Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2014 року Справа № 5021/1639/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумахна ухвалувід 24.06.2014 господарського суду Сумської області та постановувід 07.08.2014 Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 5021/1639/2011 господарського суду Сумської областіпро банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія", м. СумиліквідаторЧупрун Є.В. м. Суми представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Сумської області від 22.07.2011 порушено провадження у справі № 5021/1639/2011 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Фрунзе-Будіндустрія" (далі - боржник).

Постановою господарського суду Сумської області від 29.05.2012 визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора банкрута, зобов'язано його вчинити певні дії та інше.

06.06.2014 Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах (далі - УПФУ в м. Сумах, кредитор) звернулось до суду з заявою про визнання поточних грошових вимог до боржника на загальну суму 18 377,57 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 24.06.2014 (суддя Спиридонова Н.О.) відмовлено у задоволенні заяви УПФУ в м. Сумах у визнанні поточних грошових вимог до боржника в загальній сумі 18 377,57 грн.

Постановою Харківського господарського суду від 07.08.2014 (судді: Лакіза В.В. - головуючий, Бородіна Л.І., Пуль О.А.) вказану ухвалу залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення.

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство), Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На думку кредитора, заявлені ним поточні грошові вимоги є зобов'язаннями боржника, що виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, тому ці вимоги підлягають визнанню у повному обсязі.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав, а вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства (розпорядження майном та санації), можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури. Також згідно положень зазначеної статті у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута.

Системний аналіз норм статті 1, ч. 1 ст. 23, ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство, які є спеціальними, а отже пріоритетними у застосуванні відносно інших законодавчих актів України в правовідносинах банкрутства, свідчить, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора.

Отже, після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у боржника не виникає будь-яких нових поточних зобов'язань, у т.ч. зі сплати обов'язкових платежів, що можуть бути заявлені в порядку статті 23 Закону про банкрутство.

У ліквідаційній процедурі нові зобов'язання у банкрута в особі його органу управління -ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство.

Такими випадками є зобов'язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону про банкрутство).

Що стосується платежів до Пенсійного фонду України, то відповідні нарахування боржнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання останнього банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 у справі № 6/108-09, від 08.04.2014 у справі №10/Б-711 які згідно зі ст. 11128 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та судів України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені у якості поточних грошові вимоги УПФУ в м. Сумах в загальній сумі 18 377,57 грн. становлять заборгованість боржника з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період вересень 2013 - травень 2014 років.

Отже, грошові вимоги кредитора не мають характеру поточних у розумінні статті 1 Закону про банкрутство, оскільки нараховані після визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення про відмову УПФУ в м. Сумах у визнанні поточних грошових вимог до боржника підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що вищезазначені обов'язкові у тому числі і для кредитора, як суб'єкта владних повноважень, висновки Верховного Суду України щодо порядку виникнення поточних грошових вимог боржника у процедурі банкрутства мали місце ще у березні 2014 року. Також постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2014 у даній справі вже були залишені без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову кредитору у визнанні аналогічних поточних грошових вимог до боржника, з посиланням у тому числі на правову позицію Верховного Суду України. Проте, ігноруючи обов'язкові рішення Верховного Суду України, УПФУ у м. Сумах у черговий раз у червні 2014 року звернулося до боржника з поточними грошовими вимогами та у подальшому оскаржувало до всіх судових інстанцій законну ухвалу суду про відмову у визнанні таких вимог. Зазначені обставини беззаперечно свідчать про зловживання кредитором правом на судовий захист. Більше того, такі дії кредитора завдають додаткових безпідставних збитків Державному бюджету України, зокрема у вигляді здійснення численних поштових відправлень.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 14, 23, 25, 30 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11128 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сумах залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 07.08.2014 та ухвалу господарського суду Сумської області від 24.06.2014 у справі № 5021/1639/2011 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич