ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2014 року Справа № 904/6016/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. - головуючого (доповідача), Бондар С.В., Палія В.В.

за участю представників: позивача -

відповідача - Добровольського О.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Транспортування покупної теплової енергії "Теплотранс" про стягнення 3 023 530, 23 грн.,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до відповідача про стягнення 3 023 530,23 грн. заборгованості, з яких 85871,09 грн. становить сума інфляційних, 1 115 402,45 грн. - пені, 304 881,08 грн. - 3% річних, 1 517 375,63 грн. - 7% штрафу, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору №14/18/55БО від 25 січня 2012 року про закупівлю природного газу.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2013 року (суддя Мілєва І.В.) позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 1 133 650,01 грн., з яких 304 881,08 грн. становить сума 3% річних, пеня - 334 620,74 грн., інфляційні втрати - 38 935,50 грн., 455 212,69 грн. - 7% штрафу, судовий збір. В решті частині позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2013 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача щодо стягнення 1062162,94 грн. 7% штрафу та 780781,72 грн. пені, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення вимог, у стягненні яких було відмовлено.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, 25 січня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір про закупівлю природного газу №14/18/55/БО, згідно умов якого продавець (позивач) зобов'язався поставити покупцю (відповідачу) імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався прийняти від продавця та оплатити природний газ на умовах даного договору.

На виконання умов укладеного договору позивач протягом січня-квітня 2012 року передав у власність покупця (відповідача) природний газ на загальну суму 22 089 806,77 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу (а.с.20-23).

Як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій, покупець (відповідач) в порушення умов укладеного договору свої зобов'язання виконав неналежним чином, оплативши поставлений позивачем природний газ з порушенням передбачених умовами укладеного договору строків, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

У зв'язку з порушенням відповідачем умов укладеного Договору, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 85 871,08 грн. суми втрати від інфляційних процесів, 1 115 402,45 грн. - пені, 304 881,08 грн. - 3% річних, 1 517 375,63 грн. - 7% штрафу.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд, з яким погодився апеляційний господарський суд, вірно застосував норми матеріального права і обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 304 881, 08 грн. та 38 935,50 грн. інфляційних нарахувань, відмовивши, при цьому, в решті частині стягнення інфляційних нарахувань, у зв'язку з неправильним їх розрахунком, зробленим позивачем.

У відповідності до ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

На підставі п.7.3 укладеного договору про закупівлю природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.4.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Разом з тим, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Взявши до уваги майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, враховуючи статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобов'язань за укладеним договором, суд апеляційної інстанції правильно визнавши зазначені обставини винятковими, обгрунтовано погодився з висновком місцевого господарського суду про необхідність зменшення розміру стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу до 30% від їх заявленої суми та стягнення з відповідача на користь позивача 334 620,74 грн. пені та 455 212,69 грн. 7% штрафу з відмовою в решті частині позовних вимог позивача.

За вказаних обставин, суд вважає, що оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підлягають залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27 вересня 2013 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16 грудня 2013 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Головуючий, суддя В.І. Дерепа

Судді С.В. Бондар

В.В. Палій