Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.04.2016 року у справі №902/199/15
Постанова ВГСУ від 22.09.2015 року у справі №902/199/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2016 року Справа № 902/199/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Кочерової Н.О., Мележик Н.І.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 рокута рішенняГосподарського суду Вінницької області від 08.12.2015 рокуу справі№902/199/15 Господарського суду Вінницької області за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго"простягнення 1 018 201,86 грн. згідно договору №13/2789-ТЕ-1

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 08.12.2015 р. у справі №902/199/15 (суддя: Білоус В.В.) в позові відмовлено повністю; вирішено питання розподілу судових витрат.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року у справі №902/199/15 (судді: Маціщук А.В., Олексюк Г.Є., Гудак А.В.) апеляційну скаргу позивача публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 08.12.2015 р. у справі № 902/199/15 залишено без змін.

Прийняті судові акти мотивовані відсутністю правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки уклавши договори №241/30, №330/30 та №602/30 про організацію взаєморозрахунків сторони в такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу №13/2789-ТЕ-1 від 28.12.2012 року, отже для стягнення штрафних санкцій (пені) та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, необхідно щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договором, тоді як відповідно до умов пунктів 15 цих договорів сторони засвідчили , що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 08.12.2015 року у справі №902/199/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу, КП "Вінницяоблтеплоенерго" просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а прийняті у справі судові акти без змін.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.12.2012 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Вінницяобленерго" (покупець) укладено договір №13/2789-ТЕ-1 купівлі-продажу природного газу, відповідно до предмету якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору. (п.1.1. Договору).

Газ що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності). (п.1.2 Договору)

Відповідно до пункту 2.1. Договору, продавець передає покупцю в період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 5885,0 тис.куб.м.

Відповідно до п.5.1. договору ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ).

Пунктом 5.2. встановлено, що ціна за 1000 куб. м природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ -1 309,20 грн.

Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. ( п. 6.1. Договору).

Відповідно до п.7.1.договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Згідно з п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1. умов цього договору він у безспірному порядку зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що 14.10.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору купівлі-продажу природного газу №13/2789-ТЕ-1 від 28.12.2012 року, якою змінено пункт 4.1. Договору, викладено його в наступній редакції: Кількість газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу Покупця. Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

31.12.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду №2 до Договору купівлі-продажу природного газу №13/2789-ТЕ-1 від 19.12.2012 року, якою внесені зміни до: пункту 1.1. Договору, викладено його в наступній редакції: Продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у І півріччі 2014 року природній газ, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах цього договору; пункту 2.1.Договору, продавець передає покупцеві у січні-червні 2014 року газ, спожитий покупцем за цим Договором у грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим Договором у 2014 році, зазначаються помісячно в актах приймання-передачі природного газу; пункту 11.1. Договору, діє в частині поставки газу до 30 червня 2014 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Решта умов цього Договору залишена незмінною і обов'язковою для виконання сторонами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання взятих на себе договірних зобов'язань позивачем передано відповідачу протягом січня - грудня 2013 року, а відповідачем прийнято природний газ в обсязі 5095,324 тис. куб м. на загальну суму 6 670 798,15 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, наявними в матеріалах справи; своєчасно не виконано умов п.6.1 договору купівлі-продажу.

Позивач пред'явив до стягнення 1 018 201,86 грн., з яких: 453 586, 65 грн. - пені за відповідні періоди прострочення з 14.02.2013 р. по 01.04.2014 р. та 154 591,69 грн. відсотків річних і 410 023, 52 грн. інфляційних нарахувань за періоди з 14.11.2013 р. по 27.10.2014 р.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. (Стаття 546 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.03.2013 р., 13.06.2013 р., 13.06.2013 р., 13.11.2013 р., 19.12.2013 р., 06.03.2014 р., 15.05.2014 р., 17.07.2014 р. Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департамент фінансів Вінницької області державної адміністрації, комунальне підприємство "Вінницяоблтеплоенерго", публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" підписали спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання відповідно №№ 620, 1199, 1200, 1890, 2312, 488, 1110, 1558 , згідно з п.1.1, яких предметом цих спільних протокольних рішень є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 "Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (із змінами і доповненнями).

Згідно з умовами розділу 3, вказаних протокольних рішень, сторони зобов'язалися з метою реалізації цих спільних протокольних рішень:

- забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком, проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання і електроенергію, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Державного казначейства України від 03.02.2009 № 55\57\43, (із змінами і доповненнями), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 342\16358 (далі - Порядок проведення розрахунків);

- перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання до загального фонду Державного бюджету України не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок;

- оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів, у процесі реалізації цього Спільного протокольного рішення;

- забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього Спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на рахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою Спільним протокольним рішенням.

17.02.2014 р. Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, КП "Вінницяоблтеплоенерго", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 241/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") відповідно до п.1., якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30.

Комунальне підприємство "Вінницяоблтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 3 964 687,23 грн., у тому числі податок на додану вартість 660 781,21 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/2789-ТЕ-1. ( п.7 Договору).

Відповідно до підпункту 2 п.10 договору № 241/30 сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п.13 договору № 241/30 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування. (п.14 Договору).

Відповідно до п.15 договору № 241/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір № 241/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 17.02.2014 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

06.08.2014 р. Територіальним органом Казначейства у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, Комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго", Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 330/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") згідно з п.1 якого предметом цього договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30.

Комунальне підприємство "Вінницяоблтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 183885,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 30647,50 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/2789-ТЕ-1. (п.7 Договору).

Відповідно до підпункту 2 п.10 договору № 330/30 сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Згідно з п.13 договору № 330/30 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.14 договору № 330/30).

Відповідно до п.15 договору № 330/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір № 330/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 06.08.2014 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

03.10.2014 р. Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та інфраструктури Вінницької обласної державної адміністрації, КП "Вінницяобленерго" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договір № 602/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" згідно з п.1 якого, предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. №30.

Згідно з п.7 договору комунальне підприємство "Вінницяоблтеплоенерго" перераховує на рахунок НАК "Нафтогаз України" кошти в сумі 1292012,92 грн., у тому числі податок на додану вартість 215335,49 грн., для погашення заборгованості за спожитий природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012 р. № 13/2789-ТЕ-1.

Відповідно до підпунктів 2, 3 п. 10 договору № 602/30 сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та перерахувати кошти наступній стороні.

Згідно з п.13 договору № 602/30 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором. Договір є дійсним лише у разі проведення відповідного фінансування (п.14 договору № 602/30).

Відповідно до п.15 договору № 602/30 сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Договір № 602/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 03.10.2014 р. підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач виконав оплату за газ, одержаний за договором № 13/2789-ТЕ-1 від 28.12.2012 р., так на виконання умов вказаного договору та п.7. договорів № 241/30, № 330/30 та № 602/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 17.02.2014 р., 06.08.2014 р. та 03.10.2014 р. відповідач перерахував позивачеві 1 230 213,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень № 53 від 15.03.2013 р., № 54 від 26.07.2013 р., № 55 від 26.07.2013 р., № 56 від 14.11.2013 р., № 57 від 20.12.2013 р., № 60 від 07.03.2014 р., № 61 від 19.05.2014 р., № 63 від 17.07.2014 р. Підставою платежів у зазначених платіжних дорученнях визначено оплату за спожитий природний газ (за різні конкретні періоди) згідно з постановою КМУ № 20 від 11.01.05 р. зі змінами та згідно з протокольними рішеннями і з посиланням на договір № 13/2789-ТЕ-1 від 28.12.2012 р.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем безпідставно нараховані інфляційні, пеня і 3% річних по 27.10.2014 р., оскільки платіжними документами в порядку ст.ст.33-34 ГПК України підтверджено належне виконання відповідачем грошових зобов'язань на суму 6 670 798,15 грн. Уклавши договори № 241/30, № 330/30 та № 602/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") сторони в такий спосіб змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу № 13/2789-ТЕ-1 від 28.12.2012 р. Умови договорів виконані сторонами - матеріалами справи підтверджено, що розрахунок за поставлений природний газ відбувся в порядку, строки та на умовах договорів № 241/30, № 330/30 та № 602/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п.2 ст.16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік"), тому суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що для стягнення штрафних санкцій (пені) та застосування наслідків за порушення грошового зобов'язання, встановлених частиною 2 ст.625 ЦК України, необхідно, щоб оплату було здійснено поза межами порядку і строків, встановлених договорами, тоді як відповідно до умов пунктів 15 цих договорів сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій такими, що відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, оскільки суд першої інстанції та апеляційний господарський суд в порядку ст. ст.43, 47, 33, 34, 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили та належним чином оцінили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин з'ясували дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосували матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Згідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин справи лише застосування ними норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково їх перевіряти.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанції норм права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду колегією суддів Вищого господарського суду України не вбачається.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 року та рішення Господарського суду Вінницької області від 08.12.2015 року у справі №902/199/15 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.В. Акулова

Судді: Н.О. Кочерова

Н.І. Мележик