Історія справи

Постанова від 21.02.2024 року у справі №642/1763/23
Постанова ВГСУ від 21.02.2024 року у справі №642/1763/23

Постанова

Іменем України

21 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 642/1763/23

провадження № 51-6974км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженого ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника

ОСОБА_8 і засудженого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 на вироки Ленінського районного суду м. Харкова від 06 липня 2023 року та Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше не судимого,

засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1

ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 06 липня

2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК, і призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави - витрати на проведення експертиз у розмірі 10185,12 грн.

Вирішено долю речових доказів.

Як установлено судом та детально викладено у вироку, ОСОБА_7 19 вересня

2021 року, близько 14:15 в світлий час доби, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, керував технічно справним автомобілем марки «CHEVROLET NIVA», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по Лозовеньківському проспекту від вул. Клочківської у напрямку Лагерного проїзду в м. Харкові, порушуючи вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху України, скоїв зіткнення передньою частиною свого автомобіля із задньою частиною автомобіля марки «Nissan Leaf» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який стояв перед перехрестям з вул. Кільцевий шлях та вул. Беркоса в м. Харкові, в попутному напрямку пропускаючи зустрічний транспорт для здійснення повороту ліворуч. Вказаним автомобілем керував водій ОСОБА_11 та у його салоні перебував пасажир ОСОБА_10 .

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної події пасажиру автомобіля «Nissan Leaf» ОСОБА_10 , який перебував на передньому пасажирському сидінні, заподіяно тілесні ушкоджень середньої тяжкості.

Харківський апеляційний суд 19 жовтня 2023 року скасував вирок місцевого суду в частині призначеного покарання ОСОБА_7 та ухвалив новий вирок.

Призначив ОСОБА_7 покарання за ч.1 ст. 286-1 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами строком

3 роки.

В іншій частині вирок місцевого суду залишено без змін.

Вимоги та узагальнені доводи осіб, яка подали касаційні скарги

Захисник та засуджений у касаційній скарзі, не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, просять змінити судові рішення і призначити ОСОБА_7 основне покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, тобто перейти до іншого, більш м`якого виду покарання на підставі ч. 1 ст. 69 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, захисник та засуджений стверджують, що суд апеляційної інстанції призначаючи основне покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК в повному обсязі не враховав, що ОСОБА_7 вчинив нетяжкий злочин, одружений, має на утриманні малолітню дитину, є пенсіонером, позитивно характеризується, усвідомив суспільну небезпеку своїх дій, в повному обсязі визнав свою винуватість, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю інкримінованого кримінального правопорушення, добровільно на стадії досудового розслідування відшкодував завдану потерпілому шкоду. Також судами не взято до уваги, думку потерпілого.

Таким чином сторона захисту вважає, що в сукупності з обставинами, які пом`якшують покарання і істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, є підстави застосувати приписи ч. 1 ст. 69 КК.

Потерпілий в своїй касаційній скарзі просить змінити судові рішення стосовно ОСОБА_7 та перейти до іншого виду основного покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК не зазначеного в санкції цієї частини статті на підставі ч. 1 ст. 69 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи свої вимоги потерпілий посилається на те, що суди належним чином не враховали обставини, що пом`якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування шкоди на стадії досудового розслідування, обставини та дані, які характеризують особу ОСОБА_7 . Також суди безпідставно не врахували пом`якшуючу покарання обставину - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Таким чином потерпілий вважає, що призначене ОСОБА_7 основне покарання, є явно несправедливим через суворість, а тому з урахуванням обставин кримінального провадження, наявні достатні підстави застосувати приписи ст. 69 КК, тобто перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 цього Кодексу.

Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні

Захисник та засуджений підтримали доводи касаційних скарг та просили їх задовольнити. Захисник також послався на складні сімейні обставини підзахисного, у якого після пологів померла донька і на його утриманні перебуває малолітня дитина.

Прокурор заперечувала щодо задоволення касаційних скарг сторони захисту та потерпілого, ваажає, що призначене ОСОБА_12 покарання відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, просила скарги залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без зміни.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого, захисника, думку прокурора та перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах, колегія суддів уважає, що вони підлягають частковому задоволенню на таких підставах.

Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доводи сторони захисту та потерпілого наведені в касаційних скаргах фактично зводяться до зміни вироку апеляційного суду в частині призначеного покарання, оскільки призначене покарання не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого, які на переконання колегії суддів є слушними.

Частиною 2 ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо.

Частиною 1 ст. 69 КК (в редакції Закону, яка діяла на час вчинення кримінального правопорушення) передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначено, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.

Суд апеляційної інстанції, розглянувши кримінальне провадження за скаргою прокурора в якій ставилось питання про неправильне застосуванням судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК дійшов висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, підлягають задоволенню, а вирок місцевого суду - скасуванню з ухваленням нового вироку, оскільки застосування такої форми відбування покарання з іспитовим строком прямо заборонено вказаною нормою кримінального закону, враховуючи, що кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив у стані алкогольного сп`яніння, що ніким не оспорюється.

Такі висновки суду апеляційної інстанції в цій частині є обґрунтованими.

Разом з цим, вивчивши доводи касаційних скарг сторони захисту та потерпілого і перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про можливість пом`якшити призначене ОСОБА_7 основне покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК.

При цьому, Суд бере до уваги конкретні обставини цього кримінального провадження, встановлені судами попередніх інстанцій обставини, які впливають на вид та розмір покарання, зокрема безумовне визнання засудженим своєї винуватості, ступінь тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, що відноситься до нетяжких злочинів, дані про особу ОСОБА_7 , який раніше не судимий, на обліках у нарколога і психіатра не перебуває. Обставини, що пом`якшують покарання, щире каяття та добровільне повне відшкодування завданих збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Крім цього колегія суддів відповідно до приписів ч. 2 ст. 66 КК, вважає за можливе визнати пом`якшуючою покарання ОСОБА_7 обставину активне сприяння розкриттю злочину, оскільки така обставина визначена в обвинувальному акті стороною обвинувачення і ні ким не заперечується.

Також, Суд враховує позитивну характеристику з місця роботи засудженого (т. 1 а.с. 69), згідно якої він зарекомендував себе з позитивного боку, як ініціативний, досвідчений та професійно-грамотний працівник і позицію потерпілого, який просить в касаційній скарзі перейти до іншого більш м`якого виду основного покарання не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 цього Кодексу на підставі ст. 69 цього Кодексу.

Враховуючи викладене та наявність обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також беручи до уваги дані про особу засудженого, його складні сімейні обставини на час вчинення кримінального правопорушення, наявність на утриманні малолітньої дитини, думку потерпілого, відсутність обтяжуючих покарання обставин, колегія суддів уважає достатніми підставами для застосування приписів ч. 1 ст. 69 КК та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 1 ст. 286-1 цього Кодексу, а саме призначити ОСОБА_7 покарання у виді обмеження волі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги сторони захисту та потерпілого слід задовольнити частково, а вирок апеляційного суду змінити.

Керуючись статтями 369 376 433 434 436 438 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційні скарги захисника ОСОБА_8 і засудженого ОСОБА_9 та потерпілого ОСОБА_10 задовольнити частково.

Вирок Харківського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 - змінити.

Призначити ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 286-1 Кримінального кодексу Україниіз застосуванням приписів ч. 1 ст. 69 цього Кодексу покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

У решті судове рішення залишити без зміни.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3