ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 910/25484/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Акулової Н.В., Самусенко С.С.,

за участю представників: Державної іпотечної установи - Тодосієнка В.М. дов. № 2940/15/1 від 17 червня 2016 року, Демидюк О.Б. дов. № 441/15/1 від 8 лютого 2016 року, ТОВ "Танк транс" - Свідла Є.В. дов. б/н від 16 листопада 2015 року, Кулака І.О. дов. б/н від 29 грудня 2016 року, Дудяка Р.А. дов. б/н від 19 листопада 2015 року, ПАТ "Дельта Банк" - Мостепанюка В.І. дов. б/н від 5 травня 2016 року, Ханович К.В. дов. б/н від 5 травня 2016 року, ТОВ "Інвестком" Григорчук Н. М. дов. від 18.11.2015 року та прокурора Клюге Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційні скарги Державної іпотечної установи, ПАТ "Дельта Банк" та Заступника прокурора міста Києва на постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом Державної іпотечної установи до ТОВ "Танк транс" та ПАТ "Дельта Банк", третя особа - ТОВ "Інвестком", за участю прокуратури міста Києва, про визнання зарахування однорідних зустрічних вимог недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Державна іпотечна установа (далі - позивач) звернулась до ТОВ "Танк транс" (далі - відповідач-1) та ПАТ "Дельта Банк" (далі - відповідач-2) з позовом про визнання недійсним зарахування вимог, здійсненого на підставі заяви відповідача-1 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог від 23 лютого 2015 року, а саме, вимог відповідача-2 до відповідача-1 за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 9 червня 2011 року та вимог відповідача-1 до відповідача-2 за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 4 вересня 2009 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що зарахування зустрічних однорідних вимог, що відбулось на підставі заяви про зарахування, суперечить вимогам ст.601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2015 року у позові відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року апеляційні скарги ПАТ "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи залишені без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Державна іпотечна установа просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували, що строк виконання зобов'язання відповідача-2 перед відповідачем-1 за договором рахунку не настав, а тому зарахування є неможливим та суперечить вимогам ст.601 Цивільного кодексу України, ст. 203 Господарського кодексу України.

Стверджує, що обов'язок з виконання зобов'язання, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, виникає після передачі копії договору відступлення права вимоги, однак, банку не надано доказів відступлення права вимоги.

Вказує, що на час передачі прав вимоги від третьої особи до відповідача-1 зобов'язання банка з перерахування грошових коштів на інший рахунок не виникли, а отже, відповідач-1 не міг здійснити зарахування зустрічних вимог у зв'язку з тим, що на умовах станом на день відступлення права вимоги банк не мав права перераховувати гроші з поточного рахунку.

Зазначає, що постанова Національного банку України № 150 від 2 березня 2015 року, якою ПАТ "Дельта Банк" віднесено до категорії неплатоспроможних, містить відкладальну умову, настанням якої сторони договору відступлення права вимоги обумовили зміну кредитора у зобов'язанні, а тому висновки судів щодо безпідставності доводів у цій частині помилкові.

Також посилається на порушення своїх прав як заставодержателя майнових прав відповідно до договору застави, оскільки, на його думку, направлення заяви відповідачем-1 відбувалось з порушенням норм права.

У касацій скарзі ПАТ "Дельта Банк" просив змінити постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року.

17 червня 2016 року заявником подано заяву про зміну вимог касаційної скарги, у якій ПАТ "Дельта Банк" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року, а справу передати на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Посилається на те, що відповідач-1 не надав жодного належного доказу у підтвердження переходу права вимоги за договором банківського рахунку від третьої особи до відповідача-1, зокрема, договору про відступлення права вимоги.

Стверджує, що повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні не є за своєю правовою природою правочином, у розумінні ст. 512 Цивільного кодексу України, а носить лише інформативний характер, що залишилось поза увагою судів попередніх інстанцій.

Вказує на те, що суди попередніх інстанцій не вірно розтлумачили ст.ст.514, 515 Цивільного кодексу України та помилково не застосували до спірних правовідносин ст. ст. 1058, 1066, 1058, 1071 Цивільного кодексу України, положення Інструкції Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року та, всупереч ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, належним чином не дослідили обставини справи, які свідчать про відсутність у банку зобов'язань перед відповідачем-1 за договором банківського рахунку.

Зазначає, що укладення між відповідачем-1 та третьою особою договору відступлення права вимоги не призвело до виникнення грошового зобов'язання у банку, оскільки, у відповідності до вимог ст. 1071 Цивільного кодексу України, статус власника рахунку (клієнта) зберігається за третьою особою, що виключає таку обов'язкову обставину зарахування як зустрічний характер вимог, а тому суперечить вимогам ст. 601 Цивільного кодексу України та ст.203 Господарського кодексу України.

Також посилається на те, що судами помилково не враховано доводи заявника про акцепт банком вимог ТОВ "Інвестком" на весь залишок грошових коштів на рахунку останнього, що спростовує факт відступлення вимог на кошти за цим рахунком.

Вказує, що судами не досліджено обставин та доказів на їх підтвердження щодо нікчемності договору застави майнових прав та договору про відступлення права вимоги між позивачем та відповідачем - 2, оскільки банк, уклавши договір забезпечення, фактично відмовився від власних майнових вимог на користь позивача, а також надав позивачу перевагу перед іншими кредиторами позачергово задовольнити свої вимоги, що, з урахуванням п. п. 1, 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є підставою нікчемності правочину та суперечить ст. 633 Цивільного кодексу України.

Вважає, що судами не повністю досліджено надані докази та не встановлено факту наявності/відсутності у позивача прав вимоги за укладеними з банком договорами забезпечення, в тому числі і щодо звернення до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

У касаційній скарзі Заступник прокурора міста Києва просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Вважає порушеним право Державної іпотечної установи на предмет застави та посилається на невірне застосування судами попередніх інстанцій норм ст. ст. 203, 215, 512, 513, 517, 524, 533, 572, 573, 586, 601 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 20, 203 Господарського кодексу України, ст. 17 Закону України "Про заставу", ст. ст. 4-2, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про дотримання відповідачем-1 вимог ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України при повідомленні банку про відступлення права вимоги, а також про те, що спірні зобов'язання між банком та відповідачем-1 за договором кредитної лінії припинились внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначає, що правом контролю за предметом застави наділений лише заставодержатель, а тому саме його право у разі відчуження предмета застави, передачі його у користування, розпорядження іншій особі є порушеним, тому саме заставодержателю належить право звернення до суду щодо оскарження правочинів, вчинених з предметом застави без його згоди з підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Також зазначає, що судами не враховано, що зобов'язання відповідача-1 перед банком виражені у євро, а зобов'язання банку перед третьою особою - в доларах США і при зарахуванні зустрічних однорідних вимог не застосовано офіційний курс Національного банку України, що свідчить про порушення ст.ст. 524, 533 Цивільного кодексу України, ст. 8 Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю".

Вважає, що банку не було надано доказів переходу права вимоги від третьої особи до відповідача-1 за договором рахунку всупереч ч. 2 ст. 517 Цивільного кодексу України, отже, зобов'язання банку перед останнім на момент вчинення спірного правочину ще не виникло, а тому відсутня можливість для проведення зарахування зустрічних вимог на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України.

У письмових поясненнях на касаційні скарги ТОВ "Інвестком", посилаючись на безпідставність доводів заявників про ненадання банку договору про відступлення права вимоги, вірне встановлення судами факту настання строку виконання зобов'язань за договором банківського рахунку, правомірність відступлення права вимоги та хибність висновків заступника прокурора про неможливість зарахування у зв'язку з вираженням зобов'язань у різних валютах, просить в задоволенні касаційних скарг відмовити, а прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

У поясненнях на касаційні скарги, заперечуючи проти їх задоволення, ТОВ "Танк транс" зазначає, що повідомлення про зміну кредитора у зобов'язанні є, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином, який породжує відповідні правові наслідки.

Зазначає, що строк виконання зобов'язань ТОВ "Танк транс" за кредитним договором, укладеним з банком, настав, у зв'язку з чим і було здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вказує, що відповідачу-1 від ТОВ "Інвестком" відступлено лише частину вимог, а тому власником решти коштів залишилась товариство.

Стверджує, що не набував права власності на валютні цінності і не використовував валютні цінності як засіб платежу, а виконував зобов'язання перед банком щодо погашення кредиту в порядку ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зазначає, що Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затверджена постановою правління Національного банку України № 492 від 12 листопада 2003 року, на порушення положень якої посилається банк у касаційній скарзі, не визначає порядку вчинення банком дій у випадку відступлення права вимоги, не регламентує відносини між первісним та новим кредитором, а регулює виключно відносини відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах.

Вказує на те, що посилання заявника на отримання повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні лише 5 березня 2015 року, в порушення приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", не заслуговують на увагу суду.

З огляду на викладене, просить касаційні скарги залишити без задоволення, а прийняті у справі судові рішення залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи та прокурора, обговоривши доводи касаційних скарг та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційні скарги Державної іпотечної установи та Заступника прокурора міста Києва підлягають частковому задоволенню, а касаційна скарга ПАТ "Дельта Банк" підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 4 вересня 2009 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком" (клієнт) укладено договір банківського рахунку № 26/21746-168, відповідно до якого банк відкрив клієнту поточний рахунок у національній валюті, доларах США та євро № 26004002001746 та зобов'язувався виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з зазначеного рахунку та проводити інші операції за цим рахунком у межах законодавства України.

17 лютого 2015 року ТОВ "Інвестком" листом № 01-17/02-2015, отриманим банком 17 лютого 2015 року, направило ПАТ "Дельта Банк" на виконання платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17 лютого 2015 року на суму 20161485,34 доларів США для перерахування у повному розмірі залишку грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок ТОВ "Інвестком" №26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк".

У платіжному дорученні вказано строк виконання переказу - "терміновий", а тому, враховуючи положення пп. 2.4.1 п. 2.4 договору банківського рахунку № 26/21746-168 від 4 вересня 2009 року, спірний переказ мав бути проведений ПАТ "Дельта Банк" протягом цього ж поточного робочого дня.

Однак, вказане платіжне доручення банком виконане не було, хоча на рахунку № 26004002001746 було достатньо коштів для здійснення переказу.

9 червня 2011 року між ПАТ "Дельта Банк" (кредитор) та ТОВ "Танк транс" (позичальник), укладено договір кредитної лінії № ВКЛ-2005880, зі змінами та доповненнями, відповідно до якого кредитор зобов'язувався надавати позичальнику грошові кошти (далі - Кредит) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, за умовами якого, зокрема, надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами), у межах відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості 36333314,10 євро, кінцевим терміном погашення заборгованості визначено 20 січня 2015 року.

З розрахунку боргу ТОВ "Танк Транс" за вказаним договором кредитної вбачається, що станом на лютий 2015 року борг останнього перед ПАТ "Дельта Банк" складав, зокрема, 36333314,10 євро боргу за кредитом та 479798,83 євро боргу за процентами.

Доказів сплати вказаного боргу судам не надано та матеріали справи не містять.

11 лютого 2015 року між ТОВ "Танк Транс" (новий кредитор) та ТОВ "Інвестком" (первісний кредитор) укладено договір відступлення прав вимоги за вказаним договором банківського рахунку, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги до боржника (ПАТ "Дельта Банк") за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 4 вересня 2009 року, а новий кредитор зобов'язується сплатити первісному кредиторові ціну відступлення за право вимоги, що відступаються за цим договором, в тому числі новий кредитор, зокрема, має право вчиняти дії, спрямовані на стягнення заборгованості з боржника, припиняти зобов'язання боржника за правами вимоги шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог та/або розпоряджатися правами вимоги іншим чином.

18 лютого 2015 року ТОВ "Танк Транс" надіслано на адресу ПАТ "Дельта Банк" повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується квитанцією про оплату поштових послуг та описом вкладення у цінний лист.

Оскільки ПАТ "Дельта Банк" станом на 23 лютого 2015 року платіжне доручення ТОВ "Інвестком" не виконало, новий кредитор надіслав на адресу банку заяву від 23 лютого 2015 року про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, відповідно до якої припиняються зобов'язання щодо сплати ТОВ "Танк Транс" на користь ПАТ "Дельта Банк" суми боргу за простроченими процентами за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 9 червня 2011 року у сумі 27536,72 євро, що згідно крос - курсу станом на 23 лютого 2015 року становить 31116,49 доларів США та зобов'язання щодо сплати ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "Танк Транс" боргу на загальну суму 31116,49 доларів США, що згідно крос курсу станом на 23 лютого 2015 року становить 27536,72 євро за договором банківського рахунку № 26/21746-168 від 4 вересня 2009 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Інвестком", внаслідок зарахування зазначених зустрічних однорідних вимог.

27 лютого 2013 року між ПАТ "Дельта Банк" (банк) та Державною іпотечною установою (установа) укладено договір банківського рахунку № 26/995-070, відповідно до якого банк відкрив установі поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 та зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять установі, виконувати розпорядження клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.

4 вересня 2014 року між ПАТ "Дельта Банк" (заставодавець) та Державною іпотечною установою (заставодержатель) укладено договір застави майнових прав № Д-1.1/2014, відповідно до умов якого заставодавець надає в заставу заставодержателю майнові права заставодавця за кредитними договорами: № ВКЛ-2005880 від 9 червня 2011 року, № НКЛ-2005469/2 від 19 липня 2012 року, № ВКЛ-2005469/4 від 27 червня 2013 року, № НКЛ-2005469/5 від 3 липня 2013 року, детальна інформація щодо яких та структура їх забезпечення наведена у додатку № 1 до цього договору (далі - майнові права).

Майнові права за вказаним договором є засобом забезпечення виконання ПАТ "Дельта Банк" зобов'язань перед Державною іпотечною установою за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27 лютого 2013 року та будь-якими додатковими договорами, укладеними між сторонами.

Згідно з договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27 лютого 2013 року, відповідно до виписки ПАТ "Дельта Банк" по особовим рахункам, залишок коштів Державної іпотечної установи на цьому рахунку на дату підписання цього договору становить 2137858170 гривень 85 коп.

4 вересня 2014 року між Державною іпотечною установою (новий кредитор) та ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № Д-1.2/2014, з метою реалізації порядку звернення стягнення на майнові права відповідно до договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 4 вересня 2014 року, що укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань первісного кредитора за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27 лютого 2013 року, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває всі права вимоги за договорами, вказаними у додатках до цього договору (права вимоги), в тому числі і за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 9 червня 2011 року, укладеним між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Танк Транс" та за договорами, що забезпечують виконання кредитного зобов'язання.

Судами встановлено, що кредитний договір, укладений банком та ТОВ "Танк транс" та договір банківського рахунку, укладений банком з ТОВ "Інвестком", не містять заборони щодо відступлення прав та обов'язків за договорами.

Судами встановлено, що ПАТ "Дельта Банк" направило ТОВ "Танк транс" претензію від 6 лютого 2015 року про сплату боргу за кредитним договором, що свідчить про настання строку виконання даного зобов'язання.

Платіжне доручення ТОВ "Інвестком", направлене 12 лютого 2015 року за допомогою системи клієнт-банк, банком виконано не було, відмова від виконання платіжного доручення на адресу третьої особи не надсилалась.

17 лютого 2015 року ТОВ "Інвестком" повторно надала ПАТ "Дельта Банк" нарочно платіжне доручення в іноземній валюті № 1 від 17 лютого 2015 року на суму 20161485,34 доларів США для перерахування грошових коштів ТОВ "Інвестком" з рахунку № 26004002001746 в ПАТ "Дельта Банк" на рахунок третьої особи № 26006011360001 в ПАТ "Альфа-банк", строком виконання переказу - "терміновий".

Встановлено та сторонами у справі не заперечується, що вказане платіжне доручення виконано не було, письмова відмова від його виконання на адресу третьої особи не направлялась, чим порушені положення пп. 2.4.1 п. 2.4 договору банківського рахунку № 26/21746-168 від 4 вересня 2009 року, приписи ст. ст. 1071, 1089 Цивільного кодексу України, положення Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні".

За поясненнями представника третьої особи, наданими в судовому засіданні апеляційного господарського суду, незважаючи на укладення 11 лютого 2015 року з ТОВ "Танк транс" договору про відступлення права вимоги, саме третя особа направляла 12 лютого 2015 року та 17 лютого 2015 року платіжне доручення в іноземній валюті на виконання банку, оскільки виступає власником рахунку, тому направлення платіжного доручення за відступленими правами від імені ТОВ "Танк транс" не вимагалось.

При цьому зауважив, що дійсно є кредитором банку, оскільки за договором відступлення, укладеним з відповідачем-1, відступлено право вимоги лише 13039335,34 доларів США з 21 мільйонів доларів США, що знаходились на банківському рахунку, на підтвердження чого представником надано заяву про визнання грошових вимог кредитора (поточний рахунок) від 27 жовтня 2015 року, кредиторську вимогу від 28 жовтня 2015 року та лист щодо внесення змін до реєстру акцептованих вимог від 26 лютого 2016 року.

Судами встановлено, що згідно вказаного листа загальна сума кредиторських вимог ТОВ "Інвестком" становить 21740605 гривень 86 коп., що складається з залишку коштів на поточному рахунку № 26004002001746 за договором № 26/21746-168 на суму 1004695,23 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку становило 21252626 гривень 64 коп.; на поточному рахунку № 26004002001746 за договором № 26/21746-168 на суму 487930 гривень; на поточному рахунку № 26004002001746 за договором № 26/21746-118 на суму 49 гривень 22 коп., без врахування відступлених ТОВ "Танк транс" 13039335,34 доларів США.

Судами встановлено, що 18 лютого 2015 року ПАТ "Дельта Банк" отримало повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні, що підтверджується квитанцією про оплату поштових послуг та описом вкладень у цінний лист.

Лише 7 квітня 2015 року листом банк повідомив про невизнання ним припинення зобов'язань ТОВ "Танк транс" за договором кредитної лінії внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог з посиланням на те, що заміна клієнта за договором банківського рахунку не допускається.

При цьому не зазначив про необхідність надсилання копії договору про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Інвестком" та ТОВ "Танк транс", у зв'язку з чим судами відхилено посилання банку на ненадання до повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні договору про відступлення права вимоги, оскільки за змістом ст. 517 Цивільного кодексу України порядок надання боржнику доказів переходу прав до нового кредитора узгоджується сторонами (боржником та новим кредитором).

На офіційному сайті ПАТ "Дельта Банк" щодо порядку формування реєстру акцептованих вимог кредиторів містилась форма кредиторської вимоги, яка не дозволяла здійснити зазначення сум залишків, з урахуванням нарахованих відсотків за договором банківського рахунку, тому ТОВ "Інвестком" 29 жовтня 2015 року направило кредиторську вимогу за оприлюдненою формою без зазначення сум коштів, однак, станом на 24 лютого 2016 року уповноважена особа Фонду не направила повідомлення про акцепт кредиторської вимоги, суму боргу та чергу, до якої відноситься така вимога.

Водночас встановлено, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів не відповіла на лист щодо виправлення помилки акцептованих вимог, без врахування відступлених відповідачу-1 коштів, станом на час розгляду справи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що направлення 27 жовтня 2015 року заяви про визнання грошових вимог кредитора на суму 21740605 гривень 86 коп. залишків коштів ТОВ "Інвестком" виключає подвійне стягнення коштів з банку, оскільки третя особа є кредитором на суму за виключенням коштів, відступлених за договором з ТОВ "Танк транс".

Обгрунтовуючи позовні вимоги, Державна іпотечна установа зазначає, що з 2 березня 2015 року набула права вимоги до ТОВ "Танк Транс" за договором кредитної лінії № ВКЛ-2005880 від 9 червня 2011 року, про що, листами №1216/15/2 від 3 березня 2015 року та № 1321/15/2 від 4 березня 2015 року з посиланням на п. 2.1.1 договору застави майнових прав № Д-1.1/2014 від 4 вересня 2014 року та п. 2.2 договору про відступлення права вимоги (з відкладальними умовами) № Д-1.2/2014 від 4 вересня 2014 року, повідомила відповідача-1 та повідомив ТОВ "Танк транс" реквізити для погашення боргу.

З огляду на викладене вважає припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі заяви від 23 лютого 2015 року відповідача-1 таким, що суперечить положенням ст. 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, а тому даний односторонній правочин, на думку позивача, має бути визнаний недійсним на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий та апеляційний господарські суди виходили з правомірності здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог та відсутності підстав для визнання спірного правочину недійсним.

Проте, суд касаційної інстанції не може повністю погодитись з вказаними висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Частиною першою статті 601 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до статей 514, 515 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора.

Виходячи із приписів статей 1066, 1068 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Стаття 1071 ЦК України визначає перелік підстав списання грошових коштів з рахунка клієнта. Так, банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Із аналізу наведених норм вбачається, що за договором банківського рахунка грошове зобов'язання банка перед клієнтом (власником рахунка) в межах коштів, розміщених на рахунку, може виникнути лише після направлення розпорядження клієнта на відповідну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (далі - Інструкція), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунка поточні рахунки. Поточний рахунок - це рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Виходячи із викладеного, поточні рахунки відкриваються на конкретну особу за умови надання відповідних документів, а можливості зміни власника рахунка Інструкцією не передбачено.

Однак, суди попередніх інстанцій на зазначене уваги не звернули і не перевірили, чи не був банк позбавлений можливості виконувати розпорядження відповідача - 1 за поточним рахунком, власником якого є третя особа, та, відповідно, чи виникли у відповідача - 1 грошові вимоги до банку за договором відступлення з третьою особою.

Крім того, судами попередніх інстанцій не перевірено доводи Державної іпотечної установи, не досліджено та не оцінено розбіжності у редакції пунктів 2.2 договору відступлення права вимоги, укладеного між позивачем та відповідачем - 2, наданих суду сторонами цього договору, в частині наявності відкладальної умови, з якою позивач пов'язує виникнення у нього суб'єктивного права, про порушення якого він заявляє у даному позові.

Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для юридично правильного вирішення спору, прийняті у справі судові рішення визнати законними та обгрунтованими не можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити усі істотні обставини справи, надати їм належну правову оцінку та прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.

Касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задовольнити.

Касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задовольнити частково.

Скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 29 березня 2016 року та рішення Господарського суду м. Києва від 21 грудня 2015 року.

Справу передати до Господарського суду м. Києва на новий розгляд в іншому складі суду.

Головуючий Т. Козир

Судді Н. Акулова

С. Самусенко