Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2014 року Справа № 924/1028/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКота О.В.суддів:Попікової О.В. (доповідач у справі) Саранюка В.І. за участю представників: від прокуратури:Сіромашенко Р.Л. - за посв. від 09.10.2013р. № 020951від позивача:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від відповідача:Втерковський Я.Ю. - за дов. від 24.04.2014р. № 145 Янішен В.В. - за дов. від 24.04.2014р. № 144від третьої особи-1:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином)від третьої особи-2: не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство"на рішеннягосподарського суду Хмельницької області від 11.11.2013р.та на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р.у справі№ 924/1028/13 господарського суду Хмельницької областіза позовомПрокурора Чемеровецького району Хмельницької області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій областідоДержавного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство"треті особи без самостійних вимог на предмет спору:1. Циківська сільська рада Чемеровецького району Хмельницької області 2. ОСОБА_7провідшкодування шкоди в розмірі 201 453,00 грн.

У відповідності до розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 24.04.2014р. № 02-05/169 для розгляду справи № 924/1028/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Кот О.В., судді Попікова О.В., Саранюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Чемеровецького району Хмельницької області звернувся в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Хмельницькій області до господарського суду Хмельницької області з позовом до Державного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство" про відшкодування шкоди в розмірі 201 453,00 грн., завданої внаслідок незаконної вирубки лісу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 11.11.2013р. (головуючий суддя Субботіна Л.О., судді Заверуха С.В., Смаровоз М.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. (головуючий суддя Бригинець Л.М., судді Демидюк О.О., Савченко Г.І.), позов задоволено повністю.

Рішення та постанова обґрунтовані приписами статті 62 Конституції України, статей 261, 267, 1166, 1172 Цивільного кодексу України, статті 35 Господарського процесуального кодексу України, статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 29, 69 Бюджетного кодексу України, статей 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. № 665 "Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", з огляду на встановлення факту здійснення відповідачем незаконної порубки дерев.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема приписів статей 256, 257 Цивільного кодексу України, Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008р. № 464. При цьому скаржник наголошує на тому, що прокурор звернувся з даним позовом з пропуском позовної давності без поважних причин, що є підставою для відмови в позові.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора та представників відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях і застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.08.2009р. інженером по охороні та захисту лісу ДП "Кам'янець-Подільський лісгосп" були складені протоколи про адміністративні правопорушення вимог лісового законодавства, відповідно до яких встановлено, що в Циківському лісництві в обх. № 3 кв. 22 вид. 3, кв. 27 вид. 13, 14 невідомими лісопорушниками було проведено самовільну рубку 42 дерев дуба.

14.08.2009р. спеціалістами Хмельницького обласного управління лісового та мисливського господарства було складено довідку про стан охорони лісу від самовільних рубок в Циківському лісництві ДП "Кам'янець-Подільський лісгосп", якою також підтверджено факт самовільної рубки 42 дерев дуба у кв. 22 вид. 3, кв. 27 вид. 13, 14 Циківського лісництва.

Вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29.05.2013р. у справі № 687/402/13-к, який набрав законної сили 02.07.2013р., ОСОБА_7, який у травні-червні 2009 року перебував на посаді начальника Циківського лісорозсадника та лісничого Циківського лісництва, визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених статтею 246, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, та встановлено, що вказана службова особа ДП "Кам'янець-Подільський лісгосп" умисно, в порушення чинних нормативних актів, які регулюють порядок порубки деревини у лісах, без наявності відповідного дозволу на проведення рубок лісу, особисто здійснила у виділі 3 кварталу 22, у виділах 13, 14 кварталу 27 обходу № 3 Циківського лісництва на території Національного природного парку "Подільські Товтри" незаконну порубку 42 дерев дубу об'ємом 108,8 куб.м, а також, зловживаючи своїм службовим становищем та діючи всупереч інтересам служби, умисно та з метою власного збагачення, внаслідок видачі лісникам Циківського лісництва незаконних вказівок та розпоряджень щодо клеймування дерев, не зазначених у матеріалах відводу, та на які не було дозволу на рубку, призвела до незаконної порубки на території Циківського лісництва 42 дерев дубу об'ємом 108,8 куб.м.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008р. № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу" вказаними незаконними порубками державі спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 201 453,00 грн.

Предмет спору у даній справі становить вимога про відшкодування збитків, завданих лісу внаслідок незаконного вирубування дерев.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.

За приписами статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель.

Особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність (стаття 105 Лісового кодексу України).

Згідно з правовою позицією, викладеною в пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 р. № 17 "Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля", порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Відповідно до статті 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди втілено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено факт здійснення службовою особою відповідача в порушення вимог статей 19, 63, 64, 67, 69 Лісового кодексу України незаконної вирубки дерев, внаслідок чого державі було заподіяно шкоду в розмірі 201 453,00 грн., що не спростовано належним чином відповідачем.

Враховуючи викладене і зважаючи на встановлені судами попередніх інстанцій обставини, судова колегія погоджується з обґрунтованими і законними висновками судів про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи скаржника стосовно пропуску прокурором позовної давності були обґрунтовано відхилені судами, оскільки прокурор та позивач довідалися про особу порушника лісового законодавства після набрання законної сили вироком Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 29.05.2013р. у справі № 687/402/13-к, що з огляду на приписи статей 258, 260, частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України свідчить про звернення прокурора з даним позовом в межах позовної давності, перебіг якої у даному випадку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про особу, яка порушила її права.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені заявником у касаційній скарзі, не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову і фактично зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Кам'янець-Подільське лісове господарство" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 11.11.2013р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 13.01.2014р. у справі № 924/1028/13 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Кот

Судді: О.В. Попікова

В.І. Саранюк