Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2016 року Справа № 5015/30/11(12/84)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ємельянова А.С., Ковтонюк Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційноїскаргиОСОБА_4наухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2015 у справігосподарського суду Львівської області №5015/30/11(12/84)за позовомтовариства з обмеженою відповідальності "Галичбудмонтаж"дозакритого акціонерного товариства "Ірокс"провизнання права власності на нерухоме майно та зобов'язання не чинити перешкоди в користуванні нерухомим майном,за участі представників сторін:

від позивача - не з'явилися,

від відповідача - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

10.06.2009 рішенням господарського суду Львівської області у справі №12/84 позов задоволено, визнано за ТОВ "Галичбудмонтаж" право власності на нерухоме майно - двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 49,24 кв. м., секція 67-043 на першому поверсі, та двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Зобов'язано ЗАТ "Ірокс" не чинити перешкод у користуванні ТОВ "Галичбудмонтаж" зазначеним нерухомим майном.

04.09.2015 ухвалою Львівського апеляційного господарського суду (судді Якімець Г.Г., Кравчук Н.М., Хабіб М.І.) апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення господарського суду Львівської області від 10.06.2009 повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.97 Господарського процесуального України, посилаючись на подання скарги після закінчення встановленого законом процесуального строку для її подання та за відсутності правових підстав для задоволення клопотання про відновлення цього строку.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просила скасувати ухвалу від 04.09.2015, а справу скерувати для подальшого розгляду до Львівського апеляційного господарського суду, яким за доводами заявника порушено норми процесуального права.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обгрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Положеннями ст.93 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Частиною 1 статті 53 ГПК України визначено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При цьому, в силу положень статті 33 ГПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуального строку покладається на заінтересовану сторону.

Відхиляючи клопотання заявника про поновлення пропущеного строку та повертаючи апеляційну скаргу без розгляду, суд апеляційної інстанції обгрунтовано виходив із того, що заявнику станом на 21.07.2010 року було достовірно відомо про існування оскаржуваного рішення, що підтверджується її особистою заявою на адресу прокурора Шевченківського району міста Львова з проханням необхідності звернення із заявою до господарського суду Львівської області про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 10.06.2009 у справі №12/84.

При цьому, об'єктивних причин поважності пропуску встановленого законом процесуального строку для його відновлення, судом не установлено. Тому Львівським апеляційним господарським судом при прийнятті ухвали від 04.09.2015, із застосуванням положень ст. 93, п.4 ч.1 ст.97 ГПК України обгрунтовано відхилено клопотання заявника про відновлення пропущеного процесуального строку, встановленого для звернення з апеляційною скаргою на рішення від 10.06.2009.

Положеннями ст.11113 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст.1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи заявника, викладені у касаційній скарзі не заслуговують на увагу, зводяться до переоцінки доказів, що в силу положень ст.1117 ГПК України не відноситься до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 04.09.2015 у справі №5015/30/11(12/84) господарського суду Львівської області - без змін.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань СуддяА.С. Ємельянов СуддяЛ.В. Ковтонюк