Історія справи

Постанова ВГСУ від 27.02.2024 року у справі №307/1422/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року

м. Київ

Справа № 307/1422/21

Номер провадження в апеляційному суді 11-кп/4806/361/22

Провадження № 51 - 5405 км 23

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 та

його представника адвоката ОСОБА_7 ,

у режимі відеоконференції:

виправданого ОСОБА_8 та

його захисника адвоката ОСОБА_9 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020070180000230 від 19 серпня 2020 року, щодо

ОСОБА_8 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Нересниця Тячівського району Закарпатської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ст. 122 ч. 1 КК України,

за касаційними скаргами потерпілого ОСОБА_6 на вирок Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 червня 2022 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 і прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 .

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Тячівського районного суду Закарпатської області від 02 червня

2022 року ОСОБА_8 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні та виправдано за ст. 122 ч. 1 КК України на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався в тому, що він 19 серпня 2020 року приблизно о 03 годині 00 хвилин навпроти будинку АДРЕСА_2 в ході словесного конфлікту з ОСОБА_6 , який виник на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав один удар ногою в область голови ОСОБА_6 , від якого останній впав на асфальтне покриття, де ОСОБА_8 завдав йому ще два удари правою ногою в область лівої ноги, заподіявши середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року зазначений вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_8 залишено без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , потерпілого

ОСОБА_6 та його представника - адвоката ОСОБА_12 - без задоволення.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, а також короткий зміст поданих заперечень

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд у порушення вимог статей 370 419 КПК України належним чином не перевірив та не спростував доводів апеляційних скарг прокурора та потерпілого про незаконність виправдання ОСОБА_8 , не виклав належного мотивування своїх висновків про недоведеність обвинувачення. Зазначає, що апеляційний суд залишив поза увагою те, що в основу виправдувального вироку суд першої інстанції поклав показання свідків сторони захисту, які є знайомими та друзями ОСОБА_8 і прийшли разом з ним на місце події, щоб з`ясувати стосунки з потерпілим, при цьому не навів мотивів, з яких відкинуто докази обвинувачення, у тому числі показання очевидців, які є нейтральними особами. Крім того, указує на необґрунтовану відмову судом апеляційної інстанції в повторному дослідженні доказів за клопотанням прокурора.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 як незаконні та необґрунтовані і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Указує на те, що судами першої та апеляційної інстанцій не були взяті до уваги його показання як потерпілого, а також показання свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та

ОСОБА_15 , які є незацікавленими особами, при цьому показання свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 у вироку відображені неправильно. Зазначає, що в основу виправдувального вироку суд першої інстанції поклав показання обвинуваченого ОСОБА_8 та його товаришів, які є зацікавленими особами.

У запереченнях на касаційні скарги прокурора та потерпілого захисник виправданого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просить залишити їх без задоволення через необґрунтованість наведених прокурором та потерпілим доводів.

Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та потерпілого не надходило.

Позиції учасників судового провадження

Потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні висловили доводи на підтримання касаційної скарги потерпілого та просили її задовольнити, касаційну скаргу прокурора вважали також обґрунтованою та просили її задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні вважав касаційну скаргу прокурора обґрунтованою і просив її задовольнити, а касаційну скаргу потерпілого вважав обґрунтованою частково та просив задовольнити її частково, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_8 та його захисник - адвокат ОСОБА_9 у судовому засіданні вважали касаційні скарги прокурора та потерпілого необґрунтованими і просили залишити їх без задоволення.

Мотиви Суду

Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла до наступних висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Доводи касаційних скарг прокурора та потерпілого про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до

ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380 цього Кодексу. В ухвалі суду апеляційної інстанції, окрім іншого, має бути зазначено узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, а при залишенні апеляційної скарги без задоволення - підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою, викладаються докази, що спростовують її доводи.

Виправдовуючи ОСОБА_8 , суд першої інстанції зазначив, що показання потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 спростовуються показаннями інших свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які надали показання про те, що ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому

ОСОБА_6 не заподіював, це зробили ОСОБА_22 та ОСОБА_16 . При цьому показання свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 суд визнав неправдивими і дійшов до висновку, що висновок судово-медичної експертизи сам по собі не підтверджує винуватість ОСОБА_8 в інкримінованому кримінальному правопорушенні, а інші досліджені судом докази доводять його невинуватість, тому ОСОБА_8 слід визнати невинуватим на підставі ст. 373 ч. 1 п. 3 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_11 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просив скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 і ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік, звільнивши його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням.

Прокурор указував на незаконність виправдання ОСОБА_8 , оскільки оскаржений вирок суду першої інстанції не містить переконливого обґрунтування недоведеності того, що в діянні ОСОБА_8 є склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України.

Прокурор вважав, що суд першої інстанції не мотивував, з яких саме причин відкинуто докази обвинувачення, зокрема: показання потерпілого ОСОБА_6 про обставини заподіяння тілесних ушкоджень йому саме ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , які були випадковими очевидця побиття ОСОБА_6 саме ОСОБА_8 і які є нейтральними особами у кримінальному провадженні, а також свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , і взяв за основу показання свідків ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 ,

ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , які є знайомими ОСОБА_8 , і разом з ним прийшли до потерпілого з`ясовувати відносини, тобто є зацікавленими особами. Зазначав, що показання окремих осіб, наведених у вироку, не співпадають з показаннями цих осіб, які вони надали в судовому засіданні і які зафіксовані на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції. Так, ОСОБА_8 суду надав показання про те, що лежачого на землі ОСОБА_6 вдарив ОСОБА_27 , а не ОСОБА_16 , як заначено у вироку і як стверджують інші свідки захисту. Показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_19 , наведені у вироку, також не відповідають показанням цих свідків, які вони надали у судовому засіданні.

Крім того, в апеляційній скарзі прокурор також просив повторно дослідити докази, а саме допитати обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 ,

ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_14 , дослідити висновок судово-медичної експертизи від 24 вересня 2020 року № 299 та дані про особу ОСОБА_8 . У подальшому 12 травня 2023 року прокурор також окремо подав до апеляційного суду письмове клопотання в порядку ст. 404 ч. 3 КПК України з аналогічним проханням.

В апеляційних скаргах потерпілий ОСОБА_6 та його представник - адвокат ОСОБА_12 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просили скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Указували на те, що винуватість ОСОБА_8 підтверджується показаннями потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , висновком судово-медичної експертизи від 24 вересня 2020 року № 299. Зазначали, що в основу виправдувального вироку суд першої інстанції поклав показання свідків сторони захисту, які є знайомими та друзями

ОСОБА_8 і прийшли разом з ним на місце події, щоб з`ясувати стосунки з потерпілим, при цьому не навів мотивів, з яких відкинуто докази обвинувачення, у тому числі показання очевидців, які є нейтральними особами.

Також указували на суперечності, які містяться в показаннях ОСОБА_8 та свідків захисту, а також невідповідність показань ОСОБА_8 , свідків

ОСОБА_15 , ОСОБА_29 , ОСОБА_14 , зазначених у вироку, показанням, які вони безпосередньо надали в судовому засіданні. Представник потерпілого також порушував питання про дослідження доказів.

Проте, суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 419 КПК України доводи апеляційних скарг прокурора, потерпілого та представника потерпілого про незаконність виправдання ОСОБА_8 , неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність залишив поза увагою, не надав на них конкретних належних відповідей і не навів детального обґрунтування їх відхилення, дійшовши передчасного висновку про законність виправдувального вироку суду першої інстанції.

Крім того, з метою перевірки зазначених в апеляційних скаргах обставин, прокурор та представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_12 в апеляційних скаргах заявляли клопотання про повторне дослідження доказів у кримінальному провадженні.

Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_30 у клопотанні від

04 жовтня 2022 року також порушував питання про повторний допит обвинуваченого ОСОБА_8 , потерпілого ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_23 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_28 , ОСОБА_14 та дослідження висновку судово-медичної експертизи від 24 вересня 2020 року

№ 299.

Відповідно до вимог ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Згідно з журналом судового засідання від 28 червня 2023 року та аудіозаписом цього судового засідання, який міститься в підсистемі відеоконференцзв`язку Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, у задоволенні зазначених клопотань апеляційним судом було відмовлено за необґрунтованістю.

Разом з тим, враховуючи загальні засади кримінального провадження, а саме принцип безпосередності дослідження доказів, вимоги апеляційних скарг прокурора, потерпілого та його представника, їх клопотання про повторне дослідження доказів у даному конкретному кримінальному провадженні були обґрунтованими в розумінні ст. 404 ч. 3 КПК України.

Отже, під час розгляду справи судом апеляційної інстанції допущено порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що у відповідності з вимогами ст. 438 ч. 1 п. 1 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

За таких обставин, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, а касаційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_6 - задоволенню частково.

При новому розгляді суду апеляційної інстанції необхідно врахувати наведене, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог КПК України та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Інші доводи касаційних скарг про незаконність виправдання ОСОБА_8 та доведеність його винуватості підлягають перевірці і з`ясуванню при новому розгляді в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 436 438 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_10 та потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 28 червня 2023 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3