Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2014 року Справа № 5011-46/5221-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Коваленка В.М., Короткевича О.Є.,розглянувши касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києвана ухвалувід 30.07.2014 господарського суду міста Києвата постановувід 04.11.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 5011-46/5221-2012 господарського суду міста Києвапро банкрутствотовариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг", м. Київ голова комітету кредиторів публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України"ліквідаторЗавора О.І., м. Київ представники сторін у судове засідання не з'явилися.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.04.2012 порушено справу №5011-46/5221-2012 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Стіомі-Холдінг" у порядку загальних норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній до 19.01.2013, далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.07.2013 за результатами підготовчого засідання визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, зобов'язано ініціюючого кредитора здійснити публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство в офіційному друкованому органі та інше.

Відповідне оголошення було опубліковано 18.07.2013 у № 127 (4578) газети "Урядовий кур'єр".

Ухвалою від 20.11.2013 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, визнано погашеними грошові вимоги Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва (далі - кредитор) до боржника з підстав пропущення кредитором тридцятиденного строку для звернення з конкурсними грошовими вимогами у справі про банкрутство.

Постановою господарського суду міста Києва від 14.04.2014 визнано боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру та інше.

Ухвалою від 30.07.2014 (суддя Омельченко Л.В.) заяву кредитора від 08.04.2014 № 6719/07 в частині конкурсних грошових вимог до боржника залишено без розгляду з підстав пропущення кредитором тридцятиденного строку для звернення з конкурсними грошовими вимогами у справі про банкрутство, а в частині поточних вимог - відхилено як такі, що складають штрафні санкції, нараховані на погашені конкурсні грошові вимоги.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 (судді: Разіна Т.І. - головуючий, Остапенко О.М., Сотніков С.В.) вказану ухвалу залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання грошових вимог до боржника.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI), ст. 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Скаржник зазначає, що на його вимоги не розповсюджуються наслідки пропуску присічного строку для звернення з грошовими вимогами.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, провадження у даній справі про банкрутство було порушено за Законом про банкрутство у редакції, чинній до 19.01.2013, а оголошення про порушення провадження у справі опубліковано 18.07.2013 у 127 (4578) газети "Урядовий кур'єр".

Згідно з абз. 6 ст. 1 Закону про банкрутство конкурсними кредиторами визнаються кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону про банкрутство конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи що їх підтверджують.

Частиною 2 ст. 14 Закону про банкрутство передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, грошові вимоги кредитора в сумі 3 678 947,66 грн. становлять заборгованість боржника зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у 2009 році, тобто такі вимоги виникли до порушення провадження у справі про банкрутство боржника і згідно з п. 5 ст. 1 Закону про банкрутство є конкурсними, а тому повинні бути заявлені у строки, встановлені ст. 14 Закону про банкрутство.

Однак заява кредитора з грошовими вимогами до боржника була подана лише 09.04.2014, тобто зі значним пропуском присічного строку, встановленого законом для її подання.

Оскільки кредитор не звернувся у встановленому порядку з конкурсними грошовими вимогами до боржника, то в силу імперативних приписів ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство ці вимоги є погашеними не залежно від наявності поважних причин пропуску строку.

Відповідно, такі вимоги не підлягають розгляду, визнанню та задоволенню в межах ліквідаційної процедури. У зв'язку з чим висновки судів попередніх інстанцій про залишення заяви кредитора у цій частині без розгляду є обґрунтованими.

Що стосується заявлених кредитором у якості поточних грошових вимог у сумі 87 859,54 грн., то суди попередніх інстанцій правомірно відмовили у їх визнанні, оскільки ці вимоги складаються з сум штрафних санкцій, нарахованих на погашені конкурсні грошові вимоги кредитора вже після порушення провадження у справі про банкрутство, тобто у період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (ст. 12 Закону про банкрутство).

При цьому безпідставними є посилання кредитора в касаційній скарзі на положення п.п. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI) щодо розповсюдження на спірні правовідносини норм Закону про банкрутство у новій редакції, положення статті 23 якої не передбачають погашення грошових вимог конкурсних кредиторів у зв'язку з пропуском строку для їх заявлення.

Застосування нової редакції Закону про банкрутство можливе лише до правовідносин, які не припинились або виникли вже після розповсюдження на процедуру банкрутства положень нової редакції Закону про банкрутство.

У даному випадку правовідносини між боржником та кредитором припинилися в силу погашення грошових вимог останнього ще до введення ліквідаційної процедури за новою редакцією Закону про банкрутство. У зв'язку з чим до таких правовідносин положення нової редакції Закону про банкрутство застосуванню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.1, 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 30.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.11.2014 у справі № 5011-46/5221-2012 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич