Історія справи

Постанова ВГСУ від 21.08.2014 року у справі №925/281/14
Постанова ВГСУ від 29.11.2016 року у справі №925/281/14
Постанова ВГСУ від 19.06.2014 року у справі №925/281/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2016 року Справа № 925/281/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Владимиренко С.В., Попікової О.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі№ 925/281/14 господарського суду Черкаської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Золекс"прозвернення стягнення на предмет іпотеки,третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Атем"за участю представників: від позивачаЛипська Н.В., Будниченко О.В.,Микал Н.К., Юр О.Ю.від відповідачаМельниченко В.В.від третьої особиМенюк С.А.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Укрексімбанк") звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Золекс" (далі - ТОВ "Золекс"), відповідно до якого просило суд: у рахунок погашення наявної перед ПАТ "Укрексімбанк" заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Атем" (далі - ТОВ "Атем") за кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007, кредитним договором № 6407К9/2429 від 04.06.2007, кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007, кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008, укладеними у рамках генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007, у розмірі 78 757 420,16 дол. США (685 819 614,75 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 07.02.2014: 1 дол. США = 8,708 грн.) та 40 715 801,33 грн., звернути стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ "Золекс" та є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151108Z19 від 14.03.2008, а саме земельну ділянку загальною площею 5,4301 га (цільове призначення - для виробничого використання), розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Обухова, 66, до складу якої входять наступні земельні ділянки: земельна ділянка № 1 площею 0,80 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0007, земельна ділянка № 2 площею 4,2301 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0006, земельна ділянка № 3 площею 0,3999 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0008, з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до чинного законодавства України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 у справі № 925/281/14 (суддя Грачов В.М.) позов ПАТ "Укрексімбанк" задоволено повністю. У рахунок погашення заборгованості ТОВ "Атем" перед позивачем за кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007, кредитним договором № 6407К9/2429 від 04.06.2007, кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007, кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008, укладеними у рамках генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007, у розмірі 78 757 420,16 дол. США (685 819 614,75 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 07.02.2014 1 дол. США = 8,708 грн.) та 40 715 801,33 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ "Золекс" та є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151108Z19 від 14.03.2008, а саме земельну ділянку загальною площею 5,4301 га (цільове призначення - для виробничого використання), розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Обухова, 66, до складу якої входять наступні земельні ділянки: земельна ділянка № 1 площею 0,80 га, кадастровий номер 7110400000:03:001:0007, земельна ділянка № 2 площею 4,2301 га, кадастровий номер 7110400000:03:001:0006, земельна ділянка № 3 площею 0,3999 га, кадастровий номер 7110400000:03:001:0008; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації 7 602 140 грн.; визначено, що початкова ціна також може бути встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 (колегія суддів у складі: Ільєнок Т.В. - головуючого, Лобаня О.І., Федорчука Р.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 у справі № 925/281/14 змінено. Резолютивну частину судового рішення викладено у редакції, відповідно до якої у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Атем" перед позивачем за кредитним договором № 6407К2/2416 від 16.02.2007, кредитним договором № 6407К9/2429 від 04.06.2007, кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, кредитним договором № 151107К78 від 10.12.2007, кредитним договором № 6408К8/2463 від 25.04.2008, укладеними у рамках генеральної угоди № 6407N1/2416 від 16.02.2007 у розмірі 33 608 488,63 дол. США (292 662 718,99 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 07.02.2014 1 дол. США = 8,708 грн.) та 38 810 335,87 грн., звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить ТОВ "Золекс" та є предметом іпотеки за іпотечним договором № 151108Z19 від 14.03.2008, а саме - земельну ділянку загальною площею 5,4301 га (цільове призначення - для виробничого використання), розташовану за адресою: Черкаська обл., м. Золотоноша, вул. Обухова, 66, до складу якої входять наступні земельні ділянки: земельна ділянка № 1 площею 0,80 га, кадастровий номер 7110400000: 03:001:0007, земельна ділянка № 2 площею 4,2301 га, кадастровий номер 7110400000:03:001:0006, земельна ділянка № 3 площею 0,3999 га, кадастровий номер 7110400000:03:001:0008; визначено спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації 7 602 140 грн.; визначено, що початкова ціна також може бути встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 у справі № 925/281/14, ПАТ "Укрексімбанк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати зазначену постанову, а рішення господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 у даній справі залишити без змін.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.10.2016 колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Владимиренко С.В., Попікової О.В. прийнято зазначену касаційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 08.11.2016 о 10 год. 10 хв.

01.11.2016 до Вищого господарського суду України надійшло клопотання ПАТ "Укрексімбанк" про долучення копій документів до матеріалів справи.

07.11.2016 до Вищого господарського суду України надійшли заперечення ТОВ "Золекс" на касаційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк".

У судовому засіданні 08.11.2016 оголошено перерву до 22.11.2016 о 10 год. 45 хв.

21.11.2016 до Вищого господарського суду України надійшли додаткові обґрунтування ПАТ "Укрексімбанк" до касаційної скарги.

22.11.2016 до Вищого господарського суду України надійшли додаткові заперечення ТОВ "Атем" на касаційну скаргу ПАТ "Укрексімбанк".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 у справі № 925/281/14 продовжено строк розгляду касаційної скарги ПАТ "Укрексімбанк" на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 22.11.2016 оголошено перерву до 29.11.2016 о 09 год. 45 хв.

Заслухавши представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.02.2007 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ВАТ "Укрексімбанк"), у подальшому найменування якого змінено з відкритого на публічне акціонерне товариство, (Банк) та ТОВ "Атем" (Позичальник) укладено генеральну угоду № 6407N1/2416 (далі - Генеральна угода).

Згідно з п. 1.2 Генеральної угоди, її метою є визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності Позичальника, яке здійснюється відповідно до цієї Генеральної угоди шляхом укладення кредитних договорів.

04.06.2007, 10.12.2007, 25.04.2008, 19.02.2010, 25.02.2010, 30.04.2010 сторонами було укладено додаткові угоди №№ 1-6 про внесення змін та доповнень до Генеральної угоди, за змістом яких сторони погодили, що загальний ліміт заборгованості за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди, не може перевищувати еквівалент 100 000 000,00 дол. США, кінцевий термін погашення кредиту встановлено 31.12.2025. Крім того, сторонами визначено Перелік кредитних договорів, укладених між Банком та Позичальником, які є такими, що діятимуть у рамках цієї Генеральної угоди, і є додатками до цієї Генеральної угоди. До цього Переліку включено: кредитний договір № 6407К2/2416 від 16.02.2007; кредитний договір № 6407К9/2429 від 04.06.2007; кредитний договір № 151107К77 від 10.12.2007; кредитний договір № 151107К78 від 10.12.2007; Кредитний договір № 6408К8/2463 від 25.04.2008.

На виконання умов п. 3.1, пп.пп. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 кредитного договору № 6407К2/2416 від 16.02.2007, додаткових угод №№ 1-8 до нього, Банк відкрив Позичальнику відновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 9 000 000 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту 31.12.2025, а Позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за цим кредитним договором.

На виконання умов п. 3.1, пп.пп. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 кредитного договору № 6407К9/2429 від 04.06.2007, додаткових договорів №№ 1-8 про внесення змін та доповнень до нього, Банк відкрив Позичальнику відновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 15 000 000 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту 31.12.2025, а Позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за цим кредитним договором.

На виконання умов п. 3.1, пп.пп. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007, додаткових угод № 151107К77-1 від 06.03.2008, № 151107К77-2 від 18.03.2008, № 151107К77-3 від 14.11.2008 про внесення змін та доповнень до нього, Банк відкрив Позичальнику невідновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 30 539 722,03 дол. США, в тому числі: а) невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 4 279 409,70 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2009; б) невідновлювану кредитну лінію з лімітом заборгованості 26 260 312,33 дол. США, із кінцевим терміном погашення кредиту 09.12.2016. Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, пп. 4.1.1 п. 4.1 та п. 5.1 кредитного договору № 151107К77 Позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за цим кредитним договором.

На виконання умов п. 3.1, пп. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 кредитного договору № 151107К78 від 10.12.2007, додаткових угод до нього № 151107К78-1 від 14.11.2008, № 151107К78-2 від 19.02.2010, № 151107К78-3 від 22.04.2010, № 151107К78-4 від 01.02.2011 Банк відкрив Позичальнику відновлювану кредитну лінію (надав кредит), ліміт якої становить 50 000 000 грн., з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2020. Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, пп. 4.1.1 п. 4.1 та п. 5.1 кредитного договору № 151107К78, Позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за цим кредитним договором.

На виконання п. 3.1, пп. 3.2.1, 3.2.2 п. 3.2 кредитного договору № 6408К8/2463 від 25.04.2008, додаткових договорів №№ 1-12 про внесення змін і доповнень до нього Банк відкрив Позичальнику відновлювану кредитну лінію, ліміт якої становить 18 000 000 дол. США, з кінцевим терміном погашення кредиту - 31.12.2025. Відповідно до умов п.п. 3.1, 3.2, 3.4, 3.5, пп. 4.1.2 п. 4.1 та п. 5.1 кредитного договору № 6408К8/2463, Позичальник взяв на себе зобов'язання погасити кредит, сплачувати проценти за користування кредитом, плату за управління кредитом, а також виконувати інші зобов'язання за цим кредитним договором.

14.03.2008 ВАТ "Укрексімбанк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Золекс" (Іпотекодавець) уклали іпотечний договір № 151108Z19 (далі - Іпотечний договір), а 19.02.2010 - договір про внесення змін № 151108Z19-1 до цього Іпотечного договору.

У п. 1.1 сторони Іпотечного договору домовились, що іпотекою за цим Договором забезпечуються вимоги Іпотекодержателя, що випливають з генеральної угоди від 16.02.2007 № 6407N1/2416 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках Генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками до Генеральної угоди, є невід'ємними її частинами та складають єдиний документ (Генеральна угода та Додатки - далі Кредитний договір), укладеної між Іпотекодержателем та ТОВ "Атем" (далі - Боржник), відповідно до якої Іпотекодержатель та Боржник дійшли згоди щодо фінансування Боржника в межах Кредитного договору з загальним лімітом 100 000 000 дол. США, на умовах, визначених Кредитним договором, строком погашення 31.12.2025.

Відповідно до п. 1.3 Іпотечного договору, предметом іпотеки, що є забезпеченням викладених у Кредитному договорі зобов'язань Боржника, є нерухоме майно Іпотекодавця - земельна ділянка загальною площею 5,4301 га (цільове призначення - для виробничого використання), розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66, до складу якої входять земельні ділянки, а саме: земельна ділянка № 1 площею 0,80 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0007; земельна ділянка № 2 площею 4,2301 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0006; земельна ділянка № 3 площею 0,3999 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0008. За домовленістю сторін станом на дату укладення Іпотечного договору загальна вартість предмета іпотеки складала 2 742 000,00 грн.

Згідно з абз. 4, 10 пп. 2.1.11 п. 2.1 Іпотечного договору, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого іпотекою за цим Договором, а якщо вимога не буде задоволена, достроково звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому пп. 2.1.14 п. 2.1 ст. 2 цього Договору, зокрема, у разі невиконання та/або неналежного виконання Боржником Кредитного договору (у тому числі й щодо сплати будь-яких платежів, які повинні здійснюватися відповідно до Кредитного договору, а також у разі порушення Іпотекодавцем інших обов'язків, встановлених цим Договором, та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

У пп. 2.1.14 п. 2.1 Іпотечного договору сторони погодили, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо протягом тридцятиденного строку письмова вимога Іпотекодержателя до Боржника та/або Іпотекодавця про усунення порушених зобов'язань за Кредитним договором та/або цим Договором, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишена без задоволення.

Статтею 5 Іпотечного договору сторони Договору погодили його умови щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема:

п. 5.1 - у разі невиконання або неналежного виконання Боржником умов Кредитного договору та/або порушення Іпотекодавцем обов'язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання Іпотекодавцем, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки;

п. 5.2 - звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання на підставі договору про задоволення вимог Іпотекодержателя;

п. 5.6 - реалізація предмета іпотеки в разі звернення на нього стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог чинного законодавства України;

п. 5.7 - початкова ціна предмета іпотеки для його продажу на прилюдних торгах визначається у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення викладено у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною першою статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Згідно з ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Як визначено у ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за кредитними договорами, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, Банк надіслав Позичальнику (третій особі) вимогу за вих. № 195-04/7481 від 31.10.2013 про дострокове погашення заборгованості, в якій вимагав здійснити протягом 10 календарних днів з дати отримання зазначеної вимоги погашення заборгованості за кредитними договорами та попередив, що у разі невиконання вимоги у зазначений строк Банком будуть вжиті заходи щодо стягнення заборгованості в примусовому порядку, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки за договорами, укладеними в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Також, у зв'язку з невиконанням Позичальником зобов'язань за кредитними договорами, забезпеченими іпотекою за Іпотечним договором, зокрема, щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також плати за управління кредитом, Банк надіслав Іпотекодавцю (відповідачу) вимогу від 31.10.2013 за вих. № 195-04/7478 про дострокове погашення заборгованості, в якій вимагав у тридцятиденний строк з дати отримання повідомлення погасити заборгованість за кредитними договорами та попередив, що у разі невиконання вимоги у зазначений строк Банком будуть вжиті заходи щодо стягнення заборгованості в примусовому порядку, в тому числі, але не виключно, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором.

За розрахунком позивача, станом на 07.02.2014 заборгованість Позичальника (ТОВ "Атем") перед Банком за кредитними договорами, укладеними у рамках Генеральної угоди, становила 78 757 420,16 дол. США (685 819 614,75 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 07.02.2014 1 дол. США - 8,708 грн.) та 40 715 801,33 грн.

Як встановлено місцевим господарським судом, 24.03.2014 позивач (Банк) засобами поштового зв'язку направив відповідачу акти звірки розрахунків заборгованості третьої особи (Позичальника - ТОВ "Атем") перед Банком за кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди, з пропозицією погодити їх та повернути Банку, а в разі незгоди із розрахунками Банку надати власні контррозрахунки заборгованості Позичальника. Судом відзначено, що акти звірки, підписані Банком, відповідачем були отримані, проте залишені без виконання.

Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що згідно з висновком № 1383/14-23 від 15.01.2016, складеним експертом Черкаського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Калашніковим О.М. за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи, призначеної у даній справі ухвалою суду від 08.04.2014, імовірна ринкова вартість земельної ділянки загальною площею 5,4301 га (цільове призначення - для виробничого використання), розташованої за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Обухова, 66, до складу якої входять земельні ділянки № 1 площею 0,80 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0007, № 2 площею 4,2301 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0006, № 3 площею 0,3999 га, кадастровий номер 7110400000 03 001 0008, складає 7 602 140,00 грн.

Задовольняючи позов ПАТ "Укрексімбанк" повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що надання Банком Позичальнику (ТОВ "Атем") кредиту відображено на відповідних рахунках Позичальника, відкритих на виконання умов кредитних договорів, які долучені у матеріалах справи.

Судом першої інстанції було визнано належними і достатніми для правильного вирішення спору у справі № 925/281/14 наведені докази, зокрема, висновок № 1383/14-23 від 15.01.2016, який погоджено головним судовим експертом і завідувачем відділу досліджень з питань землеустрою та оцінки земель КНДІСЕ, з урахуванням пояснень експерта, наданих у судовому засіданні. Водночас, подані відповідачем і третьою особою звіт про експертно-грошову оцінку земельної ділянки № ТВ1602203-001 від 11.02.2016, висновок судово-економічної експертизи від 31.03.2016 № 17334/17335-45/5236-5239/16-45, проведеної у справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем", місцевим господарським судом визнано такими, що не спростовують висновків про встановлені ним обставини.

На підставі встановлених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги відповідають приписам законодавства, заявлені з дотриманням умов кредитного та іпотечного договорів, а тому є обґрунтованими.

У свою чергу, апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції, виходив з того, що дослідження виписок електронних платежів в об'ємі 176 аркушів, наданих Банком на підтвердження визначеної ним у позові кредитної заборгованості, потребує окремих досліджень та спеціальних знань.

Суд апеляційної інстанції, з урахуванням пояснень сторін, дійшов висновку про необхідність прийняти до уваги висновок експертів від 31.03.2016 № 17334/17335/15-45/5236-5239/16-45 за результатом проведення судово-економічної експертизи згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2015 у справі № 910/25520/13 про банкрутство ТОВ "Атем" щодо визначення кредитної заборгованості боржника перед банком за генеральною угодою від 16.02.2007 № 6407N1/2416 та п'ятьма згаданими Кредитними договорами.

Як встановлено апеляційним господарським судом, згідно із вищевказаним висновком експертів з першого питання щодо визначення розміру заборгованості ТОВ "Атем" перед Банком зазначено, що наявний у матеріалах вказаної справи розрахунок вимог ПАТ "Укрексімбанк" з неповернення ТОВ "Атем" кредитної заборгованості, сплати відсотків, пені, плати за користування кредитом, інших вимог за Кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди, договором поставки від 03.01.2006 № 040101/П, договором факторингу від 20.12.2006 № 64006Y8 не відповідає умовам укладених між сторонами договорів та розрахунковим документам щодо видачі, нарахування та погашення кредиту, сплати відсотків, пені, плати за користування кредитом, інших вимог.

З другого питання у Висновку вказано, що наявний у матеріалах справи загальний розрахунок заборгованості ТОВ "Атем" перед ПАТ "Укрексімбанк" за Кредитними договорами, укладеними в рамках Генеральної угоди, станом на 09.02.2014 документально підтверджується: за тілом кредиту в сумі 29 181 927,40 дол. США та в сумі 25 477 245,36 грн.; за процентами в сумі 156 683,69 дол. США та 1 168 611,00 грн.; зі сплати за управління кредитом в сумі 60 000,00 грн.; документально обґрунтувати вказану заборгованість як заборгованість за процентами за кредитними договорами, реструктуризованими у лютому 2010 року в сумі 6 222 538,00 дол. США та в сумі 10 693 800,00 грн., не видається за можливе у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи та додатково наданих документах необхідного обсягу бухгалтерських аналітичних документів. Підтвердити визначений Банком загальний розмір пені за прострочення зобов'язання за тілом кредиту та процентами за користування кредитними коштами, а також суму 3% річних згідно зі ст. 625 ЦК України не видається за можливе у зв'язку із відсутністю розрахунку Банку в національній валюті - гривні. Крім цього, Верховним Судом України в Листі "Аналіз практики застосування ст. 625 ЦК України в цивільному судочинстві" від 01.07.2014 зазначено, що "неоднозначним для судової практики є питання, пов'язане з правомірністю нарахування позивачем трьох процентів річних на суму заборгованості зі сплати процентів, передбачених кредитним договором, договором позики та банківського вкладу; вирішуючи його, суди мають керуватися тим, що три проценти річних повинні нараховуватися на суму основного боргу, без урахування вже нарахованих процентів за користування чужими грошовими коштами, якщо в обов'язкових для сторін правилах чи договорі немає прямої вказівки щодо іншого порядку нарахування процентів.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведений висновок експертів від 31.03.2016 № 17334/17335/15-45/5236-5239/16-45 повинно бути взято судом до уваги у якості належного доказу, оскільки за оскарженим рішенням суду першої інстанції визначено кредитну заборгованість у розмірі 78 757 420,16 дол. США (685 819 614,75 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 07.02.2014 1 дол. США = 8,708 грн.) та 40 715 801,33 грн., яка досліджувалась судовими експертами і не знайшла свого підтвердження.

За висновком суду апеляційної інстанції, зробленим за результатами дослідження матеріалів даної справи, позивачем документально не підтверджено кредитну заборгованість у визначеному ним розмірі.

З урахуванням висновків судово-економічної експертизи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що заборгованість ТОВ "Атем" перед Банком за Генеральною угодою складає 33 608 488,63 дол. США (292 662 718,99 грн. за офіційним обмінним курсом НБУ станом на 07.02.2014 1 дол. США = 8,708 грн.) та 38 810 335,87 грн., у зв'язку з чим змінив рішення суду першої інстанції.

Проте висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України у мотивувальній частині рішення господарського суду вказуються обставини справи, встановлені господарським судом, доводи, за якими господарський суд відхилив клопотання і докази сторін.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 105 ГПК України у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені обставини справи, встановлені апеляційною інстанцією, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом (п.п. 1, 2, 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення").

Так, при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки обов'язковим є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання, забезпеченого іпотекою.

Разом з тим, при прийнятті рішення та постанови судами попередніх інстанцій не досліджено повно та всебічно питання щодо невиконання зобов'язань за Кредитними договорами, забезпеченими Іпотечним договором.

Так, судами неповно перевірено обставини щодо надання позивачем кредитних коштів за спірними кредитними договорами та невиконання ТОВ "Атем" своїх зобов'язань за вказаними кредитними договорами (щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та плати за управління кредитом), а саме: не досліджено належним чином умови цих кредитних договорів, які визначають порядок надання кредиту, сплати процентів за користування кредитом, плати за управління кредитом, а також первинні документи, які б свідчили про обставини щодо надання (ненадання) Банком Позичальнику кредитних коштів та сплати (несплати) Позичальником коштів за Кредитними договорами.

Суд апеляційної інстанції взяв до уваги доводи Боржника (ТОВ "Атем"), який заперечував факт отримання ним кредиту за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 та наявність заборгованості, визначеної позивачем за цим договором, з посиланням на обставини щодо укладення 08.01.2007 між ПАТ "Укрексімбанк" та Банком "Natixis" Базової угоди, якою визначено загальні умови фінансування експортних контрактів, та укладення 08.01.2008 між цими банками Форми прийняття контракту від 15.09.2007 між ТОВ "Атем" та Фірмою ДМТ (Франція). Однак, вказані обставини апеляційним господарським судом, як і судом першої інстанції, не перевірялись, належна юридична оцінка у контексті спірних правовідносин їм не надавалась. Зокрема, суди не надали оцінки умовам п. 3.3.1 кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007, згідно з яким надання кредиту здійснюється після набуття чинності Експортної угоди.

Водночас, господарськими судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки спірним правовідносинам з урахуванням наявних у матеріалах справи судових рішень в інших справах, на які посилались учасники судового процесу в обґрунтування своїх доводів при розгляді даної справи.

Зокрема, судами залишено поза увагою постанову Вищого господарського суду України від 11.02.2013 у справі № 5011-35/2276-2012 за позовом ПАТ "Укрексімбанк" до ТОВ "Атем", за участю Прокурора міста Києва, про стягнення заборгованості за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007; постанову Вищого господарського суду України від 06.02.2012 у справі № 38/183 за позовом ТОВ "Атем" до ПАТ "Укрексімбанк", за участю Прокуратури міста Києва, про стягнення коштів, сплачених у якості відсотків та плати за управління кредитом, а також судові рішення, за результатами перегляду яких у касаційному порядку прийнято вказані постанови; рішення господарського суду міста Києва від 25.01.2010 у справі № 33/609 за позовом ТОВ "Атем" до ПАТ "Укрексімбанк" про визнання недійсним кредитного договору № 151107К77 від 10.12.2007; рішення господарського суду міста Києва від 09.03.2011 у справі № 34/154 за позовом ТОВ "Атем" до ПАТ "Укрексімбанк" про визнання недійсним форми прийняття контракту для фінансування контракту поставки від 08.01.2008.

Таким чином, оскаржувані судові рішення прийнято без належної правової оцінки спірних правовідносин з урахуванням вищевикладеного, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Крім того, суд апеляційної інстанції, з урахуванням висновків експертів від 31.03.2016 № 17334/17335/15-45/5236-5239/16-45 у справі № 910/25520/13, у мотивувальній частині оскаржуваної постанови дійшов висновку про зменшення визначеної Банком кредитної заборгованості у розмірі 78 757 420,16 дол. США та 40 715 801,33 грн. на суму заборгованості, вказаної позивачем за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 - 45 165 185,53 дол. США та 1 905 8190,33 грн. Водночас, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивачем у даній справі визначено заборгованість за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007 у розмірі 45 148 931,53 дол. США та 1 905 465,46 грн.

Також слід зазначити, що вищенаведений висновок апеляційного господарського суду про зменшення визначеної Банком кредитної заборгованості на суму заборгованості, вказаної позивачем за кредитним договором № 151107К77 від 10.12.2007, не узгоджується з резолютивною частиною оскаржуваної постанови, згідно з якою звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Атем", у тому числі за цим кредитним договором.

Отже, суди попередніх інстанцій припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень.

Враховуючи встановлені ст. 1117 ГПК України межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають права касаційній інстанції встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржувані судові акти підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене у даній постанові, вжити всі передбачені чинним законодавством заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, дати належну правову оцінку зібраним у справі доказам, доводам та запереченням учасників судового процесу і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону, вирішити спір.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.08.2016 та рішення господарського суду Черкаської області від 14.06.2016 у справі № 925/281/14 скасувати.

Справу № 925/281/14 передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

О.В. Попікова