Історія справи

Постанова ВГСУ від 15.11.2016 року у справі №904/2843/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2016 року Справа № 904/2843/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Самусенко С.С. - головуючого, Кролевець О.А., Плюшка І.А.,

розглянувши касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "ГСК"на рішення та постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016у справі№ 904/2843/16господарського судуДніпропетровської областіза позовомПриватного підприємства фірми "ГСК"доПублічного акціонерного товариства "АКБ "Базис"простягнення 163 798 грн. 95 коп. за договором банківського рахунку,

Ухвалою Вищого господарського суду України від 31.10.2016 касаційну скаргу ПП фірми "ГСК" прийнято до провадження у складі колегії суддів: Самусенко С.С. - головуючий, Кролевець О.А., Плюшко І.А. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2016.

Сторони правом участі їх повноважних представників в судовому засіданні касаційної інстанції не скористалися.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ППФ "ГСК" звернулося до господарського суду із позовом до ПАТ "АКБ "Базис" про стягнення заборгованості за договором банківського рахунку № 299/04 зі змінами від 08.04.2004 у сумі 105 379, 19 грн., 4 503, 88 грн. 3% річних, 53 915, 88 грн. інфляційних втрат.

Позивач зазначає, що намагався скористатися своїм правом та зняти кошти з власного рахунку, відкритого у відповідача, проте банк відмовив у вказаній операції.

З 23.04.2012 у ПАТ "АКБ "Базис" введено тимчасову адміністрацію.

03.09.2012 ППФ "ГСК" направило вимогу ліквідатору ПАТ "АКБ "Базис" про визнання кредиторських вимог у сумі 105 379,19 грн.

Ліквідаційна процедура стосовно ПАТ "АКБ "Базис" була припинена за рішенням суду, яке набрало чинності 21.10.2014.

Кошти позивачу не повернуто.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 у справі №904/2843/16 (суддя Назаренко Н.Г.) позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з ПАТ "АКБ "Базис" на користь ППФ "ГСК" 105 379, 19 грн. основного боргу, 4 503, 88 грн. 3% річних., 53 915, 88 грн. інфляційних втрат.

Місцевий господарський суд виходив із тих обставин, що на підставі договору банківського рахунку №299/04 від 08.04.2004, укладеного між сторонами, банком відкрито позивачу поточний рахунок та здійснювалось його розрахунково-касове обслуговування.

Врахувавши, що ліквідаційна процедура стосовно відповідача припинена за рішенням суду, яке набрало чинності 21.10.2014, місцевий господарський суд визнав правомірними вимоги позивача щодо повернення йому коштів у сумі 105 379, 19 грн., що знаходилися на його поточному рахунку, які так і не повернуто відповідачем.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3% річних за результатами перевірки розрахунку заявлених відповідних сум судом задоволено на підставі ст. 625 ЦК України.

3. Стислий виклад суті постанови апеляційного господарського суду та мотиви її прийняття

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 (судді: Коваль Л.А. - головуючий, Білецька Л.М., Чередко А.Є.) рішення місцевого господарського суду скасовано в частині стягнення 53 915,88 грн. інфляційних втрат, 4 503,88 грн. 3% річних та розподілу судових витрат; прийнято в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних; стягнуто з ПАТ "АКБ "Базис" на користь ППФ "ГСК" судовий збір за подання позовної заяви у сумі - 1 580,69 грн. В решті рішення господарського суду щодо стягнення основного боргу у сумі 105379,19 грн. залишено без змін.

Залишаючи судове рішення в частині вимог про стягнення основного боргу без змін, апеляційний господарський суд погодився з висновками про їх обгрунтованість.

Разом з тим, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 4 503, 88 грн., нарахованих на суму основного боргу за період з 21.10.2014 по 23.03.2016, та інфляційних втрат у сумі 53 915, 88 грн., розрахованих від суми боргу із застосуванням індексів інфляції за листопад 2014 року - лютий 2016 року.

Суд послався на недоведеність тих обставин, що позивач звертався до банку з вимогами про перерахування коштів за платіжними дорученнями, видачі коштів з рахунку тощо.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про задоволення кредиторських вимог у межах процедури ліквідації банку не може бути доказом звернення позивача до відповідача з вимогою про повернення коштів у розумінні ч. 2 ст. 530 ЦК України та, відповідно, доказом настання строку виконання зобов`язання.

Позивач звернувся до відповідача з претензією лише 24.03.2016, в якій вимагав повернути кошти, що знаходяться на спірному рахунку, шляхом їх перерахування на банківський рахунок, відкритий у іншій банківській установі.

4. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із постановою апеляційного господарського суду, ППФ "ГСК" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.625 ЦК України, просить її скасувати в частині скасування рішення місцевого господарського суду, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Скаржник вказує, що 03.09.2012 звертався із вимогою №117 до ліквідатора ПАТ "АКБ "Базис" про визнання кредиторських вимог. Іншої форми звернення про повернення коштів, враховуючи процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис" та захисту майнових інтересів у позивача не існувало.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.04.2004 між Акціонерним комерційним банком "Базис" (в подальшому змінено на ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" та ПАТ "АКБ "Базис") як банком та Приватним підприємством фірмою "ГСК" як клієнтом укладено договір банківського рахунку №299/04.

За умовами п.1.1 договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у гривні та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно п.2.1 договору клієнт має право самостійно розпоряджатися коштами на своєму рахунку з дотриманням вимог чинного законодавства, за винятком безспірного стягнення та безакцептного списання коштів; отримувати готівкові кошти у межах касової заявки на отримання готівки і за умови наявності коштів на рахунку у випадках, передбачених законодавством; вимагати своєчасного і повного здійснення розрахунків, надання інших, обумовлених цим договором послуг.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору банк має право використовувати кошти клієнта, які знаходяться на його рахунку, гарантуючи їх наявність і проведення розрахунково-касового обслуговування відповідно до чинного законодавства та нормативних актів НБУ.

За п.2.3 договору банк зобов`язаний, зокрема виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком; належним чином виконувати умови цього договору; своєчасно здійснювати розрахункові операції відповідно до нормативних актів про безготівкові розрахунки в господарському обігу України; приймати та видавати готівку відповідно до чинного законодавства України.

Відповідно до п.6.3 договору обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

За п.7.1 договору він набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом 10-ти років до 08.04.2014.

З 23.04.2012 постановою правління НБУ у ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис" призначено тимчасову адміністрацію, введено повний мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Правління Національного банку України від 23.08.2012 № 357 відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ "АКБ "Базис" з 28.08.2012.

Також судами встановлено, що залишок грошових коштів позивача на рахунку № 26008210380011 станом на 03.09.2012 становив 105 379, 19 грн.

03.09.2012 позивачем направлено вимогу ліквідатору ПАТ "АКБ "Базис", яка отримана останнім, та в якій вказано перерахувати кошти за наступними реквізитами р/р 26005000071127 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.08.2014 у справі № 826/2238/13-а, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.10.2014 та Вищого адміністративного суду України від 24.12.2014, визнано протиправною та скасовано постанову правління НБУ від 23.08.2012 №357 "Про відкликання банківської ліцензії та призначення ліквідатора ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис".

Так судами встановлено, що ліквідаційна процедура стосовно відповідача була припинена за рішенням суду, яке набрало чинності 21.10.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2014 року у справі №820/18776/14, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2015 та Вищого адміністративного суду України від 09.07.2015, скасовано реєстраційні записи щодо припинення юридичної особи ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Базис".

6. Норми права, на які звертається увага при вирішенні спору

Згідно ст.1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст.1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою чи в порядку, встановленому законом, перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 526, 525 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

За ч.2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановивши обставини про неповернення банком коштів позивачу, які знаходились на рахунку банку згідно договору банківського рахунку, суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення позову в цій частині.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає помилковими висновки апеляційного господарського суду про відсутність підстав для стягнення згідно ст.625 ЦК України з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, внаслідок чого неправомірно скасовано законне та обґрунтоване рішення місцевого господарського суду в цій частині.

Касаційна інстанція звертає увагу, що за встановленими обставинами позивач 03.09.2012 звертався до відповідача з вимогою, в якій, зокрема просив перерахувати кошти за вказаними в ній реквізитами.

В п.7.2 договору сторони встановили, що договір розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Крім того, дія договору закінчилася згідно п.7.1 договору 08.04.2014.

Банк фактично не мав можливості повернути спірні кошти під час ліквідаційної процедури.

Проте, 21.10.2014 набрало чинності рішення суду, за яким ліквідаційну процедуру стосовно відповідача припинено.

За наявності вимоги від 03.09.2012, зазначених в ній реквізитів, та враховуючи закінчення строку дії договору рахунку, відповідач був зобов`язаний повернути спірну суму коштів позивачу.

Таким чином, місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок позивача, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача, крім суми боргу, інфляційні втрати та 3 % річних згідно ст.625 ЦК України.

Постанову апеляційним господарським судом прийнято при неповному дослідженні та врахуванні усіх обставин справи та з порушення норм ст.43 ГПК України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Посилання скаржника на порушення апеляційним господарським судом норм ст.625 ЦК України та ст.43 ГПК України знайшло своє підтвердження при касаційному перегляді.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, який в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно та об`єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи та правомірно задовольнив позов повністю.

У зв`язку з цим, постанова господарського суду апеляційної інстанції в частині відмови у позові підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - залишенню в силі.

Відповідно до ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Скасовуючи постанову апеляційного господарського суду частково, касаційна інстанція згідно п.11 ч.2 ст.11111 ГПК України здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ППФ "ГСК" задовольнити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.09.2016 у справі №904/2843/16 в частині скасування рішення Дніпропетровської області від 31.05.2016 про стягнення 53915,88 грн. інфляційних втрат та 4503,88 грн. 3% річних, розподілу судових витрат та стягнення судового збору за подання апеляційної скарги скасувати.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2016 в цій частині залишити в силі.

В решті рішення та постанову залишити без змін.

Стягнути з ПАТ "АКБ "Базис" на користь ППФ "ГСК" 2 948,38 грн. сплаченого за розгляд касаційної скарги судового збору.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя С. Самусенко

Судді: О. Кролевець

І. Плюшко