Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 6/166

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. - головуючий(доповідач), судді Вовк І.В., Палій В.В.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Укржитлосервіс", м. Київ (далі - ДП "Укржитлосервіс"),

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014

зі справи № 6/166

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій", м. Київ (далі - ТОВ "Центр інфотехнологій"),

до ДП "Укржитлосервіс"

про стягнення 319 407, 94 грн.

Судове засідання проведено за участю представників:

ТОВ "Центр інфотехнологій"- Токаренка Я.С.,

ДП "Укржитлосервіс"- Сапсай С.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Центр інфотехнологій" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП "Укржитлосервіс" 319 407, 94 грн.

Позов мотивовано тим, що ТОВ "Центр інфотехнологій" на підставі певних договорів отримало право вимоги на суму боргу, що утворилася у зв'язку з невиконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої теплової енергії протягом листопада-грудня 2006 року за укладеним з закритим акціонерним товариством "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" договором від 01.01.1998 № 460106 (далі - Договір).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2014 (суддя Ковтун С.А.) позов задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 269 407, 94 грн.; провадження у справі в частині стягнення 50 000 грн. припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 (колегія суддів у складі: суддя Лобань О.І. - головуючий, судді Майданевич А.Г., Федорчук Р.В.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині задоволення позову про стягнення 20 000 грн. боргу за період 01.11.2006-01.01.2007 та припинено провадження у справі в цій частині; в решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ДП "Укржитлосервіс" просить Вищий господарський суд України постанову апеляційного господарського суду скасувати, а справу передати на новий розгляд внаслідок порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що вартість теплової енергії за Договором визначалася з урахуванням податку на додану вартість (ПДВ), тому сума заборгованості, яка є предметом спору у справі, включає в себе цей податок, який не може бути відшкодовано ДП "Укржитлосервіс".

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

У прийнятті судових рішень зі справи попередні судові інстанції виходили з таких фактичних даних:

- ТОВ "Центр інфотехнологій" на підставі укладеного публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" договором факторингу від 28.09.2012 № 28/09/12 та укладеного останнім з ТОВ "Центр інфотехнологій" договору факторингу від 04.10.2012 № 04/10/12 отримало право вимоги за Договором;

- згідно з умовами Договору закрите акціонерне товариство "Енергогенеруюча компанія "Укр-Кан Пауер" (правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Екостандарт") зобов'язалося за плату виробляти, систематично поставляти та передавати у власність виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління Кабінету Міністрів України, (що було реорганізоване в ДП "Укржитлосервіс") теплову енергію у вигляді гарячої води;

- строк Договору згідно з його пунктом 10.1 було продовжено, у тому числі на час виникнення спірної заборгованості;

- пунктом 6.5 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно розрахуватися за теплову енергію платіжним дорученням не пізніше 28 числа поточного місяця;

- протягом зазначеного позивачем періоду з листопада по грудень 2006 року за Договором було поставлено теплову енергію відповідно до актів приймання-передачі за листопад 2006 № 11/2006-460106 та № 01.12.06-460106 на загальну суму 344 420,05 грн. (з урахуванням ПДВ);

- реєстрами від 10.11.2006 № 371, від 12.12.2006 № 384 підтверджується про перерахування відшкодованих пільг та субсидій за теплопостачання в листопаді та грудні 2006 року на суму 25 012,11 грн.; отже, заборгованість відповідача за відповідний період складає 319 407,94 грн.;

- зазначена сума заборгованості підтверджується також рухом коштів на особовому рахунку відповідача 460106;

- 27.02.2009 (під час розгляду даної справи) ДП "Укржитлосервіс" оплатило платіжним дорученням № 1150 спожиту в листопаді 2006 року за Договором теплову енергію у сумі 50 000 грн.;

Апеляційним господарським судом додатково встановлено, що:

- 31.10.2011 сторони підписали угоду № 4-2011 про реструктуризацію заборгованості за Договором;

- у справі наявне платіжне доручення ДП "Укржитлосервіс" від 26.01.2007 № 3351 про сплату 20 000 грн. за спожиту в грудні 2006 року теплову енергію;

- отже, заборгованість за Договором за період 01.11.2006-01.01.2007 складає суму 249 407, 94 грн. (319 407, 94 грн. - 20 000 грн. - 50 000 грн.).

- сума боргу є вартістю спожитої теплової енергії згідно Договору з урахуванням ПДВ; відповідно ТОВ "Центр інфотехнологій" на підставі згаданих договорів факторингу отримало право вимоги на суму, що включає ПДВ.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 1077 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Отже, господарськими судами у справі встановлено, що зібрані у справі докази підтверджують право вимоги позивача на зазначену суму боргу, що утворилася внаслідок несплати відповідачем поставленої за Договором протягом 01.11.2006-01.01.2007 теплової енергії.

Оскільки під час розгляду даної справи заборгованість було частково сплачено, у тому числі додатково дослідженим апеляційним господарським судом платіжним дорученням на суму 20 000 грн., господарські суди припинили провадження у справі у відповідних частинах.

При цьому, зокрема, апеляційним господарським судом правомірно залишено поза увагою доводи відповідача про те, що задоволена сума має бути зменшена на суму ПДВ, тому що позивач відмовляється надати податкові накладні, з тих підстав, що дії платника податків регулюються податковим законодавством, і відповідні спори непідвідомчі господарським судам.

Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.

Підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду відсутні.

Керуючись статтями 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2014

зі справи № 6/166 залишити без змін, а касаційну державного підприємства "Укржитлосервіс" - без задоволення.

2. Повернути державному підприємству "Укржитлосервіс" з державного бюджету України зайво сплачений за платіжним дорученням від 22.07.2014 № 7192 судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 1 780, 60 грн.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Вовк

Суддя В. Палій