Історія справи

Постанова ВГСУ від 14.10.2014 року у справі №910/3598/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2014 року Справа № 910/3598/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Воліка І.М., Іванової Л.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"на рішення та постановугосподарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. у справі№ 910/3598/14 господарського суду міста Києва за позовомІноземного підприємства "Агро-Вільд Україна"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Публічне акціонерне товариство "Креді Агріколь Банк"простягнення 669 407,96 грн.,за участю представників: від позивачаОСОБА_5від відповідачаДєтінкін Є.В.від третьої особине з'явився

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Іноземне підприємство "Агро-Вільд Україна" (далі - ІП "Агро-Вільд Україна") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" (далі - ПрАТ "СК "УНІКА") про стягнення 669 407,96 грн., у тому числі 617 211,55 грн. страхового відшкодування та 52 196,41 грн. неустойки за неналежне виконання умов договору. Також позивач просив стягнути з відповідача 50 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. у справі № 910/3598/14 (суддя Сівакова В.В.) позовні вимоги ІП "Агро-Вільд Україна" задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 617 211,55 грн. страхового відшкодування, 52 196,41 грн. неустойки, 13 388,16 грн. витрат по сплаті судового збору та 33 470,39 грн. витрат по сплаті за послуги адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. (колегія суддів у складі: Агрикової О.В. - головуючого, Рудченка С.Г., Чорногуза М.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. у справі № 910/3598/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. у справі № 910/3598/14, ПрАТ "СК "УНІКА" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати оскаржувані судові акти повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ІП "Агро-Вільд Україна" відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.09.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Ємельянова А.С. прийнято зазначену касаційну скаргу ПрАТ "СК "УНІКА" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 14.10.2014 р. о 10 год. 40 хв.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 13.10.2014 р. № 02-05/453 для розгляду справи № 910/3598/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач), судді: Волік І.М., Іванова Л.Б.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористалася передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 12.04.2012 р. між ПрАТ "СК "Уніка" (Страховик), ІП "Агро-Вільд Україна" (Страхувальник) та Публічним акціонерним товариством "Креді Агріколь Банк" (Вигодонабувач) було укладено договір добровільного страхування на транспорті № 030322/4017/0000008 (далі - Договір), за яким застраховані майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортними засобами (згідно з додатком № 1 до Договору), зокрема, самохідним оприскувачем LЕЕВ РТ 270, кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до п. 3.2 Договору страховим випадком є факт понесення збитків Страхувальником внаслідок пошкодження, знищення або втрати застрахованого транспортного засобу та/або додаткового обладнання внаслідок подій, визначених у п. 3.1 Договору.

Згідно з п. 3.1.2 Договору страховим ризиком вважається, зокрема, дорожньо-транспортна пригода, в т.ч. викид каменів чи інших твердих фракцій з-під коліс транспорту (ДТП).

27.08.2012 р. у с. Тихий Хутір Жашківського району Черкаської області працівник ІП "Агро-Вільд Україна" гр. ОСОБА_11, керуючи самохідним оприскувачем LЕЕВ РТ 270, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, здійснив наїзд на електроопору, що спричинило пошкодження останнього.

За наслідками транспортної пригоди, яка відбулась 27.08.2012 р., УДАІ УМВС України в Черкаській області були складені три протоколи про адміністративне правопорушення щодо скоєння ОСОБА_11 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 та 1224 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. у справі № 2304/1617/12 було встановлено, що ОСОБА_11, керуючи самохідним оприскувачем LЕЕВ РТ 270, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, у стані алкогольного сп'яніння, не врахував дорожньої обстановки, не перевірив надійність кріплення обладнання, не дотримався безпечного інтервалу, в результаті здійснив наїзд на електроопору, що спричинило пошкодження транспортного засобу, чим порушив вимоги п.п. 13.1 та п. 22.2 Правил дорожнього руху. Вказаною постановою було накладено на ОСОБА_11 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31.10.2012 р. у справі № 33/2390/335/12 виключено з описової частини вказаної постанови Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. вказівку про те, що під час керування самохідним оприскувачем 27.08.2012 р. ОСОБА_11 перебував у стані алкогольного сп'яніння. У решті постанову залишено без змін.

Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. у справі № 2304/1629/12 ОСОБА_11 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, за керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від огляду для визначення стану сп'яніння та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді 40 годин громадських робіт.

Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31.10.2012 р. у справі № 33/2390/334/12 вищезазначену постанову Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. скасовано, провадження у справі закрито за відсутністю складу правопорушення.

Постановою Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. у справі № 2304/1615/12 ОСОБА_11 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 255 грн. за те, що він залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, до якої він був причетним, чим порушив вимоги п. 2.10 Правил дорожнього руху, що є правопорушенням, передбаченим ст. 1224 КУпАП.

Постановою апеляційного суду Черкаської області від 31.10.2012 р. у справі № 33/2390/336/12 вищевказану постанову Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. скасовано, провадження у справі закрито у зв'язку зі звільненням ОСОБА_11 від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення.

Згідно з п. 10.14 Договору розрахунок суми страхового відшкодування при настанні страхових випадків за ризиками ДТП та інші ризики здійснюється на основі звіту (дослідження) експерта/оцінювача або на основі аварійного сертифікату Страховика, або на основі калькуляції вартості відновлювального ремонту на станції технічного обслуговування (СТО).

Німецька компанія виробник - Horsch Leeb GmbH надала інформацію, що відновлювані роботи самохідного оприскувача LEEB РТ 270 неможливо провести на території України. Тому транспортний засіб необхідно транспортувати для проведення ремонту в Німеччині, оскільки потрібні різні підготовчі монтажні роботи та випробувальні установки, які не можуть бути транспортовані в Україну, оскільки вони знаходяться лише в стаціонарних умовах на заводі в Ландау. Зазначене підтверджується письмовою довідкою компанії виробника Horsch Leeb GmbH. від 16.08.2013 р.

Оскільки відновлювані роботи самохідного оприскувача LEEB РТ 270 неможливо провести на території України, 25.10.2012 р. позивач звернувся до відповідача з заявою № 490, у якій просив надати згоду на транспортування до Німеччини оприскувача LЕЕВ РТ 270 з метою його обстеження та визначення розміру збитків, завданих у результаті ДТП.

У листі від 26.10.2012 р. відповідач повідомив, що не заперечує проти транспортування транспортного засобу для визначення розміру збитків в умовах підприємства виробника та проведення ремонтних робіт після письмового погодження остаточної суми відновлювального ремонту зі страховою компанією.

Компанією Horsch Leeb GmbH було здійснено розрахунок № 617271 від 26.04.2013 р. шкоди, завданої самохідному оприскувачу LEEB РТ 270, розмір якої становить 56 496,11 євро.

У відповідь на заяву власника застрахованого транспортного засобу - самохідного оприскувача LЕЕВ РТ 270 - ІП "Агро-Вільд Україна", про виплату страхового відшкодування відповідач листом № 2342 від 29.04.2013 р. повідомив про прийняття рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування за вказаним страховим випадком, оскільки гр. ОСОБА_11 не надав жодного документального підтвердження про відсутність сп'яніння до і після ДТП. Тому на підставі пояснень свідків, а саме: громадян ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_14, Страхова компанія вважає, що гр. ОСОБА_11 знаходився в стані алкогольного сп'яніння та залишив місце пригоди після скоєння ДТП, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування відповідно до п. 4.1 Договору.

Спір у даній справі виник у зв'язку із відмовою відповідача виплатити страхове відшкодування на підставі Договору.

Договір страхування зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Законом України "Про страхування" та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується зі ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про страхування" страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2009 р. № 400/666 затверджено Інструкцію про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція).

Як вірно вказав місцевий господарський суд, з огляду на положення п.п. 1.6, 1.7, 2.2, 2.3, 2.4, 2.6, 2.7, 2.8, 2.10, 3.15, 3.16 Інструкції належними та допустимими документами, що установлюють стан алкогольного сп'яніння, є або протокол про адміністративне правопорушення з долученими до нього роздрукуванням на папері показників спеціальних технічних засобів, або висновок лікаря закладу охорони здоров'я, оформлений в установлених порядку та формі. При цьому, якщо стан сп'яніння проводився уповноваженою особою Державтоінспекції МВС, до протоколу про адміністративне правопорушення заноситься інформація, в чому полягали ці ознаки сп'яніння, назва та номер використаного спеціального технічного приладу, за допомогою якого проводився огляд, а також його показники. У випадку відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння, уповноважена особа Державтоінспекції МВС виписує направлення до найближчого закладу охорони здоров'я, який і здійснює огляд на стан сп'яніння.

Як вказав місцевий господарський суд, постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31.10.2012 р. у справі № 33/2390/334/12 встановлено, що у протоколі і в постанові Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. вказується як на встановлену обставину те, що ОСОБА_11 керував самохідним оприскувачем з явними ознаками алкогольного сп'яніння, що в установленому законом порядку не доведено, оскільки у справі немає даних про те, що ОСОБА_11 проходив в установленому порядку огляд на стан сп'яніння. Крім того, у справі немає достатніх даних і про те, що до ОСОБА_11 було заявлено працівниками ДАІ вимогу пройти в установленому порядку огляд на стан сп'яніння.

У зв'язку з викладеним, вказаною постановою Апеляційного суду Черкаської області від 31.10.2012 р. у справі № 33/2390/334/12 постанову Жашківського районного суду Черкаської області від 02.10.2012 р. відносно ОСОБА_11 у справі про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП (за керування транспортним засобом з явними ознаками алкогольного сп'яніння і відмову від огляду для визначення стану сп'яніння) було повністю скасовано, а провадження у справі закрито за відсутністю складу даного правопорушення.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про те, що ОСОБА_11 під час скоєння ДТП керував самохідним оприскувачем LЕЕВ РТ 270 з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від огляду на стан сп'яніння, оскільки вказані обставини належними та допустимими доказами не підтверджено.

З урахуванням обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, апеляційний господарський суд дійшов також обґрунтованого висновку про відсутність підстав для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування з посиланням на втечу ОСОБА_11 з місця ДТП.

Крім того, з урахуванням наявних у матеріалах справи документів, зокрема, пояснень, відібраних 29.08.2012 р. у ОСОБА_11 ДАІ ВДАІ Жашківського РВ УМВС України в Черкаській області капітаном міліції Шарлаєм В.В. (відповідно до яких ОСОБА_11 було складено штанги оприскувача), судом апеляційної інстанції обґрунтовано відхилено доводи відповідача про те, що ОСОБА_11 не склав штанги оприскувача та не зафіксував їх у передньому положенні, що є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідачем було неправомірно відмовлено позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Згідно зі ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Такі умови встановлені також частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування", якою передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з п. 9.1 Договору виплата страхового відшкодування здійснюється Страховиком відповідно до умов Договору та законодавства України за обов'язковим письмовим погодженням Вигодонабувача та може бути направлена на безпосередню оплату вартості послуг сторонніх підприємств (організацій), які надають ці послуги Страхувальнику і необхідність яких (послуг) викликана страховим випадком (за згодою Страховика).

Пунктом 9.2 Договору встановлено, що розмір страхового відшкодування визначається виходячи з фактичного розміру збитків, завданих транспортному засобу в результаті страхового випадку, та розрахованого відповідно до умов Договору. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати розмір прямого збитку, понесеного Страхувальником (Вигодонабувачем), та розміру страхової суми, зазначеної в Договорі.

Як було зазначено, відповідно до розрахунку № 617271 від 26.04.2013 р., вартість відновлювального ремонту самохідного оприскувача LEEB РТ 270 становить 56 496,11 євро.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як встановлено судами, відповідно до додатку № 1 до Договору розмір страхової суми складає 2 794 219,13 грн., розмір франшизи за Договором становить 5% від страхової суми, тобто розмір франшизи складає 139 710,96 грн. (2 794 219,13 грн. х 5%).

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідач як Страховик за Договором зобов'язаний здійснити страхову виплату Страхувальникові у розмірі понесеного збитку за вирахуванням розміру франшизи, що становить 617 211,55 грн. (56 496,11 євро х 13,397781 (офіційний курс Національного банку України станом на 03.03.2014 р.) = 756 922,51 грн. - 139 710,96 грн. суми франшизи).

З урахуванням викладеного, встановивши, що доказів сплати страхового відшкодування відповідачем не надано, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 617 211,55 грн.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 52 196,41 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, п. 6.1.3 Договору передбачено майнову відповідальність Страховика за несвоєчасне здійснення виплати страхового відшкодування шляхом сплати Страхувальнику неустойки (штраф, пені), розмір якої визначається умовами Договору.

З урахуванням положень ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України, перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем та встановивши його арифметичну правильність, суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача пені у розмірі 52 196,41 грн.

Щодо стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій (пп. 6.3 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ІП "Агро-Вільд Україна" та адвокатом ОСОБА_5 було укладено договір про надання правової допомоги № 14012014 від 14.01.2014 р., за умовами якого останній взяв на себе зобов'язання надати правову допомогу ІП "Агро-Вільд Україна".

Додатковою угодою № 3 від 14.01.2014 р. до вказаного договору визначено вид правової допомоги: представництво інтересів, надання консультацій, підготовка позову та ведення справ у суді, у справах в суді зі страховою компанією з питань, пов'язаних з настанням страхового випадку щодо самохідного оприскувача LEEB РТ 270; визначено розмір вартості послуг з правової допомоги в сумі 50 000,00 грн.

У матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 29.09.2004 р., виданого ОСОБА_5.

Згідно з платіжним дорученням № 5573 від 04.02.2014 р. позивач сплатив на користь адвоката за надання ним правової допомоги 50 000,00 грн.

Як роз'яснено у пп. 6.5 п. 6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 " Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, з урахуванням суті спору та ціни позову, дійшов обґрунтованого висновку про часткове покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 33 470,39 грн. (5% від суми позову).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та ч.ч. 1, 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УНІКА" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.07.2014 р. та рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2014 р. у справі № 910/3598/14 залишити без змін.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.М. Волік

Л.Б. Іванова