Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 911/2475/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Демидової А.М.,

суддів Владимиренко С.В.,

Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"на рішення господарського суду Київської області від 18.07.2014 р. (суддя Ейвазова А.Р.)та на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р. (судді: Рябуха В.І., Ропій Л.М., Сітайло Л.Г.)у справі№911/2475/14 господарського суду Київської областіза позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"доКомунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської радипростягнення 18 324 грн. 86 коп.за участю представників: від позивача Цибізова О.О., довіреність №35/10 від 30.12.2013 р.від відповідача Данилюк Л.В., довіреність №68 від 07.02.2014 р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Київської області від 18.07.2014 р. у справі №911/2475/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р., позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз") до Комунально-побутового підприємства "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради (далі - КПП " Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради) про стягнення 18 324 грн. 86 коп. задоволено частково, стягнуто з відповідача 9 884 грн. 08 коп. 3% річних та 985 грн. 45 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з судовими актами, прийнятими господарськими судами попередніх інстанцій, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р., рішення господарського суду Київської області від 18.07.2014 р. у справі №911/2475/14 в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме безпідставністю відмови в нарахуванні 3% річних та інфляційних втрат на суму пені.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 15.09.2014 р., колегією суддів у складі: головуючий суддя - Демидова А.М., судді: Владимиренко С.В., Ємельянов А.С. (доповідач у справі), касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 23.09.2014 р.

В судове засідання 23.09.2014 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні просив скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р., рішення господарського суду Київської області від 18.07.2014 р. у справі №911/2475/14 в частині відмови в задоволенні позову та в цій частині винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти касаційної скарги, просив оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вимоги щодо належності та допустимості доказів закріплені в ст. 34 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що закріплено в ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Пунктом 4 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Крім того, в ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.10.2012 р. у справі №16/075-12/14 встановлено факт поставки відповідачу природного газу та допущення останнім порушення строку виконання зобов'язання з оплати природного газу, переданого у період з січня по квітень 2011 року, внаслідок чого стягнуто з КПП "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" 959 046 грн. 45 коп. основного боргу, 72 060 грн. 83 коп. пені за період з 15.02.2012 р. по 15.08.2012 р., 15 368 грн. 76 коп. інфляційних втрат за період з квітня 2011 р. по квітень 2012 р., 46 973 грн. 34 коп. процентів за період з 21.03.2011 р. по 15.08.2012 р., а також 21 868 грн. 99 коп. судового збору.

Судами попередніх інстанцій у справі №911/2475/14 встановлено, що 12.11.2012 р. між Територіальним органом Казначейства в Київській області, Головним фінансовим управлінням Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Ірпінської міської ради, Виконавчим комітетом Ірпінської міської ради, КПП "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" та НАК "Нафтогаз України" укладено договори №253/517 ГУ від 12.11.2012 р. та № 694/517-ГУ від 07.12.2012 р., якими визначено порядок погашення заборгованості КПП "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у розмірі відповідно: 50 454 грн 98 коп. та 908 591 грн. 47 коп.

На виконання відповідних договорів відповідачем перераховано позивачу 50 454 грн. 98 коп. та 908 591 грн 47 коп., що підтверджено платіжними дорученнями №U1842756 від 26.11.2012 р. та №U2032868 від 21.12.2012 р., які містяться в матеріалах справи.

Отже, на даний час відповідач виконав перед позивачем свої зобов'язання з оплати поставленого у відповідний період природного газу.

Предметом судового розгляду у справі №911/2475/14 є вимога позивача до відповідача про стягнення 3% річних, нарахованих на суму основного боргу, інфляційних втрат, нарахованих на суму пені та 3% річних, нарахованих на суму пені.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 вказаного кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Одночасно, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на встановлений в рішенні господарського суду Київської області від 17.10.2012 р. у справі №16/075-12/14 факт несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого газу, місцевим та апеляційним господарськими судами у справі №911/2475/14 правильно застосовано наведені норми ст. 625 Цивільного кодексу України та обґрунтовано задоволено вимогу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КПП "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення 3% річних нарахованих на суму основного боргу в розмірі 9 884 грн. 08 коп.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 вказаного кодексу, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, що зазначено ч. 3 ст. 549 даного кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Проаналізувавши вищенаведені правові норми, господарські суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що пеня не є грошовим зобов'язанням, а, отже, чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму пені.

Судова колегія Вищого господарського суду погоджується з наведеною позицією господарських судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Як встановлено в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до норм чинного законодавста, пеня - це один із видів забезпечення виконання основного зобо'язання, в тому числі й грошового.

В ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" прямо вказано, що до грошових зобов'язань боржника не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду.

З огляду на викладене, на суму пені не може бути здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, навіть якщо така штрафна санкція стягнута у судовому порядку, оскільки рішення суду про стягнення пені не породжує зобов'язальних правовідносин.

Вказаної правової позиції також дотримується Верховний суд України, що, зокрема, викладено в постанові від 18.02.2014 р. у справі №3-2гс14.

За таких обставин, вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до КПП "Теплоенергопостач" Ірпінської міської ради про стягнення 4 972 грн. 20 коп. та 3 468 грн. 58 коп., як інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму пені, не підлягають задоволенню

Таким чином доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1119 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Отже, враховуючи, що місцевим та апеляційним господарськими судами було у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам була надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування прийнятих судами попередніх інстанцій судових рішень відсутні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2014 р. та рішення господарського суду Київської області від 18.07.2014 р. у справі №911/2475/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді: С.В. Владимиренко

А.С. Ємельянов