Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року Справа № 904/5411/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.суддівБондар С.В. (доповідач), Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги за участю представників : Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" від позивача: Майданік О.В. від відповідача: Шкеда М.О.на рішенняГосподарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 року та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 рокуу справі№ 904/5411/14за позовомДержавного територіально - галузевого об'єднання Південно - західна залізницядоТовариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів"простягнення 31 155 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне територіально - галузеве об'єднання Південно - західна залізниця (далі позивач) звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" (далі відповідач) про стягнення штрафу в розмірі 31 155 грн. за неправильне зазначення в накладній адреси одержувача вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 року позовні вимоги задоволені.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року апеляційна скарга відповідача залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суди прийшли до висновку про те, що відповідач повинен понести відповідальність у вигляді штрафу, в зв'язку з неповнотою відомостей, зазначених ним у накладній, на підставі приписів Статуту залізниць України (далі Статут).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішення, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постановити нове, яким частково задовольнити позовні вимоги позивача у розмірі 3 000 грн.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що ним помилково не вказано адресу не в повному обсязі, але це не завдало збитків жодній стороні, а тому суди, у таких випадках правомірно зменшують розмір штрафу і відповідач просить зменшити розмір штрафу до 3 000 грн.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 Статуту, він визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, регламентує порядок укладення договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Статтями 23, 24 Статуту встановлений обов'язок вантажовідправників надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), форма і порядок заповнення якої затверджується Мінтрансом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Пунктом 1.3 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Мінтрансу від 21.11.2000 року за № 644 та зареєстрованих в МЮУ 24.11.2000 року за №863/5084 визначено, що усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником у відповідні графи. Виправлення не допускаються; у разі необхідності зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ. Зміни, які вносяться до перевізного документа залізницею, засвідчуються посадовою особою залізниці із зазначенням дати та найменування станції, на якій внесено зміни.

Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил, зокрема, наступні відомості про одержувача: найменування, код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), поштова адреса (назва міста або населеного пункту, району, вулиці та номер будинку, замість повної адреси може бути вказано номер абонентської поштової скриньки). За можливості вказуються номер телефону, факсу, адреса електронної пошти (п. 2.1 вищезазначених Правил).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених Статутом (ст.105 Статуту).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній (ч.1 ст.24 Статуту).

За неправильно зазначену у накладній адресу одержувача вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.ст. 118, 122 Статуту залізниць України).

За змістом ст.129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Зібрані у справі матеріали свідчать про те, що 21.05.2014 року по прибуттю вагону № 66722174 на станцію Чернігів Південно-Західної залізниці зі станції Самарівка Придніпровської залізниці за відправкою № 46246047 виявлено невідповідність поштової адреси одержувача, зазначеної у перевізних документах. В накладній № 46246047 в графі "Одержувач" зазначено: "ТОВ "Інтера Чернігів", код - 0268", його поштова адреса не вказана (а.с. 9).

Відповідно до розділу 12 укладеного між ДТГО "Південно-Західна залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтера Чернігів" договору № 6416868 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 06.11.2013 року адресою товариства з обмеженою відповідальністю "Інтера Чернігів" є: м.Чернігів, проспект Перемоги, 95 (а.с. 11).

Тобто, при внесенні інформації до відповідних граф вищезазначеної накладної вантажовідправником (відповідачем) була неповно зазначена поштова адреса одержувача вантажу, про що станцією Чернігів Південно-Західної залізниці складений акт загальної форми від 21.05.2014 року №149 (а.с. 10).

Провізна плата, як зазначено в накладній № 46246047 від 21.05.2014 року, складає 6 231 грн.

Оскільки відповідачем у перевізному документі вказана неповна адреса вантажоодержувача, тобто порушені зазначені вище приписи Статуту,суди обґрунтовано прийшли до висновку про стягнення з відповідача штрафу.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Оскільки, зменшення розмірну неустойки є правом, а не обов'язком суду, доводи відповідача викладені в касаційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку про те, що касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення прийняті у справі повинні бути залишені без змін.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровський завод будівельних матеріалів" відмовити.

2. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.08.2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 року прийняті у справі № 904/5411/14 залишити без змін.

Головуючий В.І.Дерепа

Судді С.В.Бондар

Д.С.Кривда