Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 910/3710/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М.

Круглікової К.С.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції

на рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014

у справі №910/3710/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції

до Державного підприємства "Вугілля України"

про відшкодування збитків 26416,08 грн.

та за зустрічним позовом Державного підприємства "Вугілля України"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції

про стягнення збитків у розмірі 15565,97 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Желінська Т.М. - за довіреністю;

від відповідача: Литвищенко М.Є. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У 2014 році Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Вугілля України" про відшкодування збитків у розмірі 26416,08 грн.

В подальшому Державне підприємство "Вугілля України" звернулось до суду із зустрічною позовною заявою про стягнення з ПАТ "Центренерго" вартості вугілля у розмірі 15 565,97 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.05.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 у справі №910/3710/14 у задоволенні первісного позову ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції до ДП "Вугілля України" про відшкодування збитків 26416,08 грн. - відмовлено, у задоволенні зустрічного позову ДП "Вугілля України" до ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції про стягнення збитків у розмірі 15565,97 грн. також відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями судів, ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 скасувати в частині відмови в задоволенні первісного позову, та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.12.2012 між ПАТ "Центренерго", як покупцем, та ДП "Вугілля України", як постачальником, укладений договір поставки вугілля №111/10, за умовами якого відповідач поставляє (передає) у власність позивача вугільну продукцію в строки, в кількості, асортименті і з якісними характеристиками, по реквізитах та ціні, погодженими сторонами в цьому договорі, а позивач приймає вугілля, оплачує його вартість.

Відповідно до п. 1.3 договору, загальна сума становить 4351200000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1, 2.2 договору передбачено строк (термін) поставки вугілля з 01.01.2013 по 31.12.2013 включно, місце поставки вугілля: залізнична станція вантажоотримувача - ТЕС ПАТ "Центренерго".

Вугілля постачається рівномірно протягом періоду поставки залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно з Міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів "Інкотермс" в редакції 2000 року (п. 2.3).

Відповідно до п. 3.2.3. відповідач має право доручити виконання зобов'язань по поставці вугілля за договором третій особі - вугледобувному підприємству.

У 2013 році, відповідно до умов договору на адресу вантажоотримувача Трипільської ТЕС ПАТ "Центренерго" за залізничними накладними №№48340970, 48627038, 53277984, 53207403, 53209821, 53211660, 53602637, 53612412 вантажовідправником - ПрАТ "Янівське" (вугледобувне підприємство - ДП "Луганськвугілля") були відправлені вагони з вугіллям - антрацит, концентрат №№65301269, 60896602, 67885335, 65890170, 60302858, 67910984, 64467764, 68534726.

На шляху прямування вказані вагони на підставі актів загальної форми №319, 1782 були затримані для зважування, під час якого виявлено перевантаження вагонів понад вантажопідйомність, про що складено комерційні акти: АА048680/88/51, РА000834/779/222, БН726155/520/208, БН726157/522/209, БН726159/524/210, БН726160/525/211, БН726161/526/212, БН726162/527/213.

Надлишок вугілля був перевантажений з вагону №65301269 у вагон №67165027, з вагону №60896602 у вагон №67892042, з №№67885335, 65890170, 60302858, 67910984, 68534726, 64467764 у вагон № 60019858 та видано посилочні накладні №№ 45008133, 47813118, 48408942.

Звертаючись з позовом, ПАТ "Центренерго" вказував на те, що через перевантаження вантажу у інші вагони ним були понесені витрати у розмірі 26416,08 грн., що підтверджується накопичувальними картками №13030063, 31100443, переліками 1303, 1603, 1910, 3010, 3110, а тому він звертався до ДП "Вугілля України" з претензіями №10-1827 від 01.04.2013, № 10-5920 від 08.11.2013, №10-5919 від 08.11.2013 стягнення збитків, однак, зазначені вимоги залишені відповідачем без задоволення, через що змушений був звернутися з позовом до суду.

В той же час, ДП "Вугілля України" обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги зазначало, що ПАТ Центренерго" не прийняті до обліку та розрахунку додаткові вагони з вугіллям, в які було перевантажено надлишку вантажу №№67165027, 67892042, 60019858 за накладними №№45008133, 47813118, 48408942, а отже ДП "Вугілля України" вважає, що ним не доотримано вартості вугілля в кількості 19,000 тонн на суму 15565,97 грн.

Відмовляючи в задоволенні первісного позову місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що ДП "Вугілля України" не є вантажовідправником, тобто не є стороною договору перевезення вантажу, який поставлявся та враховуючи положення Статуту залізниць України, не відповідає за наслідки порушення при виконанні договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

В частині зустрічного позову, суди вказали на те, що фактична маса отриманого ПАТ "Центренерго" вантажу (з урахуванням маси вантажу у вагонах, що прибули за досилочними накладними №45008133, №47813118, №48408942) відображена у актах приймання - передачі вугільної продукції від 31.10.2013 та 31.03.2013, які підписані представниками сторін та скріплені печатками без будь яких змін чи зауважень, а отже відсутні підстави для стягнення вартості вугілля, яке було перевантажено у інші вагони.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такими висновками судів, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають матеріалам справи, виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, на виконання умов договору поставки вугілля №111/10 від 25.12.2012, укладеного між позивачем та відповідачем, на адресу вантажоотримувача, яким у відповідності до п. 2.2. договору є Трипільська ТЕС ПАТ "Центренерго", у 2013 році за залізничними накладними: №№48340970, 48627038, 53277984, 53207403, 53209821, 53211660, 53602637, 53612412 відправлені вагони з вугіллям - антрацит, концентрат: №№65301269, 60896602, 67885335, 65890170, 60302858, 67910984, 64467764, 68534726. У вказаних накладних відправником зазначено - Приватне акціонерне товариство "Янівське".

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Аналогічні приписи містить частина 1 статті 623 Цивільного кодексу України.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що відшкодування збитків є одним із видів правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки; шкідливого результату такої поведінки - збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності, хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 ГК України). У договорі поставки за згодою сторін може бути передбачений порядок відвантаження товарів будь-яким видом транспорту, а також вибірка товарів покупцем. Договором може бути передбачено відвантаження товарів вантажовідправником (виготовлювачем), що не є постачальником, та одержання товарів вантажоодержувачем, що не є покупцем, а також оплата товарів платником, що не є покупцем (ч.ч.5, 6 ст.267 ГК України).

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.ч.1, 2 ст.307 ГК України).

Статтею 2 Статуту залізниць України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 № 457) передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України.

Відповідно до пункту 6 Статуту залізниць України, вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) - зазначена в документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення.

Як зазначалося вище, в залізничних накладних №№51042273, 51042240 відправником зазначено - Приватне акціонерне товариство "Янівське".

Приписами статті 30, 32 Статуту залізниць України встановлено, що завантаження у вагони здійснюється вантажовідправником, який зобов'язаний здійснювати завантаження з виконанням технічних умов.

Відтак, передбачене статтею 124 Статуту залізниць України зобов'язання, вантажовідправника, вантажоодержувача, порта, підприємства (організації) відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу, здійснюється з урахуванням принципу вини.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що враховуючи, що ДП "Вугілля України" не є вантажовідправником вугілля, то він не є стороною договору перевезення вантажу, який ним поставлявся за договором поставки, і, відповідно, особою, що відповідає за наслідки порушення, вчиненого при виконанні договору перевезення вантажу залізничним транспортом.

В частині відмови у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів також вважає такий висновок судів попередніх інстанцій правомірним, виходячи з наступного.

Умовами укладеного між сторонами договору поставки вугілля №111/10 від 25.12.2012 передбачено, що приймання вугілля здійснюється сторонами спільно в місці надходження, приймання вугілля за кількістю та визначення його фактичної ваги здійснюється шляхом зважування на тензометричних вагах ТЕС-ванатажоотримувача.

Пунктом 5.4.1 сторони визначили, що маса вугілля в вагоні для розрахунків по поставках визначається на підставі даних зазначених у залізничних накладних, і результатів зважування з урахуванням норм нестачі та надлишку згідно з Правилами перевезень вантажів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644. Вагу тари вагонів, зазначену у перевізних документах, визначає вантажовідправник і несе повну відповідальність за недостовірність цих даних. Приймання в вантажоотримувача допускається без перевірки ваги тари вагонів.

Згідно п. 5.6 договору, фактична кількість та якість вугілля, яке надійшло від відповідача та прийняте позивачем на умовах цього договору, відображається в актах звіряння вугілля по кількості та якості та актах приймання-передачі вугілля.

Судами встановлено, що приймання спірних вагонів відбувалось за участю представника ДП "Вугілля України", а результати спільного приймання вантажу відображено в актах звіряння за кількістю та якістю №186Д, №59л, №182л, №188л.

Так, дійсно, зазначені акти не містять додаткових вагонів, в які залізниця перевантажила надлишок вугілля, однак, фактична маса прибувшого до одержувача вантажу - вугілля у вагонах, відвантаженого відповідачем, відображена у актах звіряння за кількістю та якістю із врахуванням маси вантажу у вагонах, які прибули за досилочними накладними №№ 45008133, 47813118, 48408942.

Крім того, прийняття покупцем фактичної кількості, тобто, як і в актах за якістю та кількістю, із врахуванням маси вантажу у вагонах, які прибули за досилочними накладними, підтверджують акти приймання-передачі вугільної продукції від 31.10.2013, 31.03.2013, які підписані представниками сторін та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Таким чином, враховуючи, що маса вугілля зазначена у додаткових вагонах, в які залізниця перевантажила надлишок вугілля, прибувших по досилочних накладних долучена до маси вантажу по основних накладних, що підтверджується протоколами зважування, актами звірки, які містять номери вагонів та сумарну масу вантажу, що прибули в основних та досилочних вагонах, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ДП "Вугілля України" до ПАТ "Центренерго" про стягнення вартості вугілля у розмірі 15565,97 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовані норми матеріального права, а доводи скаржника не спростовують законності прийнятих у справі рішень.

Відповідно до ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не впливають на них, а тому підстави для її задоволення і скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального законодавства, відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Трипільської теплової електростанції залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 21.05.2014 у справі №910/3710/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

К.С. Круглікова