Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2014 року Справа № 9/170

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Шевчук С.Р., суддів:Акулової Н.В., Владимиренко С.В. - доповідач,

розглянув касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської областіна постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2014р.та ухвалугосподарського суду Кіровоградської області від 29.04.2014р. у справі№ 9/170 господарського суду Кіровоградської областіза позовомАкціонерного промислово - інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в місті Олександрія" доФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 259404 грн. 72 коп.за участю представників

позивача - не з'явились;

відповідача - не з'явились;

ВДВС- не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до господарського суду Кіровоградської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області з вимогами визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції під час прийняття постанови від 28.07.2007р. про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 26228,95 грн. за наказом господарського суду Кіровоградської області № 9/170 від 13.07.2007р. та визнати недійсною зазначену постанову.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2014р. (суддя Шевчук О.Б.) у справі №9/170, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2014р. (колегія суддів у складі головуючого судді Подобєд І.М., суддів: Величко Н.Л., Іванова О.Г.) скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та ухвалою, Відділ державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2014р. та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 29.04.2014р. та прийняти нове рішення, яким відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 у задоволенні скарги.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Кіровоградської області від 22.06.2007р. позовні вимоги Акціонерного промислово - інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Олександрія Кіровоградської області" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 заборгованість за кредитом у сумі 249750 грн., 9825,78 грн. - заборгованості по відсотках, а також 2595,76 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Кіровоградської області видано відповідний наказ №9/170 від 13.07.2007р.

За заявою позивача, державний виконавець Міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Загорулько І.М. постановою від 20.07.2007р., керуючись ст.ст. 3, 18, 24 Закону України "Про виконавче провадження" (у редакції чинній на момент винесення постанови), відкрила виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Кіровоградської області №9/170 від 13.07.2007р., встановивши боржнику - ОСОБА_4 термін для добровільного виконання зазначеного рішення суду - до 27.07.2007р.

У зв'язку з невиконанням боржником судового наказу у справі №9/170 від 13.07.2007р. в добровільному порядку у визначений постановою про відкриття виконавчого провадження строк до 28.07.2007р., державним виконавцем винесено постанову про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 виконавчого збору в сумі 26228,95 грн., що і стало підставою для виникнення спору у даній справі.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій досліджено, що 25.03.2008р. з рахунків відповідача банком було здійснено договірне списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом у сумі 249750 грн., а також, що 16.02.2010р. відповідач самостійно безпосередньо на рахунок позивача на виконання зазначеного вище судового рішення здійснив перерахування грошових коштів у сумі 3815,42 грн. - залишок боргу, 2595,76 грн. - витрати, пов'язані зі сплатою державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, фактичне повне виконання судового рішення у даній справі, без застосування зі сторони державного виконавця до боржника заходів до його примусового виконання, як встановлено судами у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України було завершено у 2010 році, що стало підставою для винесення державним виконавцем Міського відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції постанови від 28.05.2010р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Кіровоградської області №9/170 від 13.07.2007р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі про примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст.124 Конституції України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Положеннями ч.1 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно положень частин 1 та 5 ст. 30 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення спірної постанови) державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 Закону України "Про виконавче провадження". Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Відповідно до ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції на момент винесення спірної постанови), у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.

Судами попередніх інстанцій у відповідності до вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час винесення спірної постанови державний виконавець не пересвідчився чи отримана боржником постанова про відкриття виконавчого провадження та чи здійснював останній дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. Матеріали справи відповідних документів також не містять, відтак, доводи заявника касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів касаційної інстанції. Натомість, колегія суддів погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанції стосовно помилковості тверджень заявника касаційної скарги з приводу пропуску Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 встановлених законодавством строків для оскарження постанови Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області від 28.07.2007р. про стягнення виконавчого збору, оскільки матеріали судової справи не містять документів, які б свідчили про направлення такої постанови на адресу боржника, про наявність якої, як також встановлено судами, йому стало відомо лише 27.02.2014р., в той час, коли скарга на дії відділу державної виконавчої служби була подана до суду лише 04.03.2014р., тобто з дотриманням строків визначених ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, судами встановлено, що спірна постанова винесена з порушенням вимог ч.4 ст.31 Закону України "Про виконавче провадження".

З аналізу статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядає виключно місцевий господарський суд, яким відповідну справу розглянуто у першій інстанції, тобто той господарський суд, що видав виконавчий документ (наказ чи ухвалу), незалежно від того, якою саме особою подано скаргу, і в тому ж складі суду (якщо цьому не перешкоджають об'єктивні обставини, як-от звільнення судді, його захворювання, перебування у відпустці тощо). Оскільки прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні зазначеної вище статті під ознаки дій цих органів та осіб, то відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. З огляду на зазначене, протилежні доводи заявника касаційної скарги є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах права.

Враховуючи зазначене вище, а також зважаючи на те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що у відповідності до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України не є компетенцією суду касаційної інстанції та з огляду на те, що твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови суду апеляційної інстанції колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає, відтак вважає, що постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного вище і керуючись ст.ст. 1115,1117,1119,11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції Кіровоградської області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2014р. у справі №9/170 - без змін.

Головуючий суддя:С. Шевчук Судді: Н. Акулова С. Владимиренко