Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2016 року Справа № 910/17619/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Полянського А.Г., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністюна постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015у справі Господарського суду№ 910/17619/15 м. Києваза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД"до третя особафірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю товариство з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг"простягнення суми

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В., дов. від 21.01.2016; Галков І.О., дов. від 27.10.2015;відповідача: Полежаєва К.О., дов. від 11.01.2016; третьої особи: Галков І.О., дов. від 10.01.2014;

В С Т А Н О В И В:

У липні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Мега Торг ЛТД" (далі - Товариство "Мега Торг ЛТД") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з фірми "Т.М.М." - товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма "Т.М.М.") 41 900,18 грн. заборгованості, яка складається з 3% річних за період з 15.05.2013 по 28.02.2015 у розмірі 5 473,64 грн. та інфляційних втрат за період з 15.05.2013 по 05.03.2015 у розмірі 36 426,54 грн.

Позовні вимоги Товариство "Мега Торг ЛТД", посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) обґрунтовувало тим, що підтверджену рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2013 у справі № 910/9562/13 заборгованість Фірми "Т.М.М." було зараховано на рахунок Товариства "Мега Торг ЛТД" лише 06.03.2015, у зв'язку із чим за заявлений період підлягають застосуванню наслідки порушення грошового зобов'язання, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.10.2015 (суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 (колегія суддів: Алданова С.О., Дикунська С.Я., Коршун Н.М.) рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015 залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Товариством "Мега Торг ЛТД" у позовній заяві.

Фірма "Т.М.М." звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 і рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2015 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково - стягнути інфляційні втрати та 3 % річних за період з 15.05.2013 по 12.02.2015, тобто до моменту зарахування заборгованості на депозитний рахунок ДВС. Викладені у касаційній скарзі вимоги Фірма "Т.М.М." обґрунтовує посиланнями на обставини справи, приписи ст. ст. 526, 527, 532, 598, 599 ЦК України, ст. ст. 32, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), ст. ст. 6, 45, 49 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та окремі роз'яснення пленумів Вищого господарського та Верховного судів України.

Інші особи, які беруть участь у справі не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу Фірми "Т.М.М." до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Фірми "Т.М.М." не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ласка Лізинг" (далі - Товариство "Ласка Лізинг") (лізингодавець) та Фірмою "Т.М.М." (лізингоодержувач) 11.04.2008 укладено договір фінансового лізингу № 1290/04/2008, за яким лізингодавець зобов'язався набути у свою власність техніку згідно з установленою лізингоодержувачем специфікацією і передати її без надання послуг по управлінню та технічній експлуатації лізингоодержувачу в якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а лізингоодержувач, зобов'язався прийняти її на умовах договору (далі - Договір лізингу);

- відповідно до п. 2.2 Договору лізингу вартість майна, що передається лізингоодержувачу складає суму еквівалентну 97 282,00 у.о., в тому числі ПДВ в розмірі 20 % - 16 213,67 у.о., виражена в гривнях України;

- на виконання Договору лізингу Товариство "Ласка Лізинг" передало у користування Фірми "Т.М.М." предмет лізингу, а саме: Автобетонозмішувач Штеттер АМ 10 FHC, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000379 від 26.08.2008 та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯПД № 419812 від 20.08.2008. Вартість переданого майна склала 750 811,12 грн.;

- Господарським судом м. Києва під час розгляду справи № 910/9562/13 встановлено, що Фірма "Т.М.М." належним чином не виконувала свої грошові зобов'язання за Договором лізингу та своєчасно не здійснювала оплату лізингових платежів. Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2013 у справі № 910/9562/13 з Фірми "Т.М.М." на користь Товариства "Ласка Лізинг" стягнуто суму основної заборгованості за Договором лізингу у розмірі 100 902,91 грн., пеню у розмірі 2 901,69 грн., 3 % річних у розмірі 580,34 грн., інфляційні втрати у розмірі 20,17 грн. та 2 088,11 грн. витрат по сплаті судового збору;

- ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.09.2014 у справі № 910/9562/13 на підставі ст. 25 ГПК України замінено стягувача - Товариство "Ласка Лізинг" на Товариство "Мега Торг ЛТД".

За приписами статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

В силу положень частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарськими судами попередніх інстанцій було з'ясовано, що грошові кошти на виконання наказу Господарського суду м. Києва № 910/9562/13 були зараховані на розрахунковий рахунок ДВС 12.02.2015, в свою чергу, Управління Державної казначейської служби України у Святошинському районі м. Києва перерахувало їх Товариству "Мега Торг ЛТД" 06.03.2015.

Заперечуючи пороти задоволення у повному обсязі позовних вимог Товариства "Мега Торг ЛТД", Фірма "Т.М.М." посилається на те, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем неправильно заявлено період стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Так, оскільки заборгованість Фірми "Т.М.М." перед Товариством "Мега Торг ЛТД" за Договором лізингу було погашено в порядку примусового виконання рішення суду, то період нарахування 3 % річних та інфляційних втрат мав закінчуватись моментом зарахування заборгованості саме на депозитний рахунок ДВС, а не фактичного зарахування коштів на рахунки Товариства "Мега Торг ЛТД".

Між тим, з такими доводами Фірми "Т.М.М." обґрунтовано не погодились господарські суди попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України оскільки, право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Законодавство не обмежує можливість позивача захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

Оскільки заборгованість, яку було стягнуто за рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/9562/13 є грошовим зобов'язанням за договором, то на неї в силу статті 625 ЦК України можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення рішення суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що рішення суду про стягнення заборгованості саме по собі не породжує цивільні права та обов'язки, та є засобом примусового виконання існуючого у відповідача обов'язку, що виник з договору, відтак, ухвалення Господарським судом м. Києва рішення від 10.06.2013 у справі № 910/9562/13 та його примусове виконання жодним чином не змінює строків виконання грошових зобов'язань, встановлених у Договорі лізингу, та критерії визнання таких зобов'язань належним чином виконаними у даному виді цивільних правовідносин.

Як вірно наголошено судами попередніх інстанцій, кошти боржник має сплатити за час прострочення по день надходження коштів на рахунок належного кредитора, а не на рахунок органу державної виконавчої служби, оскільки саме в цей день припинилось порушення майнових прав та інтересів кредитора, а боржник є таким, що виконав грошові зобов'язання за Договором лізингу належним чином, і це зобов'язання відповідно до ст. 599 ЦК України припинилося внаслідок його виконання.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 04.07.2011 у справа № 13/210/10.

Розрахунок заявлених до стягнення з Фірми "Т.М.М." на користь Товариства "Мега Торг ЛТД" інфляційних втрат та 3 % річних колегією суддів касаційної інстанції перевірено та визнано арифметично вірним.

За таких обставин, враховуючи підтвердженість матеріалами справи наявності заборгованості Фірми "Т.М.М." перед Товариством "Мега Торг ЛТД" за Договором лізингу у заявлений позивачем період, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову у повному обсязі законним.

Доводи Фірми "Т.М.М.", викладені у її касаційній скарзі, наведених висновків не спростовують та не впливають на них.

Окрім того, як з'ясовано судом касаційної інстанції, посиланням Фірми "Т.М.М." на неправильний обрахунок позивачем періоду стягнення 3 % річних та інфляційних втрат було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій, у зв'язку із чим такі посилання скаржника відхиляються колегією суддів Вищого господарського суду України як необґрунтовані.

На підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України постанова Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги Фірми "Т.М.М. не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанцій та не впливають на них, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 та 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу фірми "Т.М.М." - товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2015 у справі № 910/17619/15 Господарського суду м. Києва - без змін.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя А.Г. Полянський

Суддя Г.М. Мачульський