Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Справа № 902/181/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Владимиренко С.В. - доповідач,

Кролевець О.А.,

Попікової О.В.,

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 29.07.2016 року

та рішення господарського суду Вінницької області

від 11.05.2016 року

у справі № 902/181/16 господарського суду Вінницької області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до Вінницького закритого акціонерного товариства

"Спорттовари"

за участю третьої особи, яка не

заявляє самостійних вимог на

предмет спору на стороні

відповідача ОСОБА_4

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

позивача - не з'явились

відповідача - не з'явились

третьої особи - не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницького закритого акціонерного товариства "Спорттовари" про звернення стягнення заборгованості у загальній сумі 757 500 грн., з яких: тіло кредиту - 149 991 грн., відсотки за період з 01.03.2013 року по 22.12.2015 року - 299435,65 грн., інфляційні втрати за кредитом за період з грудня 2014 року по листопад 2015 року - 222 991,68 грн., інфляційні втрати за відсотками за період з грудня 2014 року по лютий 2015 року - 85 081,67 грн., на предмет іпотеки за іпотечним договором від 06.05.2008 року, укладеним в забезпечення зобов'язань за кредитним договором № 280/44-22 від 01.11.2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним банком "Укрсоцбанк" та громадянином ОСОБА_4, а саме: на нежитлову будівлю, загальною площею 291,8 кв.м., розташовану по АДРЕСА_1, що належить відповідачу, як майновому поручителю (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.05.2016 року (суддя Говор Н.Д.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року (у складі колегії суддів: головуючого судді Маціщук А.В., суддів Петухова М.Г., Гулова А.Г.), в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та передати справу на розгляд до місцевого господарського суду. Також скаржник заперечив проти відсутності поважних причин пропуску строку позовної давності на тій підставі, що нотаріусом 12.05.2011 року вчинено виконавчий напис, який перебував на виконанні у відділі державної виконавчої служби Гайсинського районного управління юстиції, а 22.04.2014 року постановою державного виконавця виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження". Під час перебування виконавчого напису нотаріуса у відділі державної виконавчої служби Гайсинського районного управління юстиції банк не мав можливості звернутись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки прийняте рішення призвело б до подвійного стягнення.

Колегія суддів касаційної інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача та суддю-доповідача у даній справі, перевіривши матеріали справи, надану судами попередніх інстанцій юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.11.2007 року між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (кредитор) та громадянином ОСОБА_5 (позичальником) укладено кредитний договір №280/44-22, згідно якого кредитор надає позичальнику у користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на споживчі цілі в сумі 600 000 грн. зі сплатою 14 % річних до 10 числа кожного місяця з наступним порядком погашення суми основного боргу: у період з грудня 2007 року по жовтень 2014 року по 7 143 грн., а у листопаді 2014 року - 7 131 грн.

В пункті 1.3 цього договору сторони домовились про те, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, кредитор укладає з Товариством з обмеженою відповідальністю "Патріа-Баланс"', як майновим поручителем, іпотечний договір, згідно якого майновий поручитель передає кредитору нерухоме майно, а саме: приміщення магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 374,5 кв.м., заставною вартістю 1200000 грн. на день видачі кредиту, розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до пунктів 2.4, 3.2.3., 3.3.7., 3.3.8 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти нараховуються з розрахунку факт/360. Кредитор має право вимагати негайного повернення кредиту, погашення процентів і сплати штрафних санкцій, якщо позичальник протягом трьох робочих днів від дати отримання вимоги кредитора про надання додаткових засобів забезпечення виконання зобов'язання, згідно пункту 3.2.2. договору не надасть таких засобів (шляхом укладення відповідного договору), або запропоновані засоби не влаштують кредитора. Позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за використання кредиту в порядку, визначеному пунктами 2.4., 2.5 цього договору. Позичальник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі погашати кредит і проценти за фактичний час його використання, в тому числі штрафні санкції, в порядку визначеному п. 1.1. цього договору.

Також в пунктах 4.3., 4.4., 4.5. кредитного договору сторони домовились про те, що у разі порушення позичальником умов пунктів 3.3.2.-3.3.16 цього договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору штраф у розмірі 10 % від суми кредиту, визначеного пунктом 1.1. цього договору, за кожний випадок. У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов'язків, визначених пунктами 3.3.2., 3.3.3., 3.3.4, 3.3.5., 3.3.6., 3.3.10., 3.3.11, 3.3.12. та 3.3.15. цього договору, порушення позичальником умов договорів, передбачених пунктом 1.3. договору, протягом більше ніж п'ять днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту, а також нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8. цього договору, протягом більше ніж 60 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня повністю погасити кредит, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

Згідно статей 3, 7, 33 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

06.05.2008 року Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та громадянином ОСОБА_4 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 280/44-22 від 01.11.2007 року, за якою сторони домовились внести зміни щодо забезпечення зобов'язання шляхом викладення пункту 1.3.1. кредитного договору в наступній редакції: "з Вінницьким закритим акціонерним товариством "Спорттовари", надалі за текстом - "майновий поручитель" іпотечний договір, за умовами якого майновий поручитель передає кредитору нерухоме майно, а саме - приміщення магазину з котельнею та складом, загальною площею 291,80 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1, заставною вартістю 757 500 грн. на день видачі кредиту. Іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, а обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає реєстрації в Державному реєстрі іпотек у встановленому порядку, на відчуження нерухомого майна нотаріусом накладається заборона".

06.05.2008 року з метою забезпечення зобов'язань позичальника за кредитним договором № 280/44-22 від 01.11.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та Вінницьким закритим акціонерним товариством "Спорттовари" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, за яким іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання наступне нерухоме майно - нежитлову будівлю магазину з котельнею та складом літ. "А", "а1", "а2", загальною площею 291,8 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу майнового комплексу № 6, посвідченого нотаріусом та зареєстрованого в Тульчинському державному комунальному бюро технічної інвентаризації 14.06.2000 р. за реєстраційним № 45.

Пунктами 1.3., 1.4.1., 2.4.4., 4.5. договору іпотеки сторони погодили, що вартість предмету іпотеки в сумі 757 500 грн. Іпотека поширюється на основне зобов'язання з повернення кредиту в сумі 600 000 грн. з кінцевим терміном повернення основного боргу до 01.11.2014 року, а також дострокового погашення у випадках, передбачених договором, яким обумовлено основне зобов`язання. У разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків щодо своєчасної та в повному обсязі сплати кредиту та процентів за користування кредитом протягом більше ніж 60 (шістдесят) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Іпотекоджержатель має право у разі невиконання іпотекодавцями хоча б одного із своїх обов'язків, встановлених пунктами 2.1.1 - 2.1.12. цього договору, вимагати дострокового виконання позичальником основного зобов'язання, а у разі його невиконання - задовольнити забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в один з наступних способів: на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві в порядку, встановленому статтею 38 цього ж Закону, шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 6 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".

Умовами пункту 4.6. сторони погодили, що у разі звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, реалізація предмета іпотеки здійснюється у спосіб, зазначений у рішенні суду, а саме: шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України "Про іпотеку" або шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

09.11.2010 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Вінницького закритого акціонерного товариства "Спорттовари" та ОСОБА_4 з претензією про дострокове погашення до 30.11.2010 року кредиту та сплати відсотків і пені по кредитному договору, яка залишена без задоволення.

В силу частин 1, 3 статті 1049 і статей 1050, 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. У разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, тому, в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати відсотків.

Позовні вимоги обгрунтовані несплатою відповідачем грошових коштів за кредитним договором у заявлених розмірах, які банк у вищезазначеній претензії вимагав достроково сплатити на підставі частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України.

В процесі вирішення місцевим господарським судом даного спору відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності відповідно до пункту 4 статті 267 Цивільного кодексу України.

Оскільки пред'явивши вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за його користування та штрафних санкцій, кредитор (позивач) відповідно до частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України та умов кредитного договору, змінив строк виконання основного зобов'язання, тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним, почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту, як кінцевий строк.

Вирішуючи спір, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, вказав на відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач звернувся до суду з позовом після спливу строку позовної давності, який розпочав перебіг після 30.11.2010 року, про що зазначено в претензії від 09.11.2010 року, і на час звернення банку з позовом до суду - 03.03.2016 року закінчився. При цьому, судами попередніх інстанцій враховано наявність поданої відповідачем на підставі статті 257 і частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України заяви про застосування строку позовної даності, сплив якого тягне за собою наслідки відмови в позові.

Водночас, судами попередніх інстанцій правомірно спростовано доводи позивача щодо підтвердження факту переривання перебігу строку позовної давності шляхом вчинення 12.05.2011 року виконавчого напису нотаріуса, який знаходився на виконанні у відділі державної виконавчої служби до 22.04.2014 року, на тій підставі, що обставини звернення до нотаріуса і до державної виконавчої служби не перервали перебігу позовної давності, оскільки не пов'язані з обставинами, які б свідчили про визнання відповідачем боргу, в той час як таке переривання можливе лише шляхом вчинення певних дій щодо визнання боргу.

В силу статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 264, 267 цього ж Кодексу перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За приписами статті 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Як зазначалось вище, право банку вважається порушеним з моменту недотримання позичальником строку дострокового погашення боргу, вказаного у претензії.

Відтак, відмовляючи в задоволенні позовних вимог на підставі частини 4 статті 267 цього ж Кодексу, господарський суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, правильно послався на пропуск позивачем строку позовної давності, про що заявлялось відповідачем.

З даними висновками господарського суду апеляційної інстанції повністю погоджується судова колегія Вищого господарського суду України, оскільки вони відповідають матеріалам справи, встановленим судом обставинам та вимогам закону.

Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанції норм статті 264 Цивільного кодексу України за наявності доказів перебування виконавчого напису нотаріуса на виконанні у відділі державної виконавчої служби, що унеможливлювало звернення позивача до суду з позовом щоб уникнути подвійного стягнення, не спростовують правильності їх висновків щодо відсутності обов'язку відповідача сплатити позивачу заявлений розмір грошових коштів з урахуванням пропуску строку позовної давності.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами першої й апеляційної інстанції на підставі всебічного, повного й об'єктивного дослідження поданих сторонами доказів, висновки судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам, їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, прийняті рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та вимогам закону, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2016 року у справі № 902/181/16 залишити без змін.

Головуючий суддяС.В. Владимиренко СуддіО.А. Кролевець О.В. Попікова