Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 904/4328/14

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.,

розглянувши

касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р.

у справі № 904/4328/14 господарського суду Дніпропетровської області

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

до відповідача Публічного акціонерного товариства

"Південний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення 49 916,40 грн.

за участю представників:

ДП "Придніпровська залізниця" - Овчинніков Б.С.;

ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - Дарій Л.М.;

в с т а н о в и л а :

Державне підприємство "Придніпровська залізниця" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 47 784,00 грн. та збору за зберігання в сумі 2 132,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані виною відповідача в затримці вагонів на підході до станції призначення, правомірністю видачі наказів на затримку вагонів та порушенням відповідачем вимог ст. 62 Статуту залізниць України, п.п. 5, 16 договору № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч (т.1 а.с.2-6).

Відповідач у справі - ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" у відзиві на позов проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність його вини у затримці вагонів (т.2 а.с.1-4).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014 р. позов задоволено (т.2 а.с.104-111).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що затримка вагонів на станції призначення виникла з причин, які залежали від ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.2 а.с.160-163).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.2-7).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Між ДП "Придніпровська залізниця" (залізниця) і ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (найменування змінено на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") 06.11.2008 р. укладено договір № ПР/М-08-2/11-2476а/НЮдч, на умовах якого експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (відповідачу), що примикає до станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці спареною стрілкою № 2/4 в парній горловині станції. Під'їзна колія обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знак "Межа під'їзної колії", який встановлено біля вхідного сигналу Ч станції Допоміжна власника колії на відстані 4 779 метрів від стрілки примикання (п. 1 договору).

Згідно з п. 4 договору рух поїздів на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів та сигналізації та місцевої Інструкції по обслуговуванню під'їзної колії.

Відповідно до п. 6 договору вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на одну з приймально-здавальних колій станції Допоміжна. Подальший рух вагонів виконується локомотивом власної колії. Здавання вагонів провадиться на одній з приймально-здавальних колій станції Допоміжна.

Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику колії до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (п.11 договору).

Пунктом 16 договору передбачено, що власник колії сплачує залізниці плату за користування вагонами згідно з Правилами перевезення вантажів та збір за зберігання вантажів у вагонах у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї), згідно з Правилами зберігання вантажів на підставі ст. 62 Статуту залізниць України по передплаті через ЄТех ПД з відповідними оголошеними Укрзалізницею коефіцієнтами підвищення.

За відповідними накладними ДП "Придніпровська залізниця" прийняло порожні вагони до перевезення на адресу одержувача ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", станцією та залізницею призначення в яких зазначена ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці.

За наказом № 755 від 27.12.2013 р. о 12 год. 25 хв. вагони були затримані на ст. Новоблочна Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення на останній у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу.

За наведеним фактом станцією затримки Новоблочна Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 166 від 27.12.2013 р., акт загальної форми ГУ-23 № 166 від 27.12.2013 р.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника.

За наказом № 740 від 14.12.2013 р. були затримані вагони на ст. Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці через неможливість приймання їх ст. Кривий Ріг Придніпровської залізниці з причини скупчення вагонів, прибувших на адресу ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" і несвоєчасного вивільнення колій від вантажу, що прибув на його адресу.

За наведеним фактом станцією затримки Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці складений акт про затримку вагонів форми ГУ-23а № 67 від 14.12.2013 р. та акт загальної форми ГУ-23 № 3183 від 14.12.2013 р.

На станції Кривий Ріг Придніпровської залізниці представниками сторін складені акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника.

Предметом позову є матеріально-правова вимога ДП "Придніпровська залізниця" до ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення плати за користування вагонами у сумі 47 784,00 грн. та збору за зберігання в сумі 2 132,40 грн. на станціях Новоблочна та Кривий Ріг Головний.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

У ст. 42 Статуту закріплено, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

За користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами (ст. 119 Статуту).

Пунктом 6.4 Правил реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів встановлено, що перевезення власних вагонів у завантаженому і порожньому стані у всіх випадках (передислокація, ремонт тощо) оформляється перевізним документом (накладною) в електронному (із накладенням електронного цифрового підпису) або паперовому вигляді згідно з правилами оформлення перевізних документів.

Порожні власні приватні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус вантажу, який залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній.

У п. 3 Правил користування вагонами передбачено, що облік часу користування вагонами та нарахування відповідної плати провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п. 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п. 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. № 644 (з подальшими змінами), передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

У п. 5.10 роз'яснення Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002 р. № 04-5/6-1 зазначено, що затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого "Повідомлення…" не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.

Пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 р. № 334, передбачено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.

Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що надані ДП "Придніпровська залізниця" акти загальної форми ГУ-23 відповідають формі та змісту Правил користування вагонами і контейнерами.

Відповідач не спростував доводів позивача, не надав доказів того, що мав можливість прийняти спірні вагони, а також не довів наявність обставин, що могли б бути підставою для відмови в позові з огляду на положення ст. 121 Статуту та п. 16 Правил користування вагонами і контейнерами, згідно з якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами: якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких, згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи; у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником; у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Крім того, суди попередніх інстанцій обгрунтовано відхилили доводи ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" щодо наявної можливості позивача доставити спірні вагони на станцію призначення внаслідок наявних деяких вільних колій, вільних проміжків часу на деяких з них, оскільки ним не було надано доказів вчинення відповідних дій щодо прийняття та вивезення вантажу, що надійшов на його адресу.

З огляду на те, що затримка вагонів на станції призначення виникла з причин, які залежали від ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", що встановлено судами, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позову про стягнення з товариства плати за користування вагонами у сумі 47 784,00 грн. та збору за зберігання в сумі 2 132,40 грн. за весь час затримки вагонів на станціях Новоблочна та Кривий Ріг Головний.

В силу ст.1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення заявлених вимог.

Враховуючи зазначене, підстав для зміни чи скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р., якою залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2014 р. у даній справі, немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.10.2014 р. у справі № 904/4328/14 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.