Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2014 року Справа № 5011-2/18087-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на рішення господарського суду м. Києва від 11 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2014 року у справі № 5011-2/18087-2012 за позовом публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району", за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - публічного акціонерного товариства "Київенерго", третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головного інформаційно-обчислювального центру, про стягнення суми, -

Встановив:

У грудні 2012 року публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" про стягнення 900002,93 грн. основного боргу, 2499,35 грн. інфляційних, 12553,34 грн. 3 % річних, 64770,64 грн. пені, посилаючись на порушення відповідачем умов договору № 06368/2-01 від 10 лютого 2006 року щодо проведення розрахунків за послуги з водопостачання та водовідведення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 січня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено публічне акціонерне товариство "Київенерго", на стороні відповідача - Головний інформаційно-обчислювальний центр.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 11 вересня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2014 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 551659,75 грн. основного боргу, 37761,61 грн. пені, 1443,83 грн. інфляційних, 7321,57 грн. 3 % річних, 11963,74 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення в частині відмови в стягненні 348343,18 грн. основного боргу, 1055,52 грн. інфляційних, 5231,77 грн. 3 % річних, 27009,03 грн. пені скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Заслухавши пояснення представників сторін, представника публічного акціонерного товариства "Київенерго", вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 10 лютого 2006 року відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", і комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційна організація - 111 Голосіївського району" укладено договір № 06368/2-01 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За твердженнями позивача, в період з 1 вересня 2011 року по 30 червня 2012 року відповідачу надано послуг з водопостачання та водовідведення на суму 2447106,65 грн., з яких останнім сплачено 1547104,06 грн., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 900002,93 грн.

Складовою частиною позовних вимог про стягнення боргу і оплати послуг водопостачання є вимога про оплату послуг з гарячого водопостачання.

При цьому, судами встановлено, що борг в сумі 252790,97 грн. за надані послуги з холодного водопостачання та водовідведення відповідачем не заперечується, проте, він не згоден з вимогами позивача щодо стягнення боргу за послуги з постачання питної води для потреб гарячого водопостачання в сумі 642211,96 грн.

Відповідно до п.п. 2.1, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги". Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором.

Розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги по суті, господарський суд першої інстанції, керуючись нормами ст.ст. 11, 525, 526, 530, ч. 2 ст. 617, ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 193, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 16, 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", зважаючи на зазначені норми Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, дійшов висновку, що оскільки енергопостачальник споживає холодну воду для вироблення гарячої води, а споживач оплачує холодну воду, яка йде на підігрів, лише в тому випадку, якщо він отримує від водопостачальника холодну воду та самостійно підігріває її до стану гарячої води, включення позивачем до суми заборгованості оплати послуг з постачання холодної питної води на підігрів (код-1-51381) в сумі 348343,18 грн. не ґрунтується на договорі № 06368/2-01 від 10 лютого 2006 року, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що у відповідача за кодом № 1-51381, за яким обліковуються холодна вода, яка йде на виготовлення гарячої води та стоки гарячої води, заборгованість за стоки гарячої води становить 51090,07 грн.

Пунктом 1.4 Правил користування № 190 встановлено, що приймання стічних вод від підприємств, установ, організацій до системи централізованого водовідведення здійснюється відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Держбуду від 19 лютого 2002 № 37, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 26 квітня 2002 за № 403/6691, а також місцевих правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту.

Згідно із п.п. 1.2, 2,4 Правил приймання стічних вод № 37 останні поширюються на комунальні підприємства водопровідно-каналізаційного господарства міст і селищ України та інші підприємства, що мають на балансі системи місцевого водопроводу та каналізації, та на всі підприємства, установи, організації незалежно від форм власності й відомчої належності, які скидають свої стічні води в системи каналізації населених пунктів. підприємства зобов'язані виконувати в повному обсязі вимоги цих Правил, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення вартості послуг з приймання стоків гарячої води, яка є однією із складових за кодом 1-51381, у розмірі 51090,07 грн.

Також, судом встановлено, що у відповідача за кодом № 1-1381, за яким обліковуються холодна вода та прийняття стоків для потреб населення, заборгованість становить 476691,63 грн., заборгованість за постачання питної холодної води та прийняття стоків для власних потреб відповідача (код-1-1709) становить 2421,35 грн.; заборгованість за постачання питної холодної води та прийняття стоків для потреб орендарів відповідача (код-1-1710) становить 21456,70 грн.

Встановивши зазначене, враховуючи норми п. 3.7 Правил користування № 190, суд дійшов висновку, що відповідач, як споживач послуг за договором № 06368/2-01, зобов'язувався оплачувати послуги щомісячно, тобто, за спожиті послуги у поточному місяці - не пізніше кінця місяця наступного за звітним.

Зважаючи на те, що наявність заборгованості відповідача за холодне водопостачання за кодами № 1-1381, № 1-1709, № 1-1710 перед позивачем підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за холодне водопостачання в розмірі 500569,28 грн. визнані судом обґрунтованими й такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, кошти, сплачені відповідачем за платіжними дорученнями від 1 жовтня 2012 року в розмірі 569,82 грн., від 16 листопада 2012 року в розмірі 2658,14 грн., від 8 жовтня 2012 року в розмірі 2621,16 грн., від 2 липня 2012 року в розмірі 2130,12 грн., судом не враховані в погашення боргу, оскільки вказані оплати зараховані позивачем за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період, що слідує за спірним.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором позивач, крім суми основного боргу, просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 64770,64 грн., інфляційні втрати в сумі 2499,35 грн. та 3 % річних у розмірі 12553,34 грн.

Дані вимоги задоволено судом частково, з посиланням на норми ст.ст. 546, 549, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 230, 232 Господарського кодексу України, з урахуванням відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за холодну воду, яка йде на виготовлення гарячої води, стягнуто з відповідача на користь позивача 37761,61 грн. пені, 1443,83 грн. інфляційних, 7321,57 грн. 3 % річних і відмовлено в задоволенні решти вимог.

Висновок попередніх судових інстанцій про наявність правових підстав для часткового задоволення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи відповідача щодо порушення попередніми судовими інстанціями норм ст. 43 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Твердження скаржника стосовно порушення судами норм ст.ст. 173-175, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України необґрунтовані, оскільки судами дана правильна оцінка правовій природі договірних відносин сторін і обставинам справи.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 11 вересня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 листопада 2014 року у справі № 5011-2/18087-2012 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.