ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року Справа № 905/2321/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Корнілової Ж.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. (судді Татенко В.М., Ломовцева Н.В., Стойка О.В.) у справі№905/2321/16 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" до1.Державного підприємства "Донецька Залізниця"; 2.Публічного акціонерного товариства "Українська Залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:1.Державне підприємство "Сніжнеатрацит"; 2.Державне підприємство "Торезантрацит"; 3.Державне підприємство "Шахтарськантрацит"; 4.Товариство з обмеженою відповідальністю "Металургійна компанія "Рутекс"; 5.Товариство з обмеженою відповідальністю "Імпульс-2008"; 6.Товариство з обмеженою відповідальністю "Північне"; 7.Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Сєвєрная"; 8.Товариство з обмеженою відповідальністю "Верхаус"; 9.Державне підприємство "Український транспортний логістичний центр"; 10.Публічне акціонерне товариство "Мотор Січ"; 11.Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фаворит Груп"; 12.Товариство з обмеженою відповідальністю "Донвуглересурси"; 13.Товариство з обмеженою відповідальністю "Андерсон Груп"; 14.Товариство з обмеженою відповідальністю "Углесорт"; 15.Товариство з обмеженою відповідальністю "Український промислово-торговий альянс"; 16.Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрснаб-паливо"; 17.Товариство з обмеженою відповідальністю "Транскоал"; 18.Товариство з обмеженою відповідальністю "Відродження Луганщини"; 19.Товариство з обмеженою відповідальністю "Брянківська вугільна компанія"; 20.Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-фінансова компанія "Рутекс"; 21.Публічне акціонерне товариство "Групова збагачувальна фабрика "Червона зірка"; 22.Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайгрупп"простягнення 22 796 714 грн. 00 коп. за участю представників: від позивачаЦукур А.С., дов. від 03.01.2017 р., б/н.від відповідачів 1. не з'явились 2. Чаруковський Р.В., довіреність №Ц/3-04/294-16 від 25.10.2016 р.; Порухов Ю.Г., довіреність №Ц/3-04/287-17 від 11.10.2016 р.; Корсун Ю.Ю., довіреність №Ц/3-04/140-17 від 26.07.2017 р.від третіх осіб1. не з'явились 2. не з'явились 3. не з'явились 4. не з'явились 5. не з'явились 6. не з'явились 7. не з'явились 8. не з'явились 9. не з'явились 10. не з'явились 11. не з'явились 12. не з'явились 13. не з'явились 14. не з'явились 15. не з'явились 16. не з'явились 17. не з'явились 18. не з'явились 19. не з'явились 20. не з'явились 21. не з'явились 22. не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2017 р. у справі 905/2321/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" (далі - позивач) про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 22 796 714 грн. 00 коп. задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (далі - відповідач 2) на користь позивача 22 796 714 грн. 00 коп. упущеної вигоди. В задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Донецька Залізниця" (далі - відповідач 1) відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вказане рішення обґрунтовано тим, що відповідач 1, правонаступником якого є відповідач 2, самостійно та без згоди позивача використовував належні останньому під'їзді колії та приймав від третіх осіб плату за користування вагонами та контейнерами.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2017 р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено з мотивів відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів протиправності дій та вини відповідачів, а також недоведеності факту наявності у позивача упущеної вигоди в заявленому до стягнення розмірі. Крім того, за висновками господарського суду апеляційної інстанції відповідача 2 не можна вважати правонаступником відповідача 1.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. та залишити в силі рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2017 р.

Скаржник, зокрема, вважає, що господарським судом апеляційної інстанції надано неналежну оцінку фактичним обставинам справи щодо використання відповідачами належних позивачу під'їзних колій на свій розсуд, без дозволу позивача.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р., касаційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.08.2017 р.

До початку судового розгляду від відповідача 2 надійшли відзив та заперечення на касаційну скаргу.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 14.08.2017 р. продовжено строк розгляду касаційної скарги на 15 днів та відкладено розгляд на 11.09.2017 р.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.09.2017 р. відкладено розгляд касаційної скарги на 25.09.2017 р.

В судове засідання 25.09.2017 р. з'явились представники позивача та відповідача 2. Представники відповідача 1 та третіх осіб в судове засідання не з'явились.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити. Представники відповідача 2 в судовому засіданні заперечили проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, присутніх в судовому засіданні, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 31.12.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест" (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договори №30/46 та №29/46 оперативної оренди основних засобів. За актами №1 від 01.01.2014 р. орендодавець передав, а орендав прийняв в оперативну оренду майно за вказаними договорами. Даним основними засобами є під'їзні колії до станцій "Софіно-Брідська", "Дронове" та "Пелагіївський".

З матеріалів справи також вбачається, що 07.06.2013 р. між відповідачем 1 (залізниця) та позивачем (власник колії) укладено договір №5/100 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції "Софіно-Брідська" Державного підприємства "Донецька залізниця", відповідно до п. 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає стрілочним переводом №10 до парної горловини станції "Софіно-Брідська" і обслуговується власним локомотивом.

Аналогічні за змістом правочини були укладені сторонами щодо експлуатації залізничних під'їзних колій при станціях "Пелагіївський" (договір №5/260 від 07.06.2013 р.) та "Дронове" (договір №5/153 від 24.04.2013 р.) Державного підприємства "Донецька залізниця".

В свою чергу, між позивачем та третіми особами укладено договори на транспортне обслуговування, відповідно до умов яких виконавець зобов'язався надавати замовнику послуги: подачі на місця навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що поступають на адресу замовника з відповідних станцій Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; збирання з місць навантаження, вивантаження залізничних вагонів, що відправляються замовником на загальну мережу залізниць через відповідні станції Донецької залізниці, по залізничним коліям, що належать виконавцю; виконання маневрової роботи; зважування вантажів замовника на вагонних вагах виконавця; дозування вагонів замовника на дозувальному майданчику виконавця. Замовники зобов'язались сплачувати виконавцю плату за надані послуги.

В межах даної судової справи позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 22 796 714 грн. 00 коп. збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих позивачу внаслідок порушення залізницею правил господарської діяльності, яке полягало в самовільному (без дозволу позивача) наданні третім особам у період з червня по грудень 2015 року послуг з подачі-забирання вагонів на під'їзні колії при станціях "Софіно-Брідська", "Дронове", "Пелагіївський", що спричинило останньому збитки у вигляді неодержання плати за експлуатацію власних колій та пов'язаних з цим послуг.

За приписами ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Збитками у вигляді упущеної вигоди є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Цивільного кодексу України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже, для стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди окрім складу цивільного правопорушення необхідно встановити наявність заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

При пред'явленні вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) позивач зобов'язаний довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі не порушення відповідачем його прав та охоронюваних законом інтересів. При визначенні реальності неодержаних доходів (упущеної вигоди) мають враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для їх отримання.

Відмовляючи в задоволенні заявлених у справі №905/2321/16 позовних вимог апеляційний господарський суд виходив з наступного:

1. Позивачем не доведено, що він мав намір використовувати відповідні під'їзні колії у спірний період в своїй господарській діяльності та отримувати від цього прибуток.

2. Позивачем не надано доказів порушення залізницею правил господарської діяльності. Так, залізницею та третіми особами укладено договори про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, які передбачають можливість отримання плати за користування вагонами та збору за подачу і прибирання вагонів. Частину даних договорів додано до матеріалів справи. Інші з них згідно пояснень представника залізниці знаходяться на тимчасово неконтольованій території.

3. Позивачем не доведено факту використання залізницею його під'їзних колій, а саме: транспортування залізницею вагонів по коліях позивача у спірний період.

4. Позивачем не обґрунтовано розмір заявленої до стягнення упущеної вигоди, оскільки надані ним копії відомостей плати за користування вагонами не містять підписів вантажовласників та працівників станції, а також незасвідчені, як такі, що відповідають оригіналу.

5. Матеріалами справи не підтверджується, що відповідач 2 є правонаступником відповідача 1. В свою чергу, висновками зробленими Верховним Судом України в своїх постановах від 08.02.2017 р. та від 22.02.2017 р. даний факт спростовується.

Отже, господарським судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не доведено протиправності дій та вини відповідачів та не надано належних і допустимих доказів наявності у позивача упущеної вигоди в заявленому розмірі.

Поряд з наведеним, з огляду на недоведеність факту вчинення залізницею порушення правил господарської діяльності саме в період з червня по грудень 2015 року, апеляційним господарським судом не прийнято до уваги факти встановлені в рішенні господарського суду Донецької області від 28.04.2016 р. у справі №905/267/15, оскільки в даній справі йдеться про інший спірний період.

Зважаючи на викладене та враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, встановлені в ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у даному випадку господарським судом апеляційної інстанції правомірно визнано відсутніми підставами для застосування до відповідачів такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують законності висновків та правильності застосування апеляційним господарським судом норм чинного матеріального та процесуального права. Дані доводи полягають виключно в переоцінці наявних в матеріалах справи доказів, наданих позивачем в підтвердження наявності в діях залізниці складу цивільного правопорушення.

З мотивувальної частини оскаржуваної постанови вбачається, що відповідні докази вже були належним чином досліджені та оцінені апеляційним господарським судом.

Таким чином, постанова апеляційної інстанції є законною, обґрунтованою та не підлягає зміні або скасуванню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шахтарськтранс" залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.05.2017 р. у справі №905/2321/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді: Л.В. Ковтонюк

Ж.О. Корнілова