ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 916/3101/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрохрансервис", м. Одеса,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2017

у справі № 916/3101/16

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - Підприємець), м. Одеса,

до: 1. комунального підприємства "Малиновський ринок" (далі - Підприємство), м. Одеса,

2. товариства з обмеженою відповідальністю "Укрохрансервис" (далі - Товариство), м. Одеса,

про солідарне стягнення 89 604,00 грн. завданих збитків.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідачів: 1. не з'явився

2. ОСОБА_3 предст. (договір від 13.06.2017, ордер від 13.06.2017)

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Підприємець звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Підприємства та Товариства про солідарне стягнення з відповідачів 89 604,00 грн. завданих збитків, внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо збереження майна Підприємця, яке знаходилося на території Малиновського ринку.

Рішенням господарського суду Одеської області від 10.02.2017 у справі № 916/3101/16 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на те, що долучені до матеріалів справи договори не містять положень про солідарну відповідальність ринку (відповідача-1 у справі) та охоронного підприємства (відповідача-2 у справі).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 (судді Принцевська Н.М. - головуючий, Лисенко В.А., Колоколов С.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано частково, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача-2 на користь позивача 89 604,00 грн. завданих збитків, 2978,00 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог Підприємця до Підприємства про стягнення 89 604,00 грн. завданих збитків - відмовлено. В іншій частині рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Постанову апеляційного господарського суду мотивовано порушенням Товариством зобов'язання з охорони об'єкта - торгового місця Підприємця, у зв'язку з чим позов Підприємця про відшкодування завданих збитків задоволено за рахунок Товариства.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить постанову суду апеляційної інстанції зі справи скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акта з порушенням норм матеріального права.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача-2, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 01.06.2008 ФОП ОСОБА_6 та Підприємством укладено договір № 992/НОМЕР_1 про надання послуг з організації ринкової торгівлі, відповідно до умов якого Підприємство зобов'язалося надати ФОП ОСОБА_6 торгове місце НОМЕР_1 для розміщення павільйону площею 58,00 кв.м; надавати послуги з утримання торгового місця, охорони торгового місця та території ринку, а ФОП ОСОБА_6 - проводити оплату наданих послуг згідно умов договору;

- строк дії Договору № 992/НОМЕР_1 встановлено з 01.06.2008 по 01.06.2009. Після закінчення строку дії Договору, за відсутності заперечень сторін, його дія пролонгується на той же строк та на тих же умовах;

- 31.05.2010 Підприємством та ФОП ОСОБА_6 укладено додаткову угоду до Договору № 992/НОМЕР_1, відповідно до якої сторони продовжили строк дії Договору на тих самих умовах до 01.06.2011. При цьому, Підприємство та ФОП ОСОБА_6 підтвердили всі прийняті на себе зобов'язання за Договором;

- 30.04.2016 Підприємством як Замовником та Товариством як Охороною укладено договір № 2-16, за умовами якого Охорона зобов'язалася за завданням Замовника надати послуги з охорони об'єктів згідно ДК 016-2010- 80.20.1. послуги систем безпеки код (ДК 021:2015 - 79710000-4 "Охоронні послуги"), вказаних у Дислокації об'єктів охорони (Додаток № 1) на платній основі, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги;

- відповідно до пункту 1.2 Договору № 2-16 сторони погодили, що Охорона забезпечує надання послуг охорони об'єктів (адміністративної будівлі, торгових місць підприємців, за винятком тимчасових торгових місць) на території Замовника за адресою: АДРЕСА_1;

- згідно з пунктом 2.1. Договору Охорона повинна надати Замовнику передбачені цим Договором послуги, якість яких відповідає умовам Договору, діючій нормативно-технічній документації.

- відповідно до підпункту 6.3.4 пункту 6.3 Договору № 2-16 охорона зобов'язана усувати недоліки наданих послуг та відшкодовувати збитки, нанесені Замовнику внаслідок неякісного надання послуг, відповідно до чинного законодавства України;

- згідно з підпунктом 6.3.7 пункту 6.3 Договору 2-16 Охорона зобов'язана забезпечувати:

1. Виявлення, запобігання та припинення несанкціонованих проникнень на об'єкт охорони та розкрадання;

2. Виявлення, запобігання та припинення перебування осіб, яким не надано відповідних повноважень, на об'єкті охорони;

3. Виявлення, запобігання та припинення протиправного заволодіння майном на об'єкті охорони;

4. Виявлення, запобігання та припинення протиправного використання майна на об'єкті охорони;

5. Виявлення, запобігання та припинення заподіянню об'єкту охорони збитків шляхом умисного пошкодження або знищення майна, протиправного посягання на особисту безпеку осіб, які перебувають на території об'єкта охорони;

6. Виявлення, запобігання та припинення заподіяння майнової шкоди об'єкту охорони, ушкодження здоров'я фізичним особам шляхом очевидних порушень техніка безпеки, належних умов зберігання майна або в наслідок аварій, катастроф та інших надзвичайних подій за відсутності протиправних дій щодо об'єкта охорони;

- розділом 7 Договору 2-16 передбачено відповідальність сторін за невиконання умов договору, а саме:

- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства;

- збитки, завдані під час виконання зобов'язань за договором, підлягають відшкодуванню у повній сумі понад встановлені договором штрафні санкції

(пункт 7.3);

- Охорона несе матеріальну відповідальність за збитки прийнятого під охорону майна, спричинені внаслідок неналежного виконання нею своїх зобов'язань, а саме: заподіяні розкраданням товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів під час знаходження об'єкта під охороною, здійснені шляхом викрадення, в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок невиконання Охороною встановленого на об'єкті порядку вивозу (виносу) товарно-матеріальних цінностей (пункт 7.5);

- про факт порушення цілісності приміщень, що охороняються, або заподіяні збитки пошкодження майна Охорона повідомляє в місцеву чергову частину органу внутрішніх справ і Замовника. До Прибуття представників органу внутрішніх справ або слідства Охорона забезпечує недоторканність місця події (пункт 7.6);

- у випадку заподіяння збитків у результаті викрадення майна на охоронюваному об'єкті, Замовник повинен одразу письмово повідомити про це Охорону, після чого відповідальні представники Охорони зобов'язані брати участь у визначенні розміру цих збитків та в знятті залишків товарно-матеріальних цінностей. Зняття залишків товарно - матеріальних цінностей повинно бути проведене терміново по прибутті представників сторін на місце події. Розмір завданих збитків визначається комісією у складі представників Замовника, Охорони, з урахуванням даних бухгалтерського обліку на день події, та відповідно до положень законодавства України. Документи, складені за результатами роботи комісії, та дані про розмір збитків, зазначені в них, є підставою для визначення розміру відшкодування, що має бути здійснене Замовнику Охороною, у випадках, передбачених Договором (пункт 7.8);

- відшкодування Замовнику заподіяних збитків здійснюється на підставі претензії Замовника. Розмір збитків повинен бути підтверджений вихідними документами і розрахунками вартості вкрадених товарно-матеріальних цінностей, складеними у відповідності до визначеного порядку та відображених у Акті, який складається Комісією (пункт 7.9);

- Підприємець ОСОБА_2 є реалізатором (орендарем) торгівельного місця - павільйону загальною площею 58,00 кв.м, що розташований на території Підприємства, інв. № НОМЕР_1, НОМЕР_1 строком до 31.12.2017 на підставі договору (без дати) з ФОП ОСОБА_6 (орендодавець);

- 17.06.2016 позивач виявив порушення цілісності орендованого павільйону, про що було повідомлено Підприємство та правоохоронні органи. Комісією у складі представників Підприємства, Товариства, реалізатора торговельного місця НОМЕР_1 (НОМЕР_1) ОСОБА_2 на підставі зворотно-сальдової відомості станом на 17.06.2016, шляхом огляду наявного в павільйоні товару складено акт про проведення опису майна та встановлено відсутність товару на суму 89 604,00 грн.;

- 27.09.2016 Підприємець ОСОБА_2 направив претензію Товариству з посиланням на положення пунктів 7.5, 7.9 Договору № 2-16 про відшкодування завданих збитків у сумі 89 604,00 грн. в добровільному порядку, яка залишилася без відповіді;

- згідно з довідкою Малиновського відділу поліції в місті Одесі ГУНП в Одеській області: 17.06.2016 до Чергової частини Малиновського ВП в місті Одесі з письмовою заявою звернувся ОСОБА_2, в якій просив вжити заходів до невстановленої особи, яка в період часу з 15.10 год. 16.06.2016 до 09.40 год. 17.06.2016, шляхом віджиму пластикового вікна проникла до приміщення магазину № НОМЕР_1 на території Малиновського ринку по вул. Маршала Бабаджаняна в Малиновському районі м. Одеси, звідки таємно викрала майно, а саме електричні прилади світлодіодного освітлення, чим спричинила майнову шкоду ОСОБА_7 на загальну суму 89 604,00 грн. За даним фактом Малиновським ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області внесено відомості до Журналу Єдиного обліку інформації Малиновського ВП в місті Одесі ГУНП в Одеській області за № 15447 від 17.06.2016 та в подальшому внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016160470001645 від 18.06.2016 за попередньою правовою кваліфікацією - частина третя статті 185 КК України (таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням до приміщення чи іншого сховища). На даний час за вказаним кримінальним провадженням триває досудове розслідування. В ході розслідування на підставі отриманої інформації ОСОБА_2 - визнано потерпілим від кримінального правопорушення.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для солідарного стягнення з відповідачів 89 604,00 грн. завданих збитків, внаслідок неналежного виконання зобов'язання щодо збереження майна Підприємця, яке знаходилося на території Малиновського ринку.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно з приписами частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (стаття 614 ЦК України).

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

З аналізу наведених статей ЦК України та ГК України випливає, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у вигляді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина боржника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Вирішуючи спори про стягнення збитків, суд повинен з'ясувати, чи пов'язаний такий позов з відшкодуванням збитків, які завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору, чи із зобов'язанням, що виникає внаслідок завдання шкоди (позадоговірна шкода).

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд виходив з того, що долучені до матеріалів справи договори не містять положень про солідарну відповідальність ринку (відповідача-1 у справі) та охоронного підприємства (відповідача-2 у справі), а передбачають лише матеріальну відповідальність охоронного підприємства за збитки, завдані прийнятому під охорону майну, що є підставою для відмови у позові про солідарне стягнення коштів з відповідачів.

Проте, судом першої інстанції не враховано, що відповідно до пункту 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).

Апеляційний господарський суд, у свою чергу, у розгляді справи виходив з того, що Товариством порушено зобов'язання з охорони об'єкта - торгового місця Підприємця, у зв'язку з чим позов Підприємця задоволено за рахунок Товариства.

Проте, судом апеляційної інстанції не враховано, що договір № 2-16 укладено Підприємством з Товариством та останній (договір) передбачає відповідальність Товариства саме перед Підприємством, зокрема за заподіяння збитків у результаті викрадення майна на охоронюваному об'єкті.

Суд, зазначаючи про порушення Товариством умов Договору № 2-16 і наявність підстав для відшкодування, у зв'язку з цим, завданих збитків на користь Підприємця, залишив поза увагою те, що Підприємець не є стороною зазначеного правочину.

Крім того, зазначаючи про те, що Підприємець ОСОБА_2 є реалізатором (орендарем) торгівельного місця - павільйону загальною площею 58,00 кв.м, що розташований на території Підприємства, інв. № НОМЕР_1, НОМЕР_1 строком до 31.12.2017 на підставі договору (без дати) з ФОП ОСОБА_6 (орендодавець), суди не врахували дійсного змісту договору, який укладений ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_2, за умовами якого об'єктом оренди є контейнер, загальною площею 58 кв.м, який розташований на території ринку "Малиновський", інв. № НОМЕР_1, НОМЕР_1. Відповідно суди не дослідили, чи дає орендарю оренда контейнера - право на користування послугами з організації ринкової торгівлі за Договором № 992/НОМЕР_1 (за яким, зокрема ФОП ОСОБА_6 надано торгове місце для розміщення павільйону та міститься умова [підпункт 4.1.2 пункту 4.1] про те, що Підприємець ОСОБА_6 зобов'язаний не передавати торгове місце або його частину іншим суб'єктам підприємницької діяльності без письмового погодження з Підприємством).

До того ж, посилаючись на положення договору, який укладений ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_2, суди залишили поза увагою пункти 2.2 та 2.3 зазначеного договору, відповідно до яких приймання-передача об'єкта оренди (контейнера) здійснюється шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі, який вважається невід'ємною частиною договору; об'єкт оренди вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі. Суди не дослідили, чи було підписано сторонами акт приймання-передачі до договору між ФОП ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Не встановивши, таким чином, обставин, що входять до предмета доказування в даній справі, названі судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду господарським судом в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, згідно з пунктом 3 статті 1119 та частиною першої статті 11110 ГПК України оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. У такому розгляді суду необхідно врахувати викладене, встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має також бути вирішено питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Керуючись статтями 1117 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Укрохрансервис" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Одеської області від 10.02.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 зі справи № 916/3101/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець