Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2015 року Справа № 914/3490/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Коробенка Г.П.,

суддів Прокопанич Г.К., Шаргала В.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бережка С.І.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2015

у справі №914/3490/14 Господарського суду Львівської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України"

третя особа: Публічне акціонерне товариство "Львівгаз"

про стягнення 52 129,77 грн,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Державного вищого навчального закладу "Національний лісотехнічний університет України" про стягнення з відповідача 39518,19 грн. основного боргу, пені в розмірі 2923,82 грн, 3% річних в розмірі 1915,21 грн, 7% штрафу в розмірі 2766,27 грн. та 5006,27грн. інфляційних втрат за несвоєчасну сплату грошових коштів за поставлений позивачем газ.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.12.2014 (суддя Кидисюк Р.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 (судді: Орищин Г.В., Бойко С.М., Глушко Н.А.) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 182,80грн. 3% річних, 61,69 грн. інфляційних нарахувань, 914,01 грн. пені, 1383,14 грн. штрафу та 89,08 грн. судового збору.

Судові рішення обґрунтовані тим, що у відповідача фактично відсутня основна заборгованість по договору купівлі-продажу природного газу, а розмір заявлених до стягнення пені та штрафу не відповідають наслідкам порушення відповідачем своїх зобов'язань та є надмірно великі порівняно зі збитками позивача.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 549-552 Цивільного кодексу України та процесуального права ст.ст 42, 43, 83, 84 Господарського процесуального кодексу України, просить їх скасувати в частині зменшення сум пені та штрафу та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в розмірі 2923,82 грн. та 7% штрафу в розмірі 2766,27 грн. В обґрунтування вимог касаційної скарги заявник вказує на те, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не були враховані всі обставини справи, зокрема щодо правового статусу позивача та його скрутного матеріального становища.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено: 18.10.2012 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу за №12/679-ТЕ-21.

Відповідно до пункту 1.1 договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2012 році природний газ, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору продавець передає Покупцеві у період з 1 вересня 2012 року по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 38,000 тис. куб. м.

Пунктом 3.1.1. визначено, що Покупець зобов'язується укласти угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними або з газодобувними або газорозподільними підприємствами в пунктах приймання-передачі газу.

Ціна за 1000 куб. м. газу визначена у розділі 5 Договору.

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Пунктом 6.3. Договору купівлі-продажу природного газу передбачено, що кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання Покупцем умов пунктів 6.1 договору Покупець зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється у 5 (п'ять) років.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

На виконання умов Договору за відповідними актами приймання-передачі протягом листопада-грудня 2012 року позивач передав відповідачеві природний газ на загальну суму 39518,19 грн. Відповідач отриманий природний газ оплатив в повному обсязі (39518,19 грн.), проте із запізненням - платежі було здійснено 19.02.2013 та 06.03.2013, при тому, що граничний термін оплати за газ, поставлений у листопаді та грудні 2012 року настав 14.12.2012 та 14.01.2013 відповідно. При цьому господарськими судами встановлено, що здійснюючи оплату за отриманий природний газ за названим договором, відповідач випадково помилився в графі "призначення платежу", про що письмово повідомив позивача. Попри помилкове заповнення відповідачем графи "призначення платежу" у платіжних дорученнях від 19.02.2013 №181 та від 06.03.2013 №258 та посилання в них на інший номер договору, кошти за вказаними платіжними документами були перераховані саме на оплату отриманого природного газу за договором №12/679-ТЕ-21.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо відмови позивачу про стягнення з відповідача 39518,19 грн. основного боргу.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 629 Цивільного Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором правові наслідки, зокрема сплата неустойки - штрафу, пені, які обчислюється відповідно до ст. 549 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України також визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У зв'язку з простроченням оплати відповідачем отриманого природного газу, позивачем було нараховано: пеню в розмірі 2923,82 грн., 3% річних в розмірі 1915,21 грн., 7% штрафу в розмірі 2766,27 та 5006,27 грн. інфляційних втрат.

Суди перевірили правильність розрахунку вказаних сум та встановили, що до стягнення підлягають 182,80 грн. 3% річних, 61,69 грн. інфляційних нарахувань, 914,01 грн. пені, 1383,14 грн. штрафу. При цьому господарські суди дослідили наявність підстав, передбачених ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України для зменшення розміру штрафних санкцій та правомірно зменшили їх розмір на 50%.

З огляду на встановлені обставини та норми наведеного законодавства, господарські суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір у даній справі.

В силу вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Оскільки доводи касаційної скарги щодо скасування оскаржених судових рішень в частині зменшення розміру пені та штрафу потребують додаткової оцінки та переоцінки доказів у справі, то такі доводи не можуть розглядатися судом касаційної інстанції.

Касаційна інстанція, перевіривши відповідно до ч. 2 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у оскаржених рішенні та постанові, дійшла висновку про відсутність підстав для їх скасування.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2015 у справі №914/3490/14 - без змін.

Головуючий суддя Коробенко Г.П. Судді Прокопанич Г.К. Шаргало В.І.