (МО-80) (надалі - Авіаційний тренажер).

18.12.2011 Державною авіаційною адміністрацією було видано Сертифікат авіаційного тренажера №UА/FSТD-028/2011 (А), який підтверджує, що Авіаційний тренажер відповідає вимогам специфікації та задовольняє кваліфікаційні вимоги Правил сертифікації тренажерів України.

18.12.2011 Державною авіаційною адміністрацією було видано дозвіл №UA/FSTD-028/2011 (А) на використання комплексного технічного засобу підготовки (авіаційний тренажер). Даний дозвіл підтверджує право позивача спільно з ДП "Головний навчальний та сертифікаційний цент цивільної авіації України" використовувати Авіаційний тренажер за призначенням.

В 2013 році Державна авіаційна служба повторно видала Сертифікат та Дозвіл на використання Авіаційного тренажера.

У зв'язку із закінченням орендних правовідносин між позивачем та відповідачем, відповідач звернувся з листом до Державної авіаційної служби України, в якому просив надати рекомендації щодо того, яка організація може провести роботи з демонтажу (монтажу) Авіаційного тренажеру.

Судами встановлено, що своїм листом Державна авіаційна служба України повідомила, що демонтаж і подальше встановлення тренажеру на новому майданчику можливо лише фахівцями компанії виробника або організації, якій виробник офіційно делегував таке право. Крім того, організація, що проводитиме вищезазначені роботи, повинна мати схвалення авіаційної адміністрації країни виробника, а саме Авіаційної Адміністрації Цивільної Авіації Великої Британії. У цьому листі також зазначено, що виходячи з відомої практики, виконання подібних робіт займає чималий період часу (від 6 до 12 місяців).

Відповідач мотивує свою заяву про відстрочку виконання судового рішення тим, що оскільки компанія "Rediffusion" виробник Авіаційного тренажеру не має представництва в Україні, залучення фахівців даної компанії для проведення демонтажу Авіаційного тренажеру може зайняти дуже суттєвий проміжок часу, що значно ускладнить виконання рішення суду.

Суди при частковому задоволенні вказаної заяви зазначили, що конкретною умовою, яка ускладнює виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2015, є дуже затратний та значний за часом процес демонтування Авіаційного тренажеру, який передбачає залучення іноземної компанії, яка не має представництва в Україні, та додаткові погодження із Державною авіаційною адміністрацією України, а також Державною авіаційною адміністрацією Великої Британії.

Підстави для скасування судових рішень відсутні виходячи із наступного.

Так, у касаційній скарзі позивач зазначає, що лист Державної авіаційної служби України про те, що демонтаж і подальше встановлення тренажеру на новому майданчику може зайняти від 6 до 12 місяців, має рекомендаційний характер і не повинен бути підставою для задоволення заяви відповідача.

Разом з тим, позивач не спростував доводів судів про те, що виконання рішення суду потребує тривалого терміну, не навів судам інших доказів про те, що таке виконання може бути здійснено у інший строк без залучення іноземної компанії, яка не має представництва в Україні, та без додаткових погоджень із Державною авіаційною адміністрацією України, а також Державною авіаційною адміністрацією Великої Британії.

Навівши у касаційній скарзі текст іншого листа Державної авіаційної служби України від 15.01.2016, поданого апеляційному суду, позивач у цій скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції на надав оцінки зазначеному доказу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції дав належну оцінку вказаному доказу, зазначивши у своїй постанові, що вказаний лист лише конкретизує можливість виконання технічних робіт у певний період часу, та не спростовує встановлених місцевим господарським судом обставин справи.

Таким чином позивачем не спростовано висновки судів про те, що демонтаж Авіаційного тренажеру з метою подальшого його використання може зайняти певний час, менший, ніж надано судами при частковому задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення.

При цьому із наведених обставин справи також вбачається, що до початку демонтажу Авіаційного тренажеру відповідач має встановити офіційний контакт із компанією виробником або організацією, якій виробник офіційно делегував відповідне право, а також із Державною авіаційною адміністрацією Великої Британії, погодити при цьому із компанією виробником або організацією, якій виробник офіційно делегував таке право, дату демонтажу, що також потребує певного часу.

Посилання у касаційній скарзі на місцезнаходження Авіаційного тренажеру за адресою м. Київ. Повітрофлотський проспект, 76, а не 94, де знаходяться приміщення, які повинен звільнити відповідач, також не можна вважати такими, що можуть бути підставою для скасування судових рішень.

Так, вказані доводи зводяться до недоведеності обставин справи.

Між тим, відповідно до приписів статті 111 Господарського процесуального кодексу України не допускаються посилання у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи (ч.2), а згідно вимог частини другої статті 1117 наведеного кодексу касаційна інстанція не має права додатково перевіряти докази.

Відповідно ж до приписів статті 33 цього кодексу, кожна сторона повинна доводити ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, у суді першої та апеляційної інстанції, оскільки, з урахуванням приписів статті 111 ч.2, статті 1117 наведеного кодексу, у касаційної інстанції відсутні повноваження вирішувати питання щодо доведеності обставин справи та їх встановлення, які не були встановлені у рішенні або постанові чи відхилені судами.

Оскільки у письмових поясненнях на заяву про надання відстрочки виконання судового рішення, позивач сам зазначив, що йому не відомо, яке майно відповідача розташоване за адресою м. Київ. Повітрофлотський проспект, 76, оскільки тренажер, який відповідач повинен вивезти з території позивача, як зазначив позивач у цьому листі, знаходиться за адресою м. Київ. Повітрофлотський проспект, 94 (т.2 а.с.38), тобто позивач під час розгляду заяви про відстрочку виконання судового рішення не заперечував і не доводив судам що тренажер за вказаною адресою відсутній, він не вправі посилатись у касаційній скарзі на недоведеність обставин справи.

Таким чином вимоги особи, що звернулась із касаційною скаргою, є недоведеними у встановленому процесуальним законом порядку, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення.

Оскільки висновки судів ґрунтуються на положеннях чинного законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин справи, підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Завод 410 Цивільної авіації" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 у справі Господарського суду міста Києва №910/20443/13, залишити без змін.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді В.С. Божок

Г.А. Кравчук