Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/21717/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя : Корсак В.А.

судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши матеріали касаційної скаргифізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. у справі господарського суду№910/21717/15 міста Києва за позовомкомунального підприємства "Київський метрополітен"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1третя особаДепартамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провиселення з орендованого майна та зобов'язання вчинити діїза зустрічним позовомФОП ОСОБА_1до третя особаКП "Київський метрополітен" Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)про за участю представників сторін: позивача - відповідача - третьої особи - визнання договору поновленим та продовженим Швед Я.О. дов.№37 від 26.01.2016 ОСОБА_3 дов. б/н від 21.07.2015 Шумінська Ю.Ю.дов.№062/02/07-26 від 04.01.2016В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), з позовними вимогами про виселення відповідача з орендованого майна, а саме: з частини вестибюлю загальною площею 26,2 кв.м., що знаходиться на станції метро "Героїв Дніпра", та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції, що належать відповідачу.

У жовтні 2015 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено зустрічний позов у справі про визнання укладеним між сторонами та третьою особою договору про передачу майна територіальної громади місті Києва в оренду №370 від 01.06.2012 таким, що є поновленим та продовженим на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені цим договором, а саме до 13.10.2016.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2015( суддя Демидов В.О.), залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 ( судді Калатай Н.Ф., Рябуха В.І., Ропій Л.М.)первісний позов задоволено повністю, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Судові рішення вмотивовані тим, що укладений між сторонами та третьою особою договір про передачу майна територіальної громади м. Києва в оренду №370 від 01.06.2012 припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на якій його було укладено, а відтак, відсутні правові підстави для продовження користування орендарем майном метрополітену, що є підставою для задоволення позовних вимог про виселення відповідача за первісним позовом з орендованого майна та зобов'язання демонтувати тимчасові конструкції, що йому належать, та відсутність підстав для визнання договору оренди поновленим на новий строк.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки в первісній позовній заяві не було зазначено, кого саме суд повинен зобов'язати демонтувати тимчасові конструкції, а також тим, що КП "Київський метрополітен" не є повноважним розпоряджатись комунальною власністю.

Заслухавши присутніх представників сторін та третьої особи, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.06.2012 між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), правонаступником якого є Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) - орендодавцем, ФОП ОСОБА_1 (орендар) та КП "Київський метрополітен" (підприємство-балансоутримувач) було укладено тристоронній Договір №370 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду, за яким орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 12.04.2012 №115 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, а саме частину вестибюлю, визначену тимчасовими огороджуючими спорудами на станції метро "Героїв Дніпра" для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі комунального підприємства "Київський метрополітен".

01.06.2012 сторонами Договору підписано тристоронній акт приймання-передачі нерухомого майна, яким третя особа і балансоутримувач передали, а орендар прийняв в орендне користування згідно з Договором частину вестибюлю, що перебуває на балансі метрополітену, загальною площею 26,2 кв.м, розташовану на станції метро "Героїв Дніпра".

Згідно з п. 9.1 Договору, Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 01.04.2012 до 27.07.2013.

Звертаючись до суду з первісним позовом, КП "Київський метрополітен" посилалося на закінчення строку дії Договору, вимагало зобов'язати орендаря повернути підприємству орендоване майно, в той час як орендар у зустрічному позові, виходив з того, що строк оренди становить 1 рік 26 днів, та посилаючись на те, що через відсутність заяв про не продовження дії Договору він поновлювався і продовжувався на термін до 22.08.2014 і на термін до 17.09.2015, і з огляду на відсутність заперечень уповноваженої на це особи протягом місяця після 17.09.2015, вважав, що Договір у встановленому чинним законодавством порядку продовжив свою дію, з огляду на що просить визнати Договір поновленим та продовженим на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені Договором, а саме до 13.10.2016.

Вирішуючи справу по суті, суди попередніх інстанцій підставно керувались приписами ч. 1 ст. 759 ЦК України, згідно якого за договором найму (оренди), наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Частина 1 ст. 763 ЦК України встановлює, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частина 3 статті 17 цього Закону встановлює, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в пункті 9.7 тристороннього Договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

05.08.2013 комунальне підприємство "Київський метрополітен" направило на адресу орендаря повідомлення №655-НЗК від 01.08.2013 про припинення дії договору оренди, в якому з посиланням на те, що строк дії Договору закінчився 31.07.2013, повідомило про припинення строку дії Договору та відмову від продовження його дії, та просило протягом 10 днів з моменту отримання даного повідомлення звільнити об'єкт оренди від своїх тимчасових огороджуючи конструкцій (кіосків) та передати орендоване майно по акту приймання-передачі.

Надсилання вказаного листа підтверджується копією фіскального чеку пошти №0511 від 05.08.2013 та реєстру на відправку кореспонденції. Крім того, факт отримання орендарем вказаного листа підтверджується особистим підписом орендаря на ньому. За таких обставин суди дійшли висновку про доведеність факту повідомлення орендаря в межах місячного терміну після закінчення строку дії Договору про заперечення щодо продовження строку його дії.

Суди врахували також умови укладеного сторонами Договору, а саме те, що пунктом 9.7 Договору унормовано, що продовження строку дії Договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені ним, оформлюється додатковою угодою, проте докази укладення такої угоди в матеріалах справи відсутні, що є додатковою підставою вважати закінченим строк дії Договору.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" роз'яснено, що якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у разі, в тому числі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено факт припинення договору оренди у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено, у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом про визнання Договору таким, що є поновленим та продовженим на тих саме умовах і на той саме термін, що передбачені цим договором, а саме до 13.10.2016, судами відмовлено.

Водночас з висновком суду першої інстанції про те, що Орендар при зверненні з зустрічним позовом неправильно обрав спосіб захисту порушеного права або оспорюваного інтересу, не погодився суд апеляційної інстанції з огляду на те, що така правова позиція є вірною стосовно випадків, коли між сторонами відсутній спір щодо такого продовження, в той час як в даній справі такий спір існує.

Посилання ФОП ОСОБА_1 в касаційній скарзі на те, що суди вийшли за межі позовних вимог, оскільки в первісній позовній заяві не було зазначено, кого саме суд повинен зобов'язати демонтувати тимчасові конструкції, а також тим, що КП "Київський метрополітен" не є повноважним розпоряджатись комунальною власністю, - були предметом розгляду в апеляційному суді.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Також ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Сторони у пункті 7.6 тристороннього Договору оренди визначили, що у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди комунальному підприємству "Київський метрополітен" у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії Договору оренди. В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

Згідно з п. 8.5.6 Договору оренди у разі припинення дії Договору орендар звільняє орендовану частину приміщення переходу станції метро "Героїв Дніпра" в термін, визначений п. 4.15 Договору, від своїх огороджуючих конструкцій.

Пунктом 4.15 Договору сторони визначили, що орендар після припинення дії Договору зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.

Відтак, суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, підставно зобов'язав саме орендаря - фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 демонтувати тимчасові огороджуючі конструкції, що належать ФОП ОСОБА_1 і знаходяться на станції метрополітену "Героїв Дніпра".

Розглядаючи посилання орендаря ФОП ОСОБА_1 на відсутність у комунального підприємства "Київський метрополітен" прав самостійно приймати рішення про передачу або відмову у передачі в оренду комунального майна, суди попередніх інстанцій виходили з приписів ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", згідно якої право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 5 ст. 60 цього Закону органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування у місті Києві є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності громади міста або знаходяться в її управлінні.

Пунктом 5.2 Статуту комунального підприємства "Київський метрополітен", передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

До захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності. Суб'єкт підприємництва, який здійснює господарську діяльність на основі права господарського відання, має право на захист своїх майнових прав також від власника.

Отже, враховуючи, що майно, передача якого в оренду є предметом Договору, закріплене за КП"Київський метрополітен" на праві господарського відання, а згідно з п. 3.2 Статуту КП"Київський метрополітен" предметом його діяльності є, зокрема, надання в оренду приміщень, обладнання іншим підприємствам та установам, суди дійшли висновку, що КП "Київський метрополітен" має достатній обсяг повноважень, в тому числі повідомляти орендаря про припинення дії Договору оренди, і звертися до суду з позовом про витребування майна після закінчення строку його дії.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів по справі, а судами було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015р. у справі №910/21717/15 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Ухвалу Вищого господарського суду України від 11.02.2016 про зупинення виконання рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2015 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2015 у справі №910/21717/15 вважати такою, що втратила чинність.

Головуючий суддя В. Корсак

Судді М. Данилова

Т. Данилова