Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 909/270/14

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий (доповідач), судді Вовк І.В., Палій В.В.

розглянув касаційні скарги державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ (далі - Інспекція), та

управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ (далі - Управління),

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014 та

постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2014

зі справи № 909/270/14

за позовом Управління

до колективного підприємства торгово-виробничої фірми "Соя", с. Колодіївка Тисменицького району Івано-Франківської області (далі - КП "Соя"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Інспекція

про стягнення 55 781, 63 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

Управління - Яремин І.І.,

КП "Соя"- Олійника Д.І.,

Інспекції - не з'яв.

За результатами розгляду касаційних скарг Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Управління звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з КП "Соя" збитків у сумі 55 781,63 грн.

Позов мотивовано тим, що під час перевірки господарської діяльності позивача Інспекцією встановлено, що в укладеному Управлінням та КП "Соя" договорі про закупівлю товарів за державні кошти від 22.03.2011 № 07/11-107 (далі - Договір) завищено вартість товару, порівняно з середніми ринковими цінами в регіоні, що призвело до зайвих витрат з державного бюджету на суму 55 781,63 грн., і відповідач зобов'язаний відшкодувати ці збитки.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.04.2014 (суддя Матуляк П.Я.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 (колегія суддів у складі: суддя Скрипчук О.С. - головуючий,судді Дубник О.П., Матущак О.І.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі Управління просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами статей 43 33 Господарського процесуального кодексу України та частини другої статті 224 Господарського кодексу України.

Інспекції у касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення у зв'язку з невірним застосуванням законодавства у сфері державних закупівель.

Доводи касаційних скарг зводься до того, що всупереч висновків господарських судів, визначені Інспекцією суми, на які завищено вартість товару, що реалізувався за Договором, є завданими відповідачем збитками, тому в задоволенні позову відмовлено безпідставно.

Відзив на касаційні скарги не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників Управління та КП "Соя", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з таких фактичних даних:

- за умовами Договору КП "Соя" зобов'язалося поставляти Управлінню у 2011 році товари (продукти харчування) в асортименті, кількості та за ціною, зазначеними у специфікації (додаток № 1 до Договору);

- строк Договору встановлено з 22.03.2011 і до 31.12.2011; але у пункті 10.3 Договору зазначено, що він застосовується до відносин, що виникли до його підписання;

- 30.12.2011 було підписано додаткову угоду до Договору № 07/11-107/1, якою погодили, що строк договору продовжено з 01.01.2012 на необхідний для проведення процедури закупівлі строк; ціна Договору на цей час складає 447 435, 18 грн.;

- з 01.02.2011 по 14.03.2011 КП "Соя" поставило Управлінню товар на суму 384 800 грн., яка була оплачена останнім;

- 31.05.2012 Інспекція надіслала Управлінню листа № 810-14/939 про усунення виявлених ревізією фінансово-господарської діяльності Управління за період з 01.01.2010 по 01.03.2012 порушень, які відображені в акті ревізії від 24.04.2012;

- у цьому листі, зокрема, зазначено, що з лютого по березень 2011 року відповідачем постачалась позивачу продукція рослинництва за цінами, вищими за середньоринкові на загальну суму 63 558, 34 грн.;

- 12.06.2012 Управління надіслало КП "Соя" претензію № 02-5/1755, у якій просило з посиланням на згадану ревізію відшкодувати збитки в сумі 7 776,71 грн.;

- дану суму КП "Соя" сплатило;

- 17.02.2014 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 02-5/499 про оплату 55 781,63 грн. з тих же підстав; цю суму відповідач не сплатив.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 3 Закону закупівля повинна здійснюватись з дотриманням, зокрема, принципу максимальної економії та ефективності, що забезпечується шляхом проведення процедур конкурсних торгів.

За змістом Закону України "Про здійснення державних закупівель" (зокрема, в чинних на час укладання досліджених у справі правочинів редакції) ініціатива з акцептування економічно вигідної цінової пропозиції та укладання договору про державну закупівлю товару покладається на замовника.

Частиною першою статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина друга статті 224 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене місцевий та апеляційний господарські суди, відмовляючи в задоволенні позову обґрунтовано виходили з того, що у справі відсутні фактичні дані про порушення відповідачем господарських зобов'язань за Договором або встановлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, у тому числі вимог, встановлених Законом України "Про здійснення державних закупівель".

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Керуючись статтями 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 24.04.2014 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.06.2014 зі справи № 909/270/14 залишити без змін, а касаційні скарги державної фінансової інспекції в Івано-Франківській області та управління освіти і науки виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради - без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Вовк

Суддя В. Палій