ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року Справа № 904/6361/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Ковтонюк Л.В.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат"на рішеннягосподарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 р. (судді: Новікова Р.Г., Мельниченко І.Ф., Васильєв О.Ю.) та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. (судді: Дармін М.О., Сизько І.А., Іванов О.Г.) у справі№904/6361/16 господарського суду Дніпропетровської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" доПриватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" простягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу у розмірі 328 795 грн. 44 коп. за участю представників: від позивача Григоріва О.Ю., довіреність №678 від 17.05.2017 р.від відповідача Діденко В.А., довіреність №58/81 від 26.01.2017 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 р. у справі №904/6361/16 задоволено позов Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат (далі - відповідач). Стягнуто з відповідача на користь позивача 318 632 грн. 52 коп. плати за користування вагонами та 10 162 грн. 92 коп. збору за зберігання вантажу. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. у справі №904/6361/16 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, вказане рішення залишено без змін.

Місцевий та апеляційний господарські суди визнали доведеним факт затримки вагонів на шляху прямування через зайнятість колій з вини відповідача.

Не погодившись з прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р., рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 р. та прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача 9 259 грн. 20 коп. плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним господарськими судами при винесені оскаржуваних судових рішень порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, безпідставно визнано винним у затримці вагонів відповідача та не досліджено факту наявності вільних колій в момент такої затримки.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 08.09.2017 р., касаційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.09.2017 р.

До початку судового розгляду представник позивача, керуючись приписами ст. 1112 Господарського процесуального кодексу України, подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти її задоволення.

В судове засідання 25.09.2017 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в касаційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржувані судові акти залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.09.2012 р. між Державним підприємством "Придніпровська залізниця", правонаступником якого є позивач, (залізниця) та Публічним акціонерним товариством "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", правонаступником якого є відповідач, (власник колії) укладено договір №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії відповідача, яка примикає до станцій Терни і Рядова Придніпровської залізниці.

В подальшому, сторонами підписано протоколи розбіжностей до вказаного договору від 12.06.2013 р. та від 10.07.2013 р.

За умовами п. 6 договору №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч від 21.09.2012 р. вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№1,2,3,4,5,6,7,8,13 станції Терни за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

Вагони, що прибули на станцію Рядова Придніпровської залізниці для ПАТ "Північний гірничо-збагачувальний комбінат", подаються локомотивом залізниці на одну з колій №№3А, 3Б, І, ІІ, 4, 5, VІ, 7, 8, 9, 10 станції Рядова, за вказівкою чергового по станції, де здійснюються передавальні операції з вагонами у технічному та комерційному відношенні. Подальший рух вагонів здійснюється локомотивом власника колії.

В січні та лютому 2016 року залізницею були прийняті до перевезення на адресу одержувача (відповідача) порожні власні вагони за відповідними накладними.

На станціях Тік та Савро дані вагони були затримані на підставі наказів №140 від 30.01.2016 р. та №179 від 05.02.2016 р. через зайнятість колій на станції Терни, у зв'язку з неприйняттям вантажу одержувачем на свою під'їзну колію.

За вказаними фактами залізницею складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а №4 від 30.01.2016 р., №39 від 05.02.2016 р. та акти загальної форми ГУ-23 №27 від 30.01.2016 р., №39 від 05.02.2016 р., на підставі чого до сплати відповідачу нараховано 318 632 грн. 52 коп. плати за користування вагонами та 10 162 грн. 92 коп. збору за зберігання вантажу.

Статтями 46, 47 Статуту залізниць України передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами, що передбачено ст. 119 Статуту залізниць України.

Порожні власні або орендовані вагони, які перевозяться за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", що залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом №1.

Відповідно до п. 13 Правил користування вагонами і контейнерами плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.

У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери, що передбачено п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами.

Враховуючи зміст вищевикладених правових норм, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за період затримки вагонів.

При цьому, посилання скаржника на недоведеність його вини у затримці вагонів та на наявність на момент затримки вільних колій колегія суддів Вищого господарського суду України вважає безпідставними, з огляду на наступне.

В п. 5 договору №ПР/М-12-2/14-1438НЮдч від 21.09.2012р. зазначено, що порожні вагони здаються на під'їзну колію відповідача по інтервалам 2 години.

Згідно з абзацом першим ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ї години наступного дня.

Господарськими судами попередніх інстанцій визнано доведеним факт своєчасного повідомлення залізницею відповідача про прибуття вагонів, що підтверджується відповідними повідомленнями, зареєстрованими у Книзі повідомлень ф.ГУ-2.

Отже, як вірно встановлено місцевим та апеляційним господарськими судами, відповідач повинен був забрати вагони на свою під'їзну колію з передавальних колій станції Терни не пізніше 2 годин після отримання повідомлень про прибуття на його адресу власних вагонів. Несвоєчасне вивільнення відповідачем колії станції Терни від вантажу, який вже прибув на його адресу, унеможливило виконання залізницею зобов`язань за договором. Крім того, через затримку вагонів на станції призначення і на підході до неї з вини відповідача, була знижена пропускна спроможність для проїзду інших поїздів.

Попередніми судовими інстанціями також обґрунтовано відхилено доводи відповідача про наявність тимчасово вільних колій на момент затримки та про відправлення пізніше затриманого потягу перед потягом, затриманим наказом №179 від 05.02.2016 р.

Так, наявність тимчасово вільних колій на станції - це звичайний виробничий процес роботи станції, передбачений нормами Статуту залізниць України. При цьому, відповідачем не надано доказів вжиття заходів із забирання вагонів зі станції призначення, що прибули на його адресу.

В свою чергу, відправлення пізніше затриманого потягу, не свідчить про порушення залізницею п. 12 Інструкції оформлення затриманих поїздів на підходах до станції призначення на Придніпровській залізниці, оскільки відповідні потяги прямували на різні станції призначення.

Стосовно тверджень скаржника про неправильність розрахунку заявлених до стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу за період затримки вагонів, слід зауважити, що відповідний розрахунок досліджено місцевим господарським судом, перевірено господарським судом апеляційної інстанції та визнано обґрунтованим.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються судовою колегією як безпідставні та такі, що зводяться до переоцінки доказів вже досліджених попередніми судовими інстанціями.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій такими, що відповідають дійсним правам і обов'язкам сторін, наданим ними доказам, нормам матеріального та процесуального права.

Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду, що закріплено в ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи наведене, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані судові акти у даній справі прийняті судами попередніх інстанцій при повному з'ясуванні фактичних обставин справи у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.04.2017 р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.12.2016 р. у справі №904/6361/16 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Л.В. Ковтонюк

І.Д. Кондратова