ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2017 року Справа № 904/2028/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р. (доповідач) суддівВладимиренко С.В., Демидової А.М. розглянувши касаційну скаргуЦентрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєвана рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017у справі№904/2028/17 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомЦентрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста МиколаєвадоПублічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк"простягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 114,83 грн.в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: не з'явилися

- відповідача: не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2017 року Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 114,83 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 (суддя Назаренко Н. Г.) у справі №904/2028/17, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 (головуючий суддя Кощеєв І.М., судді Євстигнеєв О.С., Чус О.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено. Постановою апеляційного суду задоволено клопотання управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва від 05.04.2017 № 3805/10 про заміну сторони правонаступником та замінено Позивача - Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на його правонаступника - Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області.

Не погоджуючись із прийнятими у справі судовими рішеннями, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, зокрема статей 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України, просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017, прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 05.01.2010 між ПАТ КБ "Приватбанк" в особі філії "Миколаївське регіональне управління ПАТ КБ М (Банк) та Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва (Фонд) укладено Договір № 05/01/10-15 про зарахування і виплату пенсій (грошової допомоги), що фінансуються з Пенсійного фонду України, згідно з параграфом 2 статті 3 якого Банк зобов'язується забезпечити зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів не пізніше наступного операційного дня після надходження коштів від органів Фонду. Відповідно до параграфу 3 статті 1 договору взаємовідносини між Фондом та Банком з питання виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах регулюються Порядком, цим договором та договорами про зміну договору, що є його невід'ємними частинами.

У параграфі 1 статті 10 договору сторони погодили, що договір набирає чинності з 01.01.2010 і діє до 01.01.2011.

У подальшому, між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 від 05.01.2011 до договору, якою були внесли зміни у параграф 1 статті 10 договору, шляхом заміни цифри "2011" на "2012". Крім того, сторони домовились доповнити статтю 10 договору параграфом 3 такого змісту: - "Цей договір може бути пролонгований на тих же умовах на наступний календарний рік у разі визнання банку переможцем конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги на цей період, та якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не висловила бажання його розірвати." (а. с. 15).

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору до матеріалів справи сторонами не долучено.

За п. 3 ст. 8 розділ 4 договору з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, установи Банку, при отриманні такого повідомлення, припиняють зарахування на поточний рахунок суми пенсій та грошової допомоги.

Відповідно до п. 4 ст. 8 розділ 4 спірного договору суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи банку повертаються відповідно органам фонду або управління, за письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача при умові наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Громадянин ОСОБА_4 перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва та отримував пенсію за віком, через відділення ПАТ КБ "Приватбанк". Вказаній особі було нараховано та перераховано на банківський рахунок пенсію за квітень 2016 року у сумі 1 806,23 грн.

Відповідно до підписаного між управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва та Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" в особі Миколаївського РУ ПАТ КБ "Приватбанк" договору №05/01/10-15 від 05.01.2010 зазначеній особі пенсія перераховувалась на банківський рахунок в філії "Миколаївського РУ" ПАТ КБ "Приватбанк".

09.06.2016 Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва подало Публічному акціонерному товариству Комерційному банку "Приватбанк" розпорядження про повернення коштів (вих. № 6831), у якому, у зв'язку зі смертю 08.04.2016 ОСОБА_4 просило, повернути нараховану пенсію за період з 01.05.2016 по 31.05.2016 у сумі 1 806,23 грн. разом з нарахованими відсотками.

Листом від 10.06.2016 за вих. № 20.1.0.0.0/7-20160610/2734 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" повідомило Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про повернення частини пенсії у межах залишку на рахунку пенсіонера у сумі 1 691,40 грн.

Предметом спору у справі, що переглядається, є вимога Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва про стягнення з ПАТ КБ "Приватбанк" частину неповернутої пенсії, нарахованої ОСОБА_4 у розмірі 114,83 грн.

Розглядаючи спір по суті заявлених вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися приписами статей 1066, 1067, 1071 Цивільного кодексу України, положеннями Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках та Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, з урахуванням положень яких та з огляду на встановлені судами обставини повернення банком грошових коштів у межах суми, наявної на рахунку померлої особи, що узгоджується з умовами пункту 4 статті 8 договору про виплату пенсій від 05.01.2010, а також недоведення позивачам виникнення у банку права власності на грошові кошти у розмірі 114,83 грн., дійшли висновку про відсутність порушення відповідачем зобов'язань за умовами договору, що свідчить про відсутність підстав задоволення позовних вимог.

Переглядаючи справу у касаційному порядку, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з наступним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Частиною 1 статті 1067 Цивільного кодексу України встановлено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

За приписами статті 1071 Цивільного кодексу України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Згідно з пунктом 2 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінсоцполітики за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.

Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.

Відповідно до пункту 1.7 вказаної Інструкції кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції.

Згідно з положеннями глав 5, 12 зазначеної Інструкції стягувачами, що мають право ініціювати списання коштів з рахунків клієнтів без їх відома, є органи державної виконавчої служби (на підставі виконавчих документів, установлених законами України) та органи державної податкової служби (щодо стягнення податкового боргу, простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою чи територіальною громадою).

Відповідно до пунктів 1.38, 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" списання договірне - це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом. Списання примусове - списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Пунктом 22.9 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів у Україні" визначено, що банки виконують розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку коштів на рахунках платників, крім випадків надання платнику обслуговуючим його банком кредиту. Порядок визначення залишку коштів встановлюється Національним банком України. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Як встановлено судами та підтверджується випискою по картці/рахунку пенсіонера ОСОБА_4, за період з 01.05.2016 по 10.06.2016 грошові кошти на рахунок одержувача були зараховані банком 13.05.2016 (за травень), тобто до отримання банком повідомлення про смерть одержувача та відповідного розпорядження органу Пенсійного фонду, яке надійшло 09.06.2016. Водночас, станом на 09.06.2016 - залишок коштів на рахунку пенсіонера складав 1 691,40 грн.

Відповідно до п. 4 ст. 8 розділу 4 укладеного між сторонами договору про виплату пенсій від 05.01.2010 суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи банку повертаються відповідно органам фонду або управління, за письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача при умові наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.

Наведені обставини свідчать, що ПАТ "Приватбанк" при поверненні коштів з рахунку померлого пенсіонера ОСОБА_4 на рахунок Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва діяло в межах приписів чинного законодавства та умов договору про виплату пенсій від 05.01.2010.

Обґрунтовуючи позовні вимог про стягнення коштів, позивач посилається на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України, приписами якої унормовано, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Водночас, виходячи з аналізу приписів чинного законодавства, банк не є власником або набувачем перерахованих Пенсійним фондом коштів, та не має права ними розпоряджатись, а лише вчиняє дії з обслуговування рахунку одержувача таких коштів та його обов'язок полягає, зокрема, у зарахуванні відповідних сум на особові карткові рахунки одержувачів, за невиконання якого банк несе відповідальність, передбачену Порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках та відповідним договором.

Як встановлено судами, спірну грошову суму отримав не банк, а інші особи.

Отже, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з банку грошових коштів, перерахованих ним на рахунок фізичної особи за договором на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що викладені у касаційній скарзі доводи Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва про порушення судами статей 526, 629, 1212 Цивільного кодексу України не спростовують правильні висновки суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та фактично зводяться до переоцінки доказів і встановлених судами обставин, що в силу положень статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не відноситься до повноважень касаційної інстанції.

При цьому перевіривши відповідно до частини другої статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним господарськими судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і постанови та прийняття у справі нового рішення - відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.05.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.03.2017 у справі №904/2028/17 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я С.В. Владимиренко

С у д д я А.М. Демидова