Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Справа № 925/1407/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого - судді Карабаня В.Я.,

суддів Жаботиної Г.В., Ковтонюк Л.В.

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:

від позивача: Овчарук О.О.

від відповідача: Давидов В.М.

розглянувши касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р.

у справі № 925/1407/13 Господарського суду Черкаської області

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "УМАНЬФЕРММАШ"

про стягнення 37230,48 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "УМАНЬФЕРММАШ" про стягнення 37230,48грн. заборгованості за поставлений згідно з умовами укладеного між сторонами договору природний газ, в тому числі: 32767,88грн. основного боргу, 2534,27грн. пені, 98,33грн. інфляційних втрат, 1830,00грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.10.2013р. (суддя Кучеренко О.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. (судді: Тарасенко К.В., Рєпіна Л.О., Сулім В.В.), позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 2532,96 грн. - пені, 1 830,00грн. - 3% річних, 98,33грн. - інфляційних втрат. В частині стягнення 32767,88грн. основного боргу провадження у справі - припинено. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги, заявник посилається на те, що суди неправомірно визнали факт проведення зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вимоги за різними договорами про постачання газу не є однорідними. Крім того, суди попередніх інстанцій неправомірно визнали, що заява про зарахування зустрічних позовних вимог була надіслана відповідачем на адресу позивача.

Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено:

30.08.2011р. між Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та Публічним акціонерним товариством "Уманьферммаш" (покупець) було укладено Договір поставки природного газу №55/303/11 (надалі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити природний газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 цього Договору.

Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що ціна за 1000куб.м природного газу становить 3425,97грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітній період) до 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Додатковою угодою №2 від 30.08.2011р. до Договору сторони визначили терміни та об'єми поставки газу по місяцях.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачеві у серпні-жовтні 2011 року природний газ на загальну суму 49305,97грн., про що сторонами складені акти прийому-передачі природного газу для потреб промислових споживачів від 31.08.2011р., від 30.09.2011р. та від 31.10.2011р.

Відповідач зобов'язання за Договором в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого газу не виконав, в результаті чого у Публічного акціонерного товариства "Уманьферммаш" утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 32775,66грн.

Разом з тим, 25.05.2011р. між цими ж сторонами був укладений договір про закупівлю природного газу №77/012/11, відповідно до якого позивач зобов'язувався поставити відповідачеві імпортований природній газ у визначених договором об'ємах. На виконання умов цього договору відповідач перерахував позивачеві грошові кошти у розмірі 32767,88грн., але останній газ на зазначену суму не поставив.

08.10.2013р. відповідач звернувся до позивача із заявою, у якій зазначено, що на підставі ч.3 ст.203 ЦК України відповідач інформує про зарахування зустрічної вимоги у сумі 32767,88грн.

Господарські суди визнали, що зобов'язання відповідача зі сплати основного боргу в розмірі 32767,88грн. є припиненим зарахуванням зустрічних однорідних вимог, а решта суми основного боргу в розмірі 7,78грн. є оплаченою (погашеною), тому відповідно до п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинили провадження у справи в частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу.

Проте, касаційна інстанція висновки судів попередніх інстанцій, вважає такими, що зроблені всупереч положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України без ґрунтовного дослідження всіх обставин справи, які мають важливе значення для правильного вирішення спору, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Аналогічні норм містить і ст.203 Господарського кодексу України.

З приписів наведених норм вбачається, що для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідні наступні умови: вимоги мають бути однорідними та зустрічними, тобто кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим, строк виконання таких вимог за одним зобов'язанням настав, а щодо зустрічних - може бути не встановлений чи визначений моментом пред'явлення вимоги або також настав, стороною подана іншій стороні заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Як вбачається із встановлених господарськими судами обставин справи, позивач на виконання умов Договору поставки природного газу №55/303/11 поставив відповідачеві природний газ, який останній не вповні оплатив і вимогою кредитора - позивача є оплата грошових коштів за поставлений товар у сумі 32767,88грн. як основного боргу.

За укладеним між сторонами договором про закупівлю природного газу №77/012/11 відповідачем (кредитор) авансово оплачено природний газ на суму 32767,88грн., проте позивач (боржник) природний газ на вказану суму не поставив.

Згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

А відтак, згідно з положеннями частини 2 ст.693 Цивільного кодексу України у покупця (відповідача) виникло право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати. Однак, судами не досліджено питання чи звертався відповідач до позивача з вимогою про повернення коштів попередньої оплати, а отже судами попередніх не вповні досліджені обставини щодо виникнення у позивача та відповідача зустрічних однорідних вимог в розумінні змісту ст.601 ЦК України та ст. 203 ГК України. Крім того, судами попередніх інстанцій не вповні досліджені обставини щодо звернення відповідача до позивача із відповідною заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а останні встановлені неповно, то оскаржені судові рішення підлягають скасуванню у названій частині, а справа підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи, і, в залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Поряд з цим судова колегія касаційної інстанції відзначає, що нарахування сум пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з порушенням стороною виконання грошового зобов'язання пов'язується із терміном прострочення такого виконання, що також слід мати на увазі при новому розгляді справи.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.10.2013р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі №925/1407/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий суддя Карабань В.Я. Судді Жаботина Г.В. Ковтонюк Л.В.