Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2014 року Справа № 922/4871/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 29 липня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року у справі № 922/4871/13 за позовом заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Харківській області до товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про відшкодування шкоди, -

Встановив:

У листопаді 2013 року заступник прокурора Харківської області в інтересах держави в особі державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Богодухівський молзавод" про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок самовільного користування надрами, в розмірі 3602399,93 грн., оскільки відповідачем порушені ст.ст. 16, 19, 21, 23 Кодексу України про надра, ст.ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст.ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" в зв'язку зі здійсненням забору води зі свердловин без спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) за адресою: Харківська обл., м. Богодухів, пров. Харківський, 6.

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Харківської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 14, 17-21, 24-28 вересня, 1-4 жовтня 2012 року Державною екологічною інспекцією у Харківській області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства України.

За результатами перевірки встановлено, що відповідач за період з 8 серпня 2011 року по 20 вересня 2012 року здійснював використання водних ресурсів з артезіанських свердловин для виробничих потреб за відсутності дозволу на користування надрами.

На підставі матеріалів проведеної перевірки, статистичної звітності за формою № 2-ТП (водгосп), листів відповідача від 1 та від 29 жовтня 2013 року Інспекцією, згідно положень Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20 липня 2009 року, здійснено розрахунок розміру збитків, завданих державі внаслідок самовільного користування відповідачем надрами за період з 8 серпня 2011 року по 30 вересня 2012 року, який складає 3633432,25 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення 3602399,93 грн. заподіяної матеріальної шкоди, з урахуванням сплачених відповідачем 31032,32 грн.

Спеціальне водокористування та спеціальне використання надр для видобування прісних підземних вод, відповідно до вимог ст.ст. 44, 49 Водного кодексу України, ст.ст. 19, 21 Кодексу України про надра, здійснюється за наявності відповідних дозволів.

Спеціальне водокористування та спеціальне використання надр без відповідних дозволів є порушенням відповідного законодавства, яке тягне за собою, зокрема, цивільно-правову відповідальність, а заподіяна цим шкода підлягає компенсації в повному обсязі в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Розрахунок шкоди, спричиненої такими порушеннями законодавства, здійснюється згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 389 від 20 липня 2009 року.

При розгляді справи попередніми судовими інстанціями встановлено порушення відповідачем законодавства України, що тягне за собою цивільно-правову відповідальність.

Проте, виходячи з наявних у матеріалах справи різних даних щодо об'ємів води, що використовується без дозвільних документів, як для виробничих потреб, так і для господарсько-побутових потреб, неможливості відокремити об'єм води, використаної на виробничі потреби, від якого залежить розмір заподіяної шкоди, від об'єму води, використаної на господарсько-побутові потреби, включення позивачем до розрахунку розміру шкоди період з 21 вересня по 30 вересня 2012 року, який не охоплювався здійсненою перевіркою, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний господарський суд, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

З такими висновками погодитись не можна.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В порушення даної норми процесуального закону, попередні судові інстанції, наголошуючи на відсутності доказів щодо підтвердження об'єму використаної відповідачем підземної води без спеціального дозволу за період з 8 серпня 2011 року по 30 вересня 2012 року та розміру завданої шкоди, не звернули уваги та не надали належної правової оцінки наступним матеріалам справи: звіту № 2-ТП, листу від 1 жовтня 2013 року № 05/2-252вих-13, листу від 24 жовтня 2013 року № 5313, згідно яких відповідачем з артезіанських свердловин на виробничі потреби з 8 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року використано 28725 м3 води, у період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року - 52000 м3 води, а загальна кількість забраної води з артезіанської свердловини з 8 серпня 2011 року по 30 вересня 2012 року становить 80725 м3 води (т.с. 1, а.с. 50). Також, без належної уваги попередніми судовими інстанціями залишені факти, встановлені ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2014 року у справі № 820/12441/13-а, якою встановлено правомірність дій Держекоінспекції у Харківській області під час здійснення розрахунків шкоди (їх скасуванні) та пред'явленні (відкликанні) претензій (т.с. 1, а.с. 149). Крім того, відмовляючи в задоволенні позову, суди не звернули належної уваги на податкові декларації збору за спеціальне використання поверхневих та підземних вод за 2011-2013 роки, не з'ясували та не зазначили у судових рішеннях про наявність чи відсутність у відповідача в період з 21 вересня по 30 вересня 2012 року спеціального дозволу на спеціальне використання надр.

Між тим, перевірка даних обставин та належна правова оцінка наявним доказам має істотне значення для вирішення спору та правильного застосування норм матеріального права.

В зв'язку з викладеним, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними, обґрунтованими, прийнятими у відповідності з нормами чинного законодавства України, фактичними обставинами та наявними матеріалами справи, а тому вони підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід урахувати наведене, встановити фактичні обставини справи, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти відповідне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 29 липня 2014 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 року у справі № 922/4871/13 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.