ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2017 року Справа № 914/1773/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської областіна постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017у справі Господарського суду№ 914/1773/16 Львівської областіза позовомКерівника Львівської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради (перейменовано у Департамент економічного розвитку Львівської міської ради)доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кам'янецька-24"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал"

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокуратури:прокурор відділу ГПУ Томчук М.О., посв. від 01.08.2012 № 000606; позивача:не з'явились;відповідача:не з'явились;третьої особи:не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 року Керівник Львівської місцевої прокуратури № 1 (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради (перейменовано у Департамент економічного розвитку Львівської міської ради, далі - Департамент) звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою, у якій просив стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кам'янецька-24" (далі - ОСББ) на користь Департаменту 213 320,96 грн. інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" обґрунтовував тим, що ОСББ не виконало взятих на себе договірних зобов'язань за договором про пайову участь № 552 від 16.11.2012, укладеним між Департаментом та ОСББ, в частині сплати пайового внеску в сумі 213 320,96 грн., що є підставою для його стягнення в судовому порядку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.08.2016 (суддя Горецька З.В.) позов задоволено.

Вирішено стягнути з ОСББ на користь Департаменту 213 320,96 грн. інвестиційного внеску на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова та 3 199,81 грн. судового збору з підстав, що викладені прокурором у позовній заяві.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 (колегія суддів: Галушко Н.А., Данко Л.С., Орищин Г.В.) рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2016 скасовано, в позові відмовлено.

Постанова мотивована посиланнями на виконання ОСББ у 2015 році робіт по будівництву інженерних мереж на суму 1 161 798 грн., що відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є підставою для зменшення розміру пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості виконаних замовником робіт.

Заступник прокурора Львівської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 та залишити в силі рішення Господарського суду Львівської області від 30.08.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги скаржник обґрунтовує посиланням на обставини справи та приписи ст.ст. 525, 526, 530, 561 ЦК України, ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

ОСББ не скористалось правом, наданим статтею 1112 ГПК України та не надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Заступника прокурора Львівської області підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 16.11.2012 між Департаментом та ОСББ (замовник) було укладено договір № 552 про пайову участь, згідно умов якого замовник будівництва зобов'язався здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і в порядку, передбаченому договором;

- згідно п. 1.1 договору адреса і вид об'єкта містобудування, будівництво якого здійснює замовник: м. Львів, вул. Кам'янецька, 24 (перша черга будівництва) (Сихівський район);

- пунктом 2.2 договору замовник зобов'язався сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі 594 803,48 грн. (30 000 грн. по 25.12.2012, 180 000 грн. по 25.12.2013, 180 000 грн. по 25.12.2014, 180 000 грн. по 25.12.2015 та 24 803,48 грн. по 25.12.2016);

- 14.12.2015 між сторонами було укладено додаткову угоду № 313 (додаток № 2) до договору про пайову участь № 552 від 16.11.2012, якою внесено зміни до п. 2.2 договору в частині розміру та строків сплати замовником пайового внеску, а саме: визначено, що сума пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова становить 1 081 203,64 грн. та підлягає сплаті у такі строки: 621 269,43 грн. по 04.12.2014, 213 320,96 грн. по 01.06.2016 та 246 613,25 грн. по 31.12.2016 (але не пізніше дати прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був належним чином повідомлений місцевим господарським судом про проведення судових засідань у даній справі 13.07.2016, 26.07.2016 та 30.08.2016, проте не з'являвся в судові засідання та не надсилав до суду обґрунтованого відзиву на позовну заяву прокурора, в зв'язку з чим, судом першої інстанції було розглянуто спір за наявними у справі доказами, що відповідає положенням ст. 75 ГПК України.

Лише звертаючись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції відповідач вказав про те, що ним було виконано роботи вартістю понад 1 000 000 грн., тому відповідно до п.п. 6 п. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" правові підстави для залучення його до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Львова та відповідно для сплати ним спірної суми пайового внеску відсутні.

Приписами ч. 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Прийнявши до уваги та врахувавши при прийнятті постанови зазначені в апеляційній скарзі доводи відповідача, суд апеляційної інстанції не зазначив в чому полягала неможливість їх подання відповідачем до суду першої інстанції, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 101 ГПК України.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове рішення про відмову в позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем у 2015 році були виконані роботи по будівництву інженерних мереж на суму 1 161 798 грн., що відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" є підставою для зменшення розміру пайової участі відповідача у розвитку інфраструктури м. Львова на суму кошторисної вартості виконаних ним робіт, тому у ОСББ відсутній обов'язок сплати на користь Департаменту 213 320,96 грн. пайового внеску.

Проте колегія судів Вищого господарського суду України не може погодитись з таким висновком апеляційного господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Отже, законом передбачено можливість зменшення розміру пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму кошторисної вартості інженерних мереж, будівництво яких поза межами його земельної ділянки є необхідним за технічними умовами у разі доведеності розміру обсягів та кошторисної вартості таких мереж та у разі передачі таких інженерних мереж у комунальну власність міста.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції зазначені обставини в їх сукупності не встановлювались, тому оскаржувана постанова суду є такою, що не відповідає вимогам п. 5 ст. 30 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та вимогам статті 43 ГПК України щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи зі змісту статей 47, 33, 43 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з недотриманням норм матеріального та процесуального права, при неповному встановлені усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору у даній справі, внаслідок чого неможливо дійти достовірних висновків щодо обґрунтованості заявлених прокурором позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки передбачені процесуальним законом (розділом XII1 "ПЕРЕГЛЯД СУДОВИХ РІШЕНЬ У КАСАЦІЙНОМУ ПОРЯДКУ" ГПК України) межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права виправити помилки, допущені господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що постанова Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі № 914/1773/16 підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, встановити в чому полягала неможливість подання відповідачем доказів до суду першої інстанції, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області задовольнити частково, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2017 у справі № 914/1773/16 Господарського суду Львівської області скасувати, а справу передати на новий розгляд до Львівського апеляційного господарського суду в іншому складі суду.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя І.В. Алєєва

Суддя Т.Б. Дроботова