Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2015 року Справа № 15/107-09-3847

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Губенко Н.М.,суддів:Барицької Т.Л., Гольцової Л.А.,розглянувши касаційну скаргуВідділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської областіна постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014та на ухвалугосподарського суду Одеської області від 15.10.2014за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"на діїВідділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської областіу справі№15/107-09-3847 господарського суду Одеської областіза позовомВідкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Авто"про стягнення 682485,89 грн. в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився;

- відповідача повідомлений, але не з'явився;

- ВДВС Комінтернівського РУЮ Одеської області повідомлений, але не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

22.02.2012 Відкрите акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (надалі позивач/банк) звернулося до господарського суду Одеської області із скаргою на бездіяльність ВДВС Комінтернівського РУЮ Одеської області при виконанні наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 №15/107-09-3847.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2012, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі №15/107-09-3847, вказану скаргу банку задоволено; визнано незаконною бездіяльність ВДВС Комінтернівського РУЮ Одеської області при виконанні наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 №15/107-09-3847.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.09.2012 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: ухвалу господарського суду Одеської області від 23.03.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.07.2012 у справі №15/107-09-3847 і справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду; підставою для скасування вказаних судових рішень було порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що полягло в неналежному повідомленні Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області про час та місце розгляду даної справи.

За результатами нового розгляду, ухвалою господарського суду Одеської області від 28.11.2012, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2013, задоволено скаргу Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"; визнано незаконною бездіяльність виконавчої служби під час примусового виконання наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 у справі №15/107-09-3847.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.04.2013 скасовані прийняті у даній справі судові рішення, а саме: ухвала господарського суду Одеської області від 28.11.2012 та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 10.01.2013 у даній справі, якими задоволено скаргу банку, подану на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області, справу передано на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.10.2014 (суддя Власова С.Г.), залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 (судді: Разюк Г.П., Гладишева Т.Я., Колоколова С.І.), задоволено скаргу банку на бездіяльність Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області.

Відділ державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області (надалі - виконавча служба), не погоджуючись із прийнятими у даній справі судовими рішеннями, звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить прийняти нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.

Сторони належним чином повідомлялися про час та місце розгляду справи, проте не скористалися своїм правом бути присутніми у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши застосування норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Одеської області від 08.09.2009 задоволений позов банку про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юлія Авто" (відповідача) 682 485,89 грн. заборгованості за кредитним договором №17/07 SME від 05.12.2007, на виконання якого тим же судом 25.09.2009 видано відповідний наказ (надалі - наказ), пред'явлений стягувачем (банком) для виконання до виконавчої служби.

04.11.2009 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області Луценко І.І. відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу, виданого господарським судом Одеської області 25.09.2009 у справі № 15/107-09-3847 на підставі заяви, поданої стягувачем.

Підставами для звернення банку до суду зі скаргою на бездіяльність виконавчої служби стало повернення останньою 08.12.2010 наказу від 25.09.2009 у зв'язку з невиявленням у боржника майна, на яке можна звернути стягнення, що підтверджується довідками реєструючих органів, хоча, як стверджує банк, протягом перебування у виконавчій службі наказу, у боржника (ТОВ "Юлія Авто") були у власності автомобілі; крім того, як стверджує заявник скарги, відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", строк здійснення виконавчого провадження становить шість місяців, в той час, як наказ перебував на виконанні виконавчої служби більше року.

Направляючи дану справу на новий розгляд до місцевого господарського суду, Вищий господарський суд України зазначив, що суди попередніх інстанцій, роблячи висновок про порушення виконавчою службою шестимісячного строку з виконання наказу від 25.09.2009, не врахували приписів ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент здійснення виконавчого провадження з виконання наказу від 25.09.2009 №15/107-09-3847), стосовно не поширення строків здійснення виконавчого провадження на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника; неврахували суди наявних в матеріалах справи документів виконавчої служби (постанов, запитів, тощо), винесених останньою на виконання наказу від 25.09.2009 №15/107-09-3847; недослідили суди з усіх вчинюваних виконавчою службою під час примусового виконання наказу від 25.09.2009 дії та відсутні висновки судів з приводу всіх здійснених виконавчою службою заходів на виконання наказу від 25.09.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Вищий господарський суд України дійшов висновку, що під час здійснення судами першої та апеляційної інстанцій нового розгляду скарги банку на бездіяльність виконавчої служби при виконанні наказу господарського суду Одеської області від 25.09.2009 №15/107-09-3847, в порушення ч. 1 ст. 111-12 ГПК України, ігноруючи вказівки суду касаційної інстанції, не були взагалі досліджені обставини, які стали підставою для направлення справи на новий розгляд.

Підставою для задоволення скарги банку на бездіяльність виконавчої служби, став висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зроблений на підставі ст. 35 ГПК України, про те, що в ході розгляду кримінальної справи щодо Луценко І.І. (державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області, в провадженні якого знаходився наказ господарського суду Одеської області від 25.09.2009 №15/107-09-3847) по обвинуваченню у скоєнні злочину, який передбачений ч. 1 ст. 365 КК України, Комінтернівським районним судом Одеської області встановлено бездіяльність вказаної особи під час примусового виконання вказаного наказу.

Вищий господарський суд України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до п. 91 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII-1 Господарського процесуального кодексу України" у силу приписів частини другої статті 1117 ГПК передбачене частиною першою статті 35 цього Кодексу визнання обставин сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не може мати місця у суді касаційної інстанції. Водночас останній перевіряє, за наявності підстав для цього, правильність застосування згаданої частини статті 35 ГПК судами нижчих інстанцій під час розгляду ними справ.

Згідно з ч. 4 ст. 35 ГПК України вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Отже, вказаною нормою визначено, що преюдиціальне значення для господарського суду, що розглядає справу має вирок суду в кримінальні справі або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду.

Як вбачається з матеріалів справи, Комінтернівським районним судом Одеської області розглянуто кримінальну справу по обвинуваченню Луценко І.І. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 365 КК України, наслідком розгляду якої є винесення вказаним судом постанови про закриття кримінального провадження щодо Луценко І.І. у зв'язку з відсутністю складу злочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою (ч. 5 вказаної норми).

Виходячи з наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми ст. 35 ГПК України, оскільки, як вказувалося вище, стосовно Луценко І.І. винесено не обвинувальний вирок у кримінальній справі, який був би обов'язковим при розгляді даної справи, а постанову, якою вказану особу виправдано.

Крім того, суди попередніх інстанцій, задовольняючи скаргу банку на бездіяльність виконавчої служби, підставою якої було посилання банку на те, що внаслідок бездіяльності державного виконавця (Луценко І.І.) боржник (ТОВ "Юлія Авто") під час виконавчого провадження зміг зняти транспортні засоби з обліку та реалізувати їх, залишили поза увагою та правовим аналізом, що у постанові Комінтернівського районного суду Одеської області від 13.05.2014, зазначено, що "Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" надав у МРЕО-9 листи, відповідно до яких надано дозвіл на реалізацію транспортних засобів ТОВ "Юлія Авто" (том 5, а.с. 152).

Отже, як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів ч. 1 ст. 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та ч. 1 ст. 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, ст. 35 ГПК України, що відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення у справі.

Касаційна ж інстанція відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку, і вирішити спір відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Комінтернівського районного управління юстиції Одеської області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 та ухвалу господарського суду Одеської області від 15.10.2014 у справі №15/107-09-3847 скасувати і справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Головуючий суддя Н.М. Губенко

Судді: Т.Л. Барицька

Л.А. Гольцова