ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2015 року Справа № 913/214/15

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 (головуючий суддя Дучал Н.М., судді Кододова О.В., Склярук О.І.)та рішенняГосподарського суду Луганської області від 04.08.2015 (суддя Василенко Т.А.)у справі№ 913/214/15 Господарського суду Луганської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт"простягнення 104.499,56 грн.,за участю представників:позивачаКонух А.Ю.,відповідачане з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Луганської області від 04.08.2015 у справі №913/214/15, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015, позовні вимоги ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" задоволено частково: стягнуто з ТОВ "ТД "Луганськпродукт" на користь АТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за процентами за кредитним договором № 011/304007/197865 в сумі 30.849,31 грн. В частині стягнення штрафних санкцій в сумі 73.650,25 грн. в позові відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, зокрема Розпорядження Кабінету Міністрів від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами не було враховано тієї обставини, що дія вказаного Розпорядження Кабінету Міністрів на час спірних правовідносин була призупинена.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 26.03.2014 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен банк Аваль" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Луганськпродукт" (позичальник) було укладено кредитний договір № 011/304007/197865.

За умовами п. 1.1 вказаного договору кредитор зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 250.000,00 грн., а позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором.

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником - 20.03.2015.

Відповідно до п. 2.1 кредитного договору протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 21,0 %.

Нарахування процентів за кредитом здійснюється не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок фактичної заборгованості позичальника за кредитом протягом всього строку користування кредитом. При розрахунку процентів враховується день видачі кредиту (частини кредиту); останній день строку користування кредитом не враховується (п. 2.2 кредитного договору).

Згідно з п. 5.3 договору проценти за користування кредитом позичальник сплачує на пізніше останнього банківського дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.

Погашення кредиту здійснюється частинами відповідно до графіку зниження кредиту ліміту кредитування (Додаток № 1 до кредитного договору від 26.03.2014).

Позичальник, відповідно до п. 6.1 договору, зобов'язаний самостійно надавати кредитору щоквартально, не пізніше 25-го числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу, а за звітний фінансовий рік - не пізніше двох місяців після закінчення відповідного календарного року - свій бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати. Також позичальник зобов'язаний самостійно надавати кредитору не пізніше 25-го числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу інформацію про рух коштів по всіх поточних рахунках у формі довідки або виписки банку по рахунках, копії експортних контрактів (за наявності), інформацію про заборгованість по кредитах, отримані гарантії, відкриті акредитиви, авальовані векселя та укладені договори факторингу в інших банках та/або фінансових установах.

За умовами п. 11.2.1 кредитного договору позичальник на вимогу кредитора сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором - пеню, в відсотках річних від суми простроченого платежу, в розмірі: S x 2(де S - облікова ставка НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня). Розрахунок пені здійснюється, починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним.

За невиконання або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених пунктами 3.4, 4.2, 6.1, 8.4 договору, позичальник на вимогу кредитора сплачує неустойку в розмірі 0,5 % від ліміту, вказаного в пункті 1.1. договору, але не менше 500,00 грн. Неустойка сплачується за кожен повний календарний місяць, в якому відбулося або тривало порушення, за яке сплачується неустойка (п. 11.2.3 кредитного договору).

Згідно з п. 12.1 договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до договору.

Факт надання кредитних коштів банком на підставі кредитного договору підтверджується меморіальними ордерами №007/197865 від 27.03.2014 на суму 85.000,00 грн., № 258/2 від 29.04.2014 на суму 85.000,00 грн., № 625/4 від 06.05.2014 на суму 80.000,00 грн., виписками з рахунків позичальника.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

За умовами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ст. 1048 ЦКУкраїни).

Згідно зі ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Судами встановлений факт наявності заборгованості ТОВ "ТД "Луганськпродукт" за кредитним договором станом на 08.05.2015 в сумі 30.849,31 грн. зі сплати процентів за користування кредитом, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

З урахуванням наведеного суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивач на підставі п.п. 11.2.1, п. 11.2.3 кредитного договору нарахував пеню в сумі 21.150,25 грн. за період з 12.11.2014 по 08.05.2015 та штраф в сумі 52.500,00 грн. за період: 2 квартал 2014 року - 1 квартал 2015 року.

Як вірно зазначено судами, визначені п. 11.2 Договору пені, штрафи та неустойки підлягають сплаті позичальником протягом 15 днів з дати відправлення кредитором відповідної письмової вимоги на зазначені в цій вимозі рахунки (п. 11.3 кредитного договору).

Повідомлення та інша кореспонденція між сторонами за договором здійснюється у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів на всі адреси, зазначені в Договорі та/або вручення відповідних документів під особистий підпис уповноваженого представника іншої сторони, або іншим способом, який дозволяє достовірно довести дату та зміст відправленого або врученого повідомлення (п. 12.3. кредитного договору).

Позивачем не надано доказів надсилання позичальнику, на виконання п. 11.2, 11.3 кредитного договору, письмової вимоги про сплату пені та штрафу, що свідчить про передчасність (згідно з умовами договору) звернення позивача з позовом до суду про стягнення зазначених вище сум.

Крім того відповідно до ст. 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на час проведення антитерористичної операції встановлено заборону нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території цих населених пунктів. Банки та інші фінансові установи зобов'язані скасувати зазначеним у ст. 2 Закону особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

За приписами ст. 1 наведеного Закону періодом проведення антитерористичної операції визначено час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про введення в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Вказаним Законом, котрий є спеціальним і дія якого поширюється лише на визначене коло суб'єктів, визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Листом від 27.10.2014 № 18-112/64138 Національний банк України нагадав всім банкам про необхідність суворого і безумовного дотримання вимог Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" та повідомив, що невиконання законних вимог є підставою для застосування для порушників адекватних заходів впливу.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у десятиденний строк з дня опублікування Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30.10.2014 затверджено Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого включено м. Донецьк.

05.11.2014 Кабінетом Міністрів України прийнято нове розпорядження № 1079-р, яким зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 у справі № 826/18327/14, за адміністративним позовом ТОВ "Тар Альянс" до Кабінету Міністрів України визнано нечинним розпорядження Кабінету Міністрів України № 1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України" від 30.10.2014 № 1053-р".

Відповідно до ч.ч. 3, 5 ст. 254 КАС України у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України К/800/19383/15 від 28.07.2015 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Разом з тим Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 відповідно до ст.ст. 107, 112 Конституції України введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".

Відповідно до ст.ст. 10, 11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" антитерористична операція проводиться лише за наявності реальної загрози життю і безпеці громадян, інтересам суспільства або держави у разі, якщо усунення цієї загрози іншими способами є неможливим. Рішення щодо проведення антитерористичної операції приймається залежно від ступеня суспільної небезпеки терористичного акту керівником Антитерористичного центру при Службі безпеки України за письмовим дозволом Голови Служби безпеки України або керівником координаційної групи відповідного регіонального органу Служби безпеки України за письмовим дозволом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим з Головою Служби безпеки України. Про рішення щодо проведення антитерористичної операції негайно інформується Президент України.

Згідно з ч. ч. 1, 7 ст. 4 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" координацію діяльності суб'єктів, які залучаються до боротьби з тероризмом, здійснює Антитерористичний центр при Службі безпеки України.

Статтею 1 Закону України "Про боротьбу з тероризмом" встановлено, що районом проведення антитерористичної операції є визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Відповідно до рішення РНБО України від 13.04.2014, введеного в дію Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014, Антитерористичним центром при Службі Безпеки України видано наказ від 07.10.2014 № 33/6/а "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення", згідно з яким визначено районом проведення антитерористичної операції Донецьку та Луганську області з 07.04.2014.

Отже, проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей з 07.04.2014 визначено компетентним органом у сфері боротьби з тероризмом.

Крім того проведення антитерористичної операції на території м. Луганська є загальновідомим фактом, який на підставі ст. 35 ГПК України не потребує доказування.

Прийняття ж Кабінетом Міністрів України Розпорядження № 1079-р від 05.11.2014 не скасовує Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та не робить його недійсним.

Згідно з Інформацією з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 14.03.2015 місцезнаходженням ТОВ "ТД "Луганськпродукт" є м. Луганськ.

Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", який є чинним, на час проведення антитерористичної операції встановлено мораторій щодо нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014. Дію даного Закону в частині введення мораторію зупинено не було.

Отже, з урахуванням визначеної компетентним органом території проведення антитерористичної операції та терміну її проведення положення ст. 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" щодо введення мораторію на нарахування пені підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок місцевого та апеляційного судів про наявність правових підстав для часткового задоволення заявлених позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Луганської області від 04.08.2015 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.10.2015 у справі № 913/214/15 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова