ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року Справа № 904/7169/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"на рішення та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2014у справі№ 904/7169/13господарського судуДніпропетровської областіза позовомПрокурора Кіровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської радидоПублічного акціонерного товариства "Укртелеком"провнесення змін до пунктів 1.3, 3.1 договору оренди земельної ділянки від 28.08.2003за участю представників сторін:

позивача: повідомлений, але не з'явився;

відповідача: Тіхов О.С., дов. від 11.12.2013;

прокурора: Гудименко Ю.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014715 від 21.01.2013;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013 у справі №904/7169/13 (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Кощеєв І.М., судді - Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013 у справі № 904/7169/13 залишено без змін.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов залишити без розгляду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини.

Між позивачем (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) 28.08.2003 укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду земельну ділянку площею 0,9968 га, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:06:070:0031 згідно з планом земельної ділянки, що додається та знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Кіровський район, вул. Херсонська, 26, для фактичного розміщення будівель та споруд ЦТЕ МТТЗ.

Пунктом 1.3 договору передбачено, що грошова оцінка земельної ділянки складає 398791,067 грн. згідно довідки на моменту укладання цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 598187,60 грн.

Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку (п. 3.3 договору).

Пунктами 8.1, 8.2 договору визначено, що зміни умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо умов договору оренди та інші спори вирішуються у судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" вирішено, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання, встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,9968 га, кадастровий номер 1210100000:06:070:0031 по вул. Херсонській, 26 для земель зв'язку становить 14068440,63 грн. (довідка Управління Держземагенства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області від 16.08.2013р. № 20/20-785), і, відповідно, річна орендна плата за зазначену вище земельну ділянку становить 422060,15 грн.

Судами також встановлено, що між сторонами не було досягнуто згоди та не внесено зміни до договору оренди щодо розміру орендної плати.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

У відповідності до ст. 15 вказаного Закону, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Податковим кодексом України визначено, що плата за землю зараховується до відповідних місцевих бюджетів у порядку, визначеному Бюджетним кодексом України для плати за землю (ст. 290 ПК України); розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (ст. 288 ПК України). Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПК України). Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (ст. 289 ПК України).

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору (постанови Верховного Суду України від 06.12.2010 № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 №7/105-10(30/234-09), від 30.05.2011 № 17/299-10, від 04.07.2011 № 41/81пд).

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 ГПК України).

Статтею 34 ГПК України визначено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги вказане вище, суди першої та апеляційної інстанції дійшли мотивованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи відповідача, викладені в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів попередніх інстанцій, їм дана належна оцінка, тому відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків. При цьому, в частині встановлення фактичних обставин справи, збирання нових та переоцінки наявних доказів, касаційна скарга не відповідає вимогам ст. 1117 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що судові рішення судів попередніх інстанцій у даній справі відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2013 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 у справі №904/7169/13 - без змін.

Головуючий суддя Н.Г.ДУНАЄВСЬКА

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Н.І. МЕЛЕЖИК