Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 917/515/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Іванової Л.Б.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуДержавної фінансової інспекції у Полтавській областіна рішеннявід 20.05.2014господарського суду Полтавської області та на постанову від 19.08.2014Харківського апеляційного господарського судуу справі№ 917/515/14 господарського суду Полтавської області за позовом Обласного комунального виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал"доУкраїнського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта"за участю третьої особи Державної фінансової інспекції Українипростягнення 10 310,14 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачане з'явились;відповідачаБілоцерківець А.П. (дов. від 08.01.2014 № 12-29);третьої особине з'явились;Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.2014 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий-суддя - Демидова А.М., судді - Волік І.М., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року позивач - Обласне комунальне виробниче підприємство водопроводно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (надалі - Обласне КВП водопроводно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал") звернулося до господарського суду з позовом до Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" (надалі - УДППЗ "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції УДППЗ "Укрпошта"), за участю третьої соби, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державної фінансової інспекції України в осбі Державної фінансової інспекції в Полтавській області про стягнення заборгованості у розмірі 10 340,14 грн., яку донараховано на підставі укладеного між сторонами Договору № 77 від 01.04.2010 за результатами проведеної Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області ревізії щодо дотримання встановлених тарифів і правильності їх розрахунку за послуги Комунального підприємства з водопостачання та водовідведення.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 20.05.2014 (суддя Мацко О.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 (колегія суддів: Черленяк М.І. - головуючий, судді - Івакіна В.О., Шепітько І.І.), у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, третя особа - Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 20.05.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2014, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми процесуального та матеріального права, оскільки при ухваленні судових рішень не були враховані усі обставини справи, а умовам укладеного між сторонами договору надано неправильну юридичну оцінку, що є підставою для скасування оскаржуваних судових актів.

Позивач та відповідач не скористалися правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу третьої особи до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду оскаржуваних судових актів.

Сторони, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги, проте позивач та третя особа своїм правом взяти участь в судовому засіданні не скористалися.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який заперечив проти доводів касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову є матеріально-правова вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 10 340,14 грн. за Договором № 77 від 01.04.2010 (з урахуванням Додаткової угоди від 02.07.2012) на підставі проведеної Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області з 04.11.2013 по 28.01.2014 планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності відповідача за період з 01.06.2011 по 01.10.2013, за результататми якої встановлено, що під час визначення обсягу наданих послуг відповідачу норми використання води для прибирання підлоги адміністративних будівель в кількості 6 л на 1 м2 за період з 01.06.2011 по 30.09.2013 враховані не були. Зазначені норми були затверджені Рішенням виконавчого комітету Миргородської міської ради Полтавської області від 29.06.2010 № 372 та рішенням Великобагачанської селищної ради Полтавської області від 29.01.2013 № 10 в розмірі 6 л води на 1 м2 на добу. За результатами проведеної ревізії Полтавській дирекції УДППЗ "Укрпошта" (ЦПЗ № 5 "Укрпошта") донараховано вартість послуг по водопостачанню та водовідведенню на загальну суму - 13650,51 грн. (з 01.06.2011 по 31.12.2011 на суму - 2863,08 грн.; 2012 рік на суму - 5829,31 грн., 9 місяців 2013 року на суму - 4958,12 грн.), виходячи з площі приміщень: м. Миргород, вул. Багачанська, 48 - 39,00 м2, вул. Гурамішвілі, 3 - 81,00 м2: смт. В. Багачка, вул. Чекалових, 17 - 39,13 м2. При цьому з посиланням на те, що частково грошові кошти у погашення донарахованої заборгованості позивачем зараховано з чергових платежів відповідача, тому на підставі рахунків-фактур № СФ-0000845 від 27.02.2014 та № СФ-0000843 від 27.02.2014 просить стягнути з відповідача вартість донарахованих послуг у розмірі 10 310,14 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків визначено договори та інші правочини.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що 01.01.2010 між Обласним комунальним виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (Водоканал) та УДППЗ "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (Споживач) укладений Договір № 77 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації, за умовами якого Водоканал бере на себе зобов'язання забезпечувати Споживача питною водою, а також приймати від Споживача стічні води, а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані йому послуги за встановленими тарифами в термін, передбаченим цим Договором (п. 1 Договору). При цьому, Водоканал забезпечує Споживача питною водою, яка відповідає чинному стандартові та дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України на відхилення від стандарту в розмірі встановленого ліміту в кількості 54,5 куб.м/рік, а також приймає від нього стічні води в розмірі встановленого ліміту в кількості 18,1 куб.м/рік. (п. 2.1 Договору).

Відповідно до п. 4.2.3 Договору, Водоканал зобов'язаний повідомляти Споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

В пункті 5.1 Договору сторони погодили, що облік кількості використаної води здійснюється за показниками водолічильників, які встановлюються спеціалістами Водоканалу за кошти Споживача згідно з технічними умовами Водоканалу і Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України за адресою: вул. Гоголя, 96/9, вул. Троїцька, 68, вул. Гурамішвілі, 3, вул. Багачанська, 46 в термін до 01.02.2014. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначаться за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно з показниками водолічильників, а у разі їх відсутності - за узгодженням з "Водоканалом" за діючими нормами. Розмір щомісячної оплати за надані послуги з водопостачання становить за встановленими тарифами: вода - 12,77 грн. за 1 куб.м., стоки - 8,08 грн. за 1 куб.м. (п. п. 5.3, 6.6 Договору).

Згідно з пунктом 10.1 Договору, Договір набуває чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2013. Договір важається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 10.3 Договору).

Крім цього, 02.07.2012 між Обласним комунальним виробничим підприємством водопроводно-каналізаційного господарства "Миргородводоканал" (Водоканал) та УДППЗ "Укрпошта" в особі Полтавської дирекції УДППЗ "Укрпошта" (Споживач) укладено Додаткову угоду до Договору № 77 від 01.01.2010, за умовами якої, що у зв'язку з появою додаткового об'єкта, сторони дійшли згоди змінити п. 5.1 Договору, виклавши його в наступній редакції: "Облік кількості використаної води здійснюється за показниками водолічильників, які встановлюються спеціалістами Водоканалу за кошти Споживача згідно з технічними умовами Водоканалу і Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України за адресами: вул. Гоголя, 96/9, вул. Троїцька, 68, вул. Гурамішвілі,3, вул. Багачанська, 46 - м. Миргород, вул.Чекалових,17 - смт. В.Багачка (при цьому в Акті ревізії вказані адреси у м. Миргород - вул. Багачанська, 48 (тобто, інша адреса, ніж у Договорі та Додатковій угоді), вул. Гурамішвілі, 3; у смт. В. Багачка - вул.Чекалових, 17.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).

Судами встановлено, що лічильники на об'єктах зазначених у вищенаведеному Договорі та Додатковій угоді до нього не встановлювались, оскільки чинне законодавство не покладає на Споживача обов'язку встановити засоби обліку води, натомість дає право Виробнику зобов'язати його встановити. При цьому позивач жодних дій по спонуканню Споживача до встановлення засобів обліку не вчиняв, та протягом усього спірного періоду (за який здійснено донарахування) виставляв рахунки та приймав платежі від Споживача, виходячи з норм питного водоспоживання в розмірі встановленого договорного ліміту в кількості 54,5 м.куб. на рік.

З урахуванням умов укладеного між сторонами Договору, за надані Водоканалом послуги розрахунки здійснювались відповідно до пункту 6.6. Договору, виходячи з наступних даних: промислові та комунально-побутові підприємства, юридичні особи, а також приватні підприємства та суб'єкти підприємницької діяльності: вода 12,77 грн. за 1 куб.м., стоки 8,08 грн. за 1 куб.м. Таким чином, відповідач своєчасно та у повному обсязі оплачував надані послуги у порядку та за тарифами, визначеними Договором, у відповідності до виставлених позивачем рахунків.

В силу приписів частин 3 та 4 ст. 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 1 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - Виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - Споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

В пункті 8 вказаних Правил встановлено, що послуги надаються Споживачеві згідно з Договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За встановлених обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку, що зобов'язання, які виникли між сторонами на підставі Договору № 77 від 01.01.2010 з урахуванням Додаткової угоди від 02.07.2012 були виконані сторонами належним чином, і доказів про зворотнє позивачем не надано.

Отже, встановивши факт відсутності порушення умов договору, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що донарахування за період з 01.06.2011 по 01.10.2013 проведено на підставі рішення Великобагачанської селищної ради про затвердження норм витрат води, яке прийняте 29.01.2013, у зв'язку з чим не може застосовуватись при розрахунках до набрання ним чинності, а отже Акт ревізії № 06-21/9 від 05.02.2014, складений Державною фінансовою інспекцією у Полтавській області за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача не є доказом неналежного виконання сторонами договірних зобов'язань та не може впливати на умови спірних договірних відносин і не може їх змінювати.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені третьою особою у касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2014 та рішення господарського суду Полтавської області від 20.05.2014 у справі № 917/515/14 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

Л.Б. Іванова