Історія справи

Постанова ВГСУ від 18.05.2016 року у справі №904/9680/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року Справа № 904/9680/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016у справі№ 904/9680/15 Господарського суду Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" доДержавного підприємства "Придніпровська залізниця"простягнення 23 694,74 грн. штрафу за прострочення доставки вантажів

в судовому засіданні взяли участь представники :

- - позивачане з'явився- - відповідачане з'явився

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Державного підприємства "Придніпровська залізниця", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 21 317, 74 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажів (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог; а.с. 66).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.01.2016 (суддя Юзіков С.Г.) у справі № 904/9680/15 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Придніпровська залізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 808,70 грн. штрафу за прострочення доставки вантажів та 46,21 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 (головуючий Герасименко І.М., судді: Кузнецова І.Л., Сизько І.А.) вказане судове рішення змінено. Викладено абзац 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути з Державного підприємства "Придніпровська залізниця", (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 108; ідентифікаційний код 01073828) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне Шосе, будинок 72; ідентифікаційний код 00191230) 3 185 грн. 70 коп. - штрафу за прострочення доставки вантажів." В іншій частині рішення суду залишено без змін. Здійснено розподіл судових витрат.

Не погоджуючись частково з постановою апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "ЗАПОРІЖСТАЛЬ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на не застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати в частині відмови у стягненні 18 132, 04 грн. і прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Витрати по сплаті судового збору касатор просить покласти на відповідача.

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується

Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник у зв'язку з тим, що залізниця (відповідач у справі), як перевізник, допустила прострочення доставки вантажів по залізничним накладним №№ 45280401, 45764099, 46262283, 46296893, 46296877, 46296250, 46296968, 46296976, 46296984, 46296992, 46452587, 34324707, 34323808, 34595702, 34685081, 34716712.

В своєму позові позивач послався на те, що вантаж доставлено йому, як одержувачу, з порушенням терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі по тексту - Статуту) та пунктом 2.9 Правилами обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 21 317, 74 грн. штрафу за прострочення доставки вантажів.

На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про застосування до відповідача передбаченого статтею 116 Статуту залізниць штрафу за прострочення доставки вантажу.

Підставою для зміни резолютивної частини рішення господарського суду першої інстанції став висновок апеляційного господарського суду про неврахування місцевим господарським судом заяви про уточнення позовних вимог, відповідно до якої відповідач зменшив розмір штрафу до 21 317, 74 грн.

Колегія вважає висновки суду апеляційної інстанції достатньо обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу (далі по тексту - Правил), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. наведених Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1. наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками у великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1. Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Разом з тим, згідно з пунктом 2.4. Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).

За вимогами Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (п. 8 Правил).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за спірними перевезеннями вивантаження відбувалося засобами одержувача.

Відповідно до пункту 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Відповідно до статті 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

В зв'язку з тим, що спір у даній справі безпосередньо пов'язаний з питаннями стосовно обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів, суди попередніх інстанцій взяв до уваги роз'яснення, надані судам в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 04.04.2012 № 01-06/420/2012 "Про обчислення термінів доставки залізницею вантажів та визначення розміру штрафу за порушення цих термінів", в якому зазначено, що встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш як на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченого статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Таким чином, відповідальність настає за прострочення на відповідну кількість повних діб, за винятком випадків, коли вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вантаж за накладними №№ 46296893, 46296877, 46296950, 46296968, 46296976, 46296984, 46296992, 34324707, 34595702 одержувачем (позивачем у справі) не вивезено із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу і ця обставина, за обґрунтованим висновком апеляційної інстанції, є підставою для звільнення відповідача від сплати штрафу у цій частині на загальну суму 10 470, 54 грн. згідно з частиною другою статті 116 Статуту залізниць України.

Підставою для часткового задоволення позову в частині стягнення штрафу у розмірі 3 185, 70 грн. став встановлений судом факт прострочення доставки вантажів по залізничним накладним №№ 45764099, 46262283, 46452587, 34716712 та передбачену пунктом 116 Статуту залізниць відповідальність за прострочення доставки вантажів у вигляді штрафу.

При здійсненні перевірки розрахунку суми штрафу судом апеляційної інстанції враховано, що згідно з пунктом 2.4. Правил обчислення термінів доставки вантажу, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Колегія вважає зазначені висновки достатньо обґрунтованими.

Пунктом 3 статті 103 ГПК України передбачено, що апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення. Підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи (пункт 1 статті 104 цього кодексу).

Колегія вважає, що апеляційний господарський суд правомірно змінив рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте при неповно з'ясованих обставинах справи, що мають значення для справи.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують наведених висновків суду та пов'язані з вирішенням питання про достовірність поданих ним доказів, які на думку касатора, в зв'язку з вибірковим підходом до їх оцінки були безпідставно відхилені судом апеляційної інстанції, про перевагу одних доказів над іншими і фактично зводяться до необхідності надання нової оцінки доказів по справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

За таких обставин, касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.03.2016 у справі № 904/9680/15 залишити без змін.

Головуючий суддя В. А. Корсак

С у д д і М. В. Данилова

Т. Б. Данилова