Історія справи

Постанова ВГСУ від 24.02.2016 року у справі №925/866/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 925/866/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівДанилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 22.12.2015у справі № 925/866/14 Господарського суду Черкаської області за позовомЧеркаської міської радидо Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001"провнесення змін до договору

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачаЖитнікова Т.А.- - відповідачаСеменов Є.В.

В С Т А Н О В И В:

В травні 2014 року Черкаська міська рада звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001", в якій просила суд внести зміни до договору оренди землі від 29.03.2004 в частині розміру орендної плати та нормативної грошової оцінки.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.07.2014 (суддя Спаських Н.М.), залишеним без змін Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 (головуючий Михальська Ю.Б., судді: Отрюх Б.В., Тищенко А.І.) позовні вимоги задоволено повністю. Внесено зміни до договору оренди землі від 29.03.2004, укладеного між Черкаською міською радою та товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база -2001", який зареєстрований у Черкаській регіональній філії ДП "Центр ДЗК при держкомземі України" 09.06.2004 за № 756, а саме: пункт 2.4 договору викладено в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки, згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 31.10.2013 № 636 становить:

- 1 834 453,25 (один мільйон вісімсот тридцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят три ) грн. 25 коп. - землі промисловості".

Пункт 4.1 договору викладено в наступній редакції:

"Річна орендна плата за користування земельною ділянкою по вул. Молоткова, 85 встановлюється:

З 17.05.2011 року у розмірі 4 % від її нормативної грошової оцінки, що становить 73 378,00 ( сімдесят три тисячі триста сімдесят вісім ) грн. - землі промисловості.

З 13.09.2011 року у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки, що становить 55 034,00 ( п'ятдесят п'ять тисяч тридцять чотири ) грн. - землі промисловості.

З 01.01.2012 року у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки, що становить 55 034,00 (п'ятдесят п'ять тисяч тридцять чотири) грн. - землі промисловості.

З 01.01.2013 року у розмірі 3 % від її нормативної грошової оцінки, що становить 55 034,00 ( п'ятдесят п'ять тисяч тридцять чотири ) грн. - землі промисловості".

Підпункт 4.2 договору викладено в наступній редакції:

"Обчислення розміру грошової оцінки та орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення, функціонального використання та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

В разі проведення щорічної індексації нормативної грошової оцінки землі, внесення інших змін на підставі вимог діючого законодавства, а також в разі будь-яких змін Черкаською міською радою розмірів орендної плати та нормативної грошової оцінки, що діють в м. Черкаси, розмір грошової оцінки земельної ділянки та розмір щорічної орендної плати змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору".

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 218, 00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові в повному обсязі.

24.02.2016 Черкаською міською радою надані додаткові пояснення по суті спору, які залучені до матеріалів справи та враховані судом.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між 29.03.2004 між Черкаською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Черкаська універсальна база-2001", як орендарем, укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець на підставі на підставі рішення Черкаської міської ради від 11.06.2003 № 3-447 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 6277 кв. м. вул. Молоткова, 85в м. Черкаси в оренду під майновий комплекс.

Пунктом 6.3 договору визначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-денний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.

Договір зареєстровано в Черкаській регіональній філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 09.06.2004 за № 756.

Факт передачі в оренду вказаної земельної ділянки підтверджується підписаним та скріпленим печатками сторін актом приймання-передачі від 06.03. 2004 (а.с.15).

Відповідно до пункту 12 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.05.2010 з метою приведення розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства, у зв'язку з внесенням змін до Закону України "Про оренду землі", Черкаською міською радою було прийнято рішення № 5-657 "Про плату за оренду землі", згідно з яким ставка орендної плати була встановлена в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Рішенням Черкаської міської ради № 5-656 від 13.05.2010 "Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси" змінені показники грошової оцінки земель в м. Черкаси, зокрема базова вартість одного квадратного метра земельної ділянки земель в м. Черкаси була встановлена в розмірі 127,28 грн. Рішення набрало законної сили з 17.05.2011 з прийняттям ухвали Київським апеляційним адміністративним судом від 17.05.2011 у справі № 2-а-791/11/2316.

Відповідно до витягу № 636 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, грошова оцінка ділянки, якою користується відповідач, становить 1 834 453,25 грн.

Предметом даного судового спору є вимога Черкаської міської ради про внесення змін до договору оренди земельної ділянки в частині нормативної грошової оцінки та розміру орендної плати. Ця вимога мотивована необхідністю приведення договору оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства.

Задовольняючи позов господарські суди виходили з того, що у договорі оренди землі його сторони погодили порядок здійснення розрахунку орендної плати з урахуванням індексів інфляції та змін нормативної грошової оцінки протягом дії договору, тому починаючи з 17.05.2011 - дата введення в дію рішення Черкаської міської ради від 13.05.2010 № 5-656 "Про затвердження показників грошової оцінки земель м. Черкаси" суму орендної плати за землю відповідач має визначати виходячи із нової нормативної грошової оцінки орендованої ним земельної ділянки згідно з новим витягом технічної документації про її нормативну грошову оцінку, а Черкаська міська рада вправі вимагати від орендаря приведення договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін до пунктів 2.4., 4.1., 4.2. договору.

Колегія суддів дійшла до висновку, що прийняті у справі судові рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, враховуючи наступне.

В пункті 4.2. договору оренди землі зазначено, що розмір грошової оцінки земельної ділянки та орендної плати не є сталим і змінюється у випадку проведення її щорічної індексації та внесення змін до законодавства, без внесення змін та доповнень до цього договору (а.с.10), тобто автоматично.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Незважаючи на те, що договором оренди землі передбачено автоматичну зміну орендної плати, тобто без внесення змін та доповнень до договору, позивач, з посиланням на необхідність приведення розміру орендної плати, встановленого у договорі, у відповідність до вимог чинного законодавства, у своїй позовній заяві просить суд внести відповідні зміни до договору.

Якщо умовами договору оренди землі передбачено, що розмір орендної плати не є сталим і зміни до неї пов'язані з проведенням її щорічної індексації та внесенням змін у законодавство, вносяться автоматично (тобто без внесення змін у договір), а пункт 9.4. договору передбачає, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату, з урахуванням пункту 4.2. договору, судам слід було з'ясувати в чому полягає порушене право позивача і яким, в такому випадку, повинен бути спосіб захисту порушеного права.

Крім того, колегія вважає недостатньо обґрунтованими висновки судів в частині встановлення в договорі оренди річної орендної плати з 17.05.2011 в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Згідно з абзацом другим частини першої статті 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки). Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам частини першої статті 15, статті 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 статті 14 Податкового кодексу України). Згідно з положеннями статті 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Також за підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Згідно з пунктами 288.1, 288.4 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Згідно з пунктом 288.4., підпунктами 288.5.1., 288.5.2. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України в редакції на дату звернення прокурора з позовом до місцевого господарського суду розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки, не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

З наведених вище положень Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що зазначені законодавчі акти не встановлюють конкретний розмір орендної плати за земельну ділянку, який має бути зазначений у договорі оренди, Податковий кодекс України передбачає лише порядок визначення орендної плати за землю та граничні розміри орендної плати.

Таким чином, розмір орендної плати у вигляді відсотків визначається за взаємною згодою сторін, але в межах граничних розмірів орендної плати, встановлених Податковим кодексом України.

Одностороннє збільшення відсотків від грошової оцінки земельної ділянки при розрахунку ставки орендної плати, в межах статті 288 Податкового кодексу України не є приведенням договору у відповідність до норм чинного законодавства.

Суди не врахували, що договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін, і тому суд не може зобов'язати іншу сторону договору внести зміни до нього поза наведених законодавством підстав; зацікавлена сторона може просити суд внести зміни до договору згідно з рішенням суду лише у випадках, передбачених законом та договором.

Колегія дійшла до висновку, що господарські суди не навели у судових рішеннях обставин, що свідчили б про наявність визначених законом чи договором підстав для внесення судом змін у договір за ініціативою орендодавця у разі зміни ним ставки орендної плати в діючому договорі оренди земельної ділянки в межах граничних розмірів орендної плати.

Таким чином, висновки господарських судів в частині встановлення в договорі оренди річної орендної плати в розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, колегія не може визнати достатньо обґрунтованими.

Колегія також вважає недостатньо обґрунтованими висновки господарських судів щодо дати набрання чинності змінами в договір за минулий період, а саме з 17.05.2011. При цьому, суди обмежилися лише висновком про те, що це не суперечить нормам чинного законодавства. З цього приводу колегія зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Порядок набрання чинності рішенням суду встановлено процесуальним законодавством і не вирішується у судовому засіданні. В той же час, судом може бути встановлений момент у часі, з якого договір вважатиметься зміненим або розірваним.

Однак визначення цього моменту повинно бути обґрунтованим з посиланням на норми матеріального права, які передбачають певні обставини, з якими дата набрання чинності змін до договору є іншою від дати набрання чинності рішенням суду.

Частиною першою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо.

Слід мати на увазі, що розповсюдження змін до договору на минулий період, (більш ніж 3 роки до подачі позову) є суттєвою обставиною, з огляду на те, що за цей період договір уже виконувався його сторонами в тому об'ємі, який був передбачений умовами договору на той час, в т.ч. щодо строків внесення орендної плати.

Отже, у випадку надання зміненим умовам зворотної сили в частині розміру орендної плати, логічно постає питання якими є строки виконання збільшеного зобов'язання за минулий період. В пункті 4.3. договору передбачено щомісячне внесення орендарем орендної плати. В цей пункт договору позивачем зміни не вносяться, новий строк виконання збільшеного зобов'язання не встановлено. Втім, ці обставини мають суттєве значення для правильного вирішення даного судового спору.

Надаючи зміненим умовам зворотної сили за три роки до подачі позову, суди не надали належної правової оцінки зазначеним обставинам, з точки зору правової визначеності правових відносин, які виникли між сторонами цього договору.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати рішення судів попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 (із змінами і доповненнями) рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення має бути викладено чітко, зрозуміло, грамотно (тобто не містити граматичних і стилістичних помилок, виправлень). Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого:

- чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;

- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин;

- яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскаржувані судові рішення таким вимогам не відповідають.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2015 у справі № 925/866/14 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова