ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року Справа № 915/920/16

Вищий господарський суд України у складі: суддя Палій В.В. - головуючий (доповідач), судді Селіваненко В.П. і Студенець В.І.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОЛЬВІЯ", с. Бовбасівка Полтавської області,

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016

у справі № 915/920/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" (далі - ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ"), с. Бовбасівка Полтавської області,

до товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" (далі - ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ"), м. Миколаїв,

про стягнення 82 632,00 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" (з урахуванням додатково наданого розрахунку до позову вих. від 29.09.2016) про стягнення 67 332,00 грн. заборгованості (з них: 51 000,00 грн. основного боргу, 11 220,00 грн. пені, 3896,40 грн. інфляційних втрат, 1215,62 грн. - 3% річних), яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати товару, одержаного за договором продажу сільськогосподарської продукції від 12.10.2015 № 43 (далі -Договір).

ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" у заяві від 31.08.2016 частково визнало позов, а саме в частині вимог про стягнення: 51 000,00 грн. основного боргу, 3896,40 грн. інфляційних втрат, 1215,62 грн. - 3% річних. При цьому відповідач звернувся до місцевого господарського суду із заявою від 31.08.2016 про розстрочку виконання рішення суду у справі згідно з графіком, наведеним у заяві.

Згідно із заявою про збільшення і уточнення позовних вимог (вих. від 26.09.2016), яка надійшла до суду 29.09.2016 та прийнята місцевим господарським судом до розгляду саме як заява про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача: 51 000,00 грн. основного боргу, 11 220,00 грн. пені, 3896,40 грн. інфляційних втрат, 1215,6 грн. - 3% річних, 15 300,00 грн. штрафу.

У заяві від 05.10.2016 ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" просило суд залишити без розгляду раніше подану ним заяву про розстрочку виконання рішення суду у справі.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 06.10.2016 у справі № 915/920/16 (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 40 400,00 грн. боргу, 11 146,64 грн. пені, 3896,40 грн. інфляційних втрат, 1212,99 грн. - 3% річних, 15 300,00 грн. штрафу, 1364,22 грн. судових витрат; в іншій частині позову відмовлено; заяву ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" про розстрочення виконання рішення суду залишено без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з додатковим рішенням господарського суду Миколаївської області від 17.10.2016 провадження у справі № 915/920/16 в частині стягнення з відповідача 10 600,00 грн. основного боргу припинено, за відсутності предмета спору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 (судді Діброва Г.І. - головуючий, Принцевська Н.М., Лисенко В.А.) рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2016 скасовано частково; позовні вимоги про стягнення 83 632,00 грн. задоволено частково; стягнуто з ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" на користь ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" 40 400,00 грн. основного боргу, 3896,40 грн. інфляційних нарахувань, 1212,99 грн. -3% річних, 11 146,64 грн. пені; відмовлено ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" у задоволенні позовних вимог про стягнення з ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" 15 300,00 грн. штрафу; виключено з резолютивної частини рішення від 06.10.2016 пункт 4; в іншій частині рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2016 у справі № 915/920/16 залишено без змін.

Згідно з додатковою постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 стягнуто з ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" на користь ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" 272,84 грн. судового збору за апеляційний перегляд рішення.

Згідно з ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 про виправлення описки виправлено описку в абзаці 4 резолютивної частини постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі № 915/920/16 та викладено зазначений абзац у відповідній редакції (із зазначенням про стягнення з ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" на користь ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" 937,04 грн. судового збору за подання позовної заяви).

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" просить постанову суду апеляційної інстанції від 23.11.2016 скасувати в частині відмови у стягненні 15 300,00 грн. штрафу, а рішення місцевого господарського суду у відповідній частині про стягнення з відповідача 15 300,00 грн. штрафу - залишити в силі. Скаргу мотивовано прийняттям оскаржуваного судового акту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлені про час і місце розгляду скарги.

06.03.2017 судом одержано клопотання від ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" про розгляд касаційної скарги без участі касатора. У клопотанні зазначається також про те, що касатор підтримує касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній та просить касаційну скаргу задовольнити. Також від ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи роздруківки звукозапису судового засідання місцевого господарського суду від 06.10.2016 зі справи № 915/920/16.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 07.03.2017 розгляд касаційної скарги відкладено до 21.03.2017.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" просило розглядати касаційну скаргу без участі представника ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ"; постанову апеляційного господарського суду зі справи залишити в силі, а касаційну скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 12.10.2015 ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" як продавцем та ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" як покупцем укладено Договір, відповідно до умов якого продавець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити його;

- найменування товару: насіння соняшнику (пункт 1.2 Договору). Загальна кількість товару 1872 кг (пункт 2.2 договору);

- за умовами пунктів 4.1 - 4.3 Договору загальна ціна за одиницю товару складає 30 грн./кг. Загальна вартість товару за цим договором складає 56 160 грн., в т.ч. ПДВ. Сума ПДВ за цим договором становить 9360,00 грн.;

- згідно з пунктом 5.1 Договору покупець сплачує вартість товару в наступному порядку: оплата всієї вартості товару до 30.10.2015 шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця;

- пунктами 6.4, 6.6 Договору передбачено строки відвантаження товару: не пізніше 7 робочих днів з моменту підписання даного договору. Датою поставки товару вважається дата вручення товару уповноваженому представнику покупця, що підтверджується видатковою накладною на передачу товару;

- відповідно до пункту 7.1 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто, виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

- положеннями пунктів 9.2, 9.3 Договору визначено, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформляється додатковою угодою до цього договору. Зміни та доповнення, додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- згідно з пунктом 10.2 Договору останній набуває чинності з моменту його підписання і діє до завершення розрахунків між сторонами. У всякому разі умови цього договору зберігають чинність до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором;

- згідно з додатковою угодою від 13.10.2015 № 1 до Договору параграф 7 договору доповнено наступними пунктами:

пунктом 7.5 "у випадку невиконання, неналежного виконання, у тому числі несвоєчасного виконання покупцем обов'язків згідно пункту "5.1" договору, покупець зобов'язаний додатково сплатити на користь продавця штраф в сумі 30% від суми договору, якщо затримка перерахування ним грошових коштів за поставлений товар буде понад 90 днів, тобто сягне 30 січня 2016 року;

пунктом 7.6 - у випадку порушення покупцем терміну розрахунків за договором, визначеному пунктом "5.1", покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу",

пункт 10.2 Договору викладено в такій редакції: "Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017, але не менше, ніж до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за ним";

- на виконання умов договору позивач передав відповідачу насіння соняшнику 1,872 т на загальну суму 56 160,00 грн., що підтверджується накладною від 12.10.2015 № 43, яка підписана та скріплена печатками сторін, а також довіреністю від 12.10.2015 № 11 на одержання товарно-матеріальних цінностей;

- відповідачем оплачено одержаний товар частково, а саме на суму 5 160,00 грн.;

- на момент звернення позивача до з позовом до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем за Договором склала 51 000,00 грн.;

- за прострочення виконання зобов'язання позивачем нараховано до стягнення, крім суми основного боргу, 11 220,00 грн. пені, 3896,40 грн. інфляційних втрат, 1215,6 грн. - 3% річних, 15 300,00 грн. штрафу;

- у процесі судового розгляду справи відповідачем було сплачено на користь позивача 10 600,00 грн. за отримане насіння соняшника за Договором, що підтверджується платіжним дорученням від 30.08.2016 № 91 на суму 5 600,00 грн. та платіжним дорученням від 30.09.2016 № 95 на суму 5 000,00 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з приписами частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" зобов'язання за Договором в частині оплати одержаного товару судами попередніх інстанцій обґрунтовано задоволено позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 40 400,00 грн. основного боргу, 3896,40 грн. інфляційних нарахувань, 1212,99 грн. - 3% річних, 11 146,64 грн. пені. Також суди попередніх інстанцій на законній підставі припинили провадження у справі в частині вимоги про стягнення з відповідача 10 600,00 грн. основного боргу за відсутності предмета спору.

Крім того, апеляційний господарський суд правомірно виключив з резолютивної частини рішення місцевого господарського суду пункт 4 про залишення без розгляду заяви ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" про розстрочення виконання рішення суду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України з огляду на те, що норма зазначеного пункту частини першої статті 81 ГПК України застосовується до позовних заяв, і відповідні приписи не можуть бути застосовані до заяви відповідача про залишення без розгляду його попередньо поданої заяви у справі (у даному випадку - про розстрочку виконання рішення суду). Зазначене питання підлягало вирішенню у мотивувальній частині рішення з урахуванням приписів статті 22 ГПК України.

Підставою касаційного перегляду стало питання щодо правомірності відмови судом апеляційної інстанції у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 15 300,00 грн. штрафу.

Так, приймаючи до розгляду вимогу про стягнення штрафу, яка була заявлена позивачем у заяві про збільшення і уточнення позовних вимог, та задовольняючи її, місцевий господарський суд виходив, зокрема з того, що позивач до прийняття рішення у справі вправі збільшити розмір позовних вимог.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду у відповідній частині та відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача штрафу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач не збільшив розмір позовних вимог, а змінив предмет позову, оскільки у первісному позові взагалі не було вимоги про стягнення штрафу, і така вимога є новою позовною вимогою у розумінні чинного законодавства. Збільшення вимог майнового характеру полягає у збільшенні розміру вимоги, яку вже було заявлено за рахунок збільшення періоду, уточнення існуючого розрахунку тощо. В даному випадку позивач у зверненні до суду з позовом взагалі не просив про стягнення штрафу ні в якому розмірі.

Водночас право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Як зазначено у постанові апеляційного господарського суду, згідно з протоколом судового засідання від 06.09.2016 у даній справі господарський суд Миколаївської області 06.09.2016 розпочав розгляд справи по суті; відповідно, прийняття до розгляду заяви позивача про збільшення і уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зміну предмета позову, після початку розгляду справи по суті є неправомірним.

При цьому апеляційний господарський суд відхилив доводи позивача про заявлення ним вимоги про стягнення штрафних санкцій, зазначивши про те, що штраф та пеня є окремими видами юридичної відповідальності боржника і не є однією штрафною санкцією в розумінні норм саме господарського законодавства України.

Однак Вищий господарський суд України вважає дані висновки апеляційного господарського суду помилковими з огляду на таке.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника заснованих на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав, або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

У справі, що переглядається, Договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Отже, подана позивачем заява про збільшення і уточнення позовних вимог по своїй суті не є заявою про зміну предмета позову, як помилково вважав суд апеляційної інстанції, оскільки відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки (і така вимога заявлялася позивачем у зверненні з позовом до суду), яка включає в себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Крім того, посилаючись на те, що у прийнятті до розгляду такої заяви у відповідній частині місцевому господарському суду слід було відмовити, апеляційний господарський суд у той же час відмовив у задоволенні вимоги про стягнення штрафу (посилаючись на те, що таку вимогу було заявлено після початку розгляду справи по суті), не розглядаючи її по суті, та фактично, у зв'язку з відмовою у задоволенні такої вимоги, позбавляючи позивача права на звернення з окремим позовом до суду.

У зв'язку з викладеним місцевий господарський суд обґрунтовано прийняв до розгляду та розглянув по суті відповідну заяву позивача про збільшення і уточнення позовних вимог, яка позивачем подана до прийняття рішення у справі.

Враховуючи викладене, оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про стягнення 15 300,00 грн. штрафу підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду, яким зазначену вимогу задоволено, слід залишити в силі. Також підлягає скасуванню додаткова постанова апеляційного господарського суду від 23.11.2016, відповідно до якої здійснено розподіл судових витрат за апеляційний перегляд рішення.

У зв'язку з тим, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 - частковому скасуванню, а рішення суду першої інстанції у відповідній частині - залишенню в силі, судовий збір у розмірі 1653,60 грн. з касаційної скарги стягується з ТОВ "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" на користь ТОВ "Агрофірма "ОЛЬВІЯ".

Керуючись статтями 49, 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 122 ГПК України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" задовольнити.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 зі справи № 915/920/16 скасувати в частині скасування рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2016 про стягнення 15 300,00 грн. штрафу та прийняття нового рішення у скасованій частині про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення 15 300,00 грн. штрафу.

3. Додаткову постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 про розподіл судових витрат за апеляційний перегляд рішення господарського суду Миколаївської області у справі № 915/920/16 скасувати.

4. Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 08.12.2016 зі справи № 915/920/16 про виправлення описки в частині розподілу судових витрат за подання позовної заяви скасувати.

5. Рішення господарського суду Миколаївської області від 06.10.2016 у справі № 915/920/16 в частині задоволення позовних вимог про стягнення 15 300,00 грн. штрафу та в частині розподілу судових витрат залишити в силі.

6. У решті постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 зі справи № 915/920/16 залишити без змін.

7. Здійснити поворот виконання додаткової постанови Одеського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 зі справи № 915/920/16 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" 272,84 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, - у разі подання товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" суду відповідних заяви та довідки.

8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ СЕЛЕКЦІЇ" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "ОЛЬВІЯ" 1653,60 грн. судового збору за подання касаційної скарги.

Видачу відповідних наказів доручити господарському суду Миколаївської області.

Суддя В. Палій

Суддя В. Селіваненко

Суддя В. Студенець